У найсерйознішу свою аварію я потрапив неподалік від свого будинку. Класична ситуація – їздив далеко і довго, втомився, приїхав під під’їзд, вивантажив сім’ю і багаж, лишилося тільки поставити машину на стоянку. Їхати – 200 метрів. Зрозуміло, що подумки я вже релаксував у теплій ванні, але не скажу, що геть уже розслабився і відключився.
Лише одне перехрестя на шляху до стоянки, у мене – другорядна, у Mitsubishi Lancer, що наближається до перехрестя ліворуч, – головна. Зима, ожеледь. Пан підлітає до перехрестя, вмикає поворотник вправо, починає маневр. А я ж подумки вже вдома. Я втомився. Ну бачу, повертає колега – і я виїжджаю вперед. В останній момент водій Lancer повертати передумав. І поїхав прямо. Мені в бік. Ні загальмувати, ні відскочити – ожеледь.
Відтоді я ніколи не виїжджаю на перехрестя, навіть якщо в автомобіля, що наближається головною, ввімкнені три поворотники. Потім у суді водій Lancer стверджував, що річ була не в тому, що його пасажирка, яку він підвозив, і цілком можливо, за гроші, в останній момент сказала «Ой ні, не тут направо, на наступному» або щось схоже, а він, мовляв, і мав намір повертати на наступному повороті направо, а до нього від нашого перехрестя метрів двадцять – от і ввімкнув поворотник заздалегідь. А те, що правила наказують так використовувати сигнали, щоб це не вводило в оману інших учасників дорожнього руху… Ну, це дуже вільне трактування – нікого він не хотів ввести в оману. Так вийшло.
У цій ситуації мені особисто було б набагато вигідніше, якби він взагалі поворотник не вмикав, навіть якщо чесно мав намір повернути в «мій» поворот. Я просто стояв би і чекав, куди вже йому треба – прямо, тут направо або там направо. Це вихід? Мій хороший товариш, між іншим, теж журналіст, взагалі твердо впевнений, що поворотники – це для слабаків. Вони, мовляв, тільки плутають – не зрозумієш нічого, хто куди має намір повертати і взагалі коли. І справжній водій повинен відчувати, вгадувати, хто який маневр хоче зробити – це, мовляв, завжди видно.
Особливо такі передбачальники дратують, коли в потоці ти їдеш у другому ряду, з якого є поворот вліво. Їдеш на важливу зустріч, поспішаєш, тут оп, водій попереду зупиняється. Йому – вліво. Правий ряд теж поспішає – не втулишся. Зустрічний потік інтенсивний, повернути йому вдасться хвилин через десять. І таких водіїв останнім часом у Києві чомусь стало набагато більше – в кращому разі можна розраховувати, що поворотник буде ввімкнено в момент зупинення: сигнал, зупинка, стоїмо всі – чекаємо.
Вмикати або не вмикати? Здавалося б, відповідь очевидна. Але, як бачимо щодня, не для всіх. Люди виховані, люди ввічливі, вмикають поворотники. І як на мене – нехай навіть іноді раніше, ніж потрібно – я після вищеописаної ситуації вже не ризикую, але принаймні в мільйоні штатних ситуацій маю час перелаштуватися і уникнути незручних ситуацій. І намагаюся бути ввічливим до інших водіїв. Тому що коли вчився їздити, мій батько мені втовкмачив: заїжджаєш у гараж? Ввімкни поворотник. Виїжджаєш у тайзі на дорогу, де судячи зі слідів остання машина приїжджала два роки тому? Ввімкни поворотник. Тому що по-перше, це стає звичкою, і ви потім робите це машинально, і це абсолютно не потребує зусиль. По-друге, хоч би як часто ви дивилися в дзеркало або були впевнені, що в радіусі 100 км немає жодної машини – вони завжди з’являються раптово саме там, де здавалося б їх бути не може аж ніяк. І третє… Звісно, ви – ас, мегадрайвер. Можете все передбачити. А інші?