В этот день, 5 ноября 1906 года родился Виктор Осепчуков – создатель целого ряда известных отечественных автомобилей, в том числе легендарного автобуса ЛАЗ-695
Віктор Осепчуков 1952 року очолив конструкторське бюро Львівського автозаводу, де під його керівництвом молодий колектив ентузіастів створив визначний для свого часу автобус ЛАЗ-695. Ця машина започаткувала цілу родину автобусів цієї марки.
1957 року на московському автозаводі перейшли на серійний випуск нового автобуса середнього класу ЗІЛ-158. Але потреба у таких машинах перевищувала можливості підприємства. І столичні чиновники, не мудруючи лукаво, вирішили зберегти на виробництві й попередню модель – ЗІС-155. Останню збиралися передати на завод до Львова, де тоді збирали автокрани.
Проте головний конструктор підприємства Віктор Осепчуков аж ніяк не горів бажанням випускати стару модель. І в рекордні терміни було оперативно розроблено зовсім нову машину – ЛАЗ-695. Вона явно перевершувала не лише ЗІС-155, а й московську новинку – ЗІЛ-158.
На ті часи машина відрізнялася досить прогресивною конструкцією. Замість традиційної рами був застосований кузов з несівною основою, яка була зварною фермою з труб прямокутного перерізу.
Автобус мав також оригінальну передню підвіску. У ній крім листових ресор були використані похилі гвинтові пружини. Завдяки такій конструкції жорсткість підвіски змінювалася у відповідність до навантаження, а це забезпечувало високу плавність ходу – незалежно від того, чи їхав автобус напівпорожній, чи був забитий під зав’язку.
ЛАЗ-695Б
Машина відрізнялася від ЗІЛ-158 до того ще й набагато сучаснішим дизайном. Кузов за модою того часу мав витончені заокруглені форми та велику площу скління, включаючи скати даху. Щоправда, тут не обійшлося без впливу відомої німецької моделі того часу – Magirus-Deutz O 6500.
ЗИЛ-158
Конструкція автобуса постійно вдосконалювалася. Вже 1958 року було посилено кузов, покращено гальма та опалення. Двері отримали пневматичний привід замість механічного. А на даху в задній частині кузова з’явився ефективний повітрозабірник, який забезпечував подачу до більш чистого повітря. До речі, на модельі встановлювалася «шістка» ЗІЛ-158Л (5,5 л), яка розвивала 109 к. с. та розганяла автобус до 65 км/год.