Напередодні фестивалю «Тарасова гора. Мотосходини у Переяславі», що проходитиме з 30 травня – 1 червня у Переяславі, ми поспілкувалися із засновником культового заходу Ашотом Арушановим та його однодумцем, душею проєкта #Мотнафронт Павлом Черненком.
АЦ: Ашот, розкажіть про те, як зароджувався фестиваль «Тарасова гора», і що таке «Мотосходини у Переяславі»?
Ашот Арушанов: Ще чверть століття тому, 2000 року, я почав їздити на мотофестивалі та різні зльоти байкерів. У мене тоді було глибоко кастомізований “Дніпро” на документах Harley-Davidson. Цей унікальний мотоцикл досі маю, але незабаром я планую його продавати, оскільки потрібно фінансувати наші благодійні проєкти.
Загалом, я поїздив різними фестивалями та вирішив, що час й мені зібрати десь моїх численних друзів. На той час я бував у Каневі, навіть якийсь час там жив. Мені там дуже сподобалося. Там дуже гарно. Загалом, 2001 року я вперше зібрав друзів у Каневі, природно, ми піднялися на Тарасову гору, вшанували Шевченка. Ідея настільки всім сподобалася, що наступного року всі вирішили там знову зібратися. Так народився фестиваль “Тарасова гора”, а вже 2003-го він став міжнародним, бо до нас приїхали однодумці з інших країн. З кожним роком захід набирав обертів, людей приїжджав дедалі більше. Згодом нам там стало тісно, і ми перебралися до Черкас, а до Канева вже їздили колоною безпосередньо на Тарасову гору. Ось такий вийшов формат – зустріч друзів. Тож ми зустрічалися 19 років до повномасштабного вторгнення. 2022-го нашому фестивалю мало виповнитися 20 років, ми готувалися як слід відзначити ювілей, але довелося відкласти цю ідею до перемоги. Замість святкувань ми почали активно займатися допомогою нашим захисникам. За традицією ми збиралися, але вже з іншою метою – збирали спочатку на електричні мотоцикли, потім на іншу техніку, потім з’явився проєкт #Мотнафронт.
АЦ: Який захід планується провести цього року?
Ашот Арушанов: Усі ці роки мені постійно ставили питання, “коли ми влаштуємо великий масштабний зліт?”. Я казав, – не на часі, почекаймо. Але, на мій погляд, справді, потрібно і збиратися, і збирати, обмінюватися інформацією, підтримувати один одного. Так постала ідея провести «Мотосходини у Переяславі». Ми запросили всіх наших друзів, наприклад ветеранський мотоклуб MC Veterans. Також будуть наші друзі з переяславського клубу MC Skulls. У нас із ними давня взаємодопомога. Але, звичайно, ми всіх запрошуємо на наш фестиваль, як мотоклуби та й окремих фанів моторуху, всіх, у кого ця подія викликає інтерес.
Також хочу додати, що ми вдячні нашим постійним партнерам – Honda, DeWalt та іншім. Завдяки їм ми змогли організувати сцену та запросили музикантів. Цього року будуть такі гурти, як «Ярра», «Spiv brativ», «Бетон», «Медовий Полин», «The Кум», «The Sonic Temple». Природно, збиратимемо кошти на благодійний фонд «Тарасова гора» та проєкт #Мотнафронт.
Хочу всім подякувати за підтримку та допомогу всім нашим меценатам та донаторам, людям, які допомагають нашим проєктам. Разом ми переможемо!
АЦ: Павле, розкажіть детально про проєкт #Мотнафронт? Що це за дивовижні мотоцикли з дизельним двигуном?
Павло Черненко: З початку повномасштабної агресії ми почали займатися допомогою та підтримкою наших захисників. Ми пробували будувати різні варіанти техніки – багі, електричні та традиційні мотоцикли з бензиновими моторами. І якось зі мною зв’язався товариш, який запропонував запчастини на Дніпро і розповів, що вже кілька років як відмовився від бензинового мотора на користь… дизеля. Він мене познайомив з ентузіастом, який багато років адаптував дизельні двигуни на мотоцикли. Ми з ним познайомилися і він розповів багато цікавого з технічного погляду, на що звернути увагу, які бувають проблеми і як з ними боротися. Загалом, поділився зі мною величезною кількістю корисної технічної інформації. Ідея мені видалася цікавою. Я зробив необхідні креслення, і потім із колегами взялися впроваджувати ці know-how у життя.
АЦ: А що послужило основою для створення цих мотоциклів та скільки таких машин уже зібрано?
Павло Черненко: Основою для проєкту став старий добрий “Дніпро”, бо цей мотоцикл більш-менш доступний, їх було виготовлено чимало, і сьогодні можна знайти практично всі складники. Хоча, звичайно, з кожним роком запчастин дедалі менше, а ціни зростають. Основна проблема класичного “Дніпра”, крім його надійності, – бензиновий двигун. І річ не у тім, що його обслуговування потребує певних навичок, запчастин та часу, якого у хлопців на фронті немає, а відсутність бензину та його висока витрата. А ось із дизпаливом на фронті все гаразд, та й споживання у дизельного двигуна суттєво нижче. Крім того, якщо говорити про силовий агрегат в цілому, то використання дизельного мотора дозволяє суттєво спростити конструкцію, а отже підвищити надійність. У бойових умовах це відіграє величезну роль.
На сьогодні у рамках проєкту #Мотнафронт ми зібрали 23 мотоцикли. 21 з них уже у хлопців на передовій, а ще два ми зараз якраз закінчуємо. Наприклад, три наші мотоцикли служать у ППО в Київській області. Замість вантажної клітки на них стоять турелі з кулеметами, що використовуються для боротьби з повітряними цілями.
У мене принцип, поки я остаточно не переконаний, що мотоцикл повністю готовий для виконання своїх функцій, ми його хлопцям не віддаємо. Це дуже важливий момент. Насправді важко описати, наскільки багато роботи доводиться провести, перш ніж мотоцикл буде готовий, адже в “Дніпрі” немає жодної ідеальної деталі, все доводиться або доопрацьовувати, або повністю переробляти… Тому кожен екземпляр у нас проходить не менше 1000 км обкатки. За цей час ми виявляємо всі проблемні місця та усуваємо виявлені недоліки.
АЦ: Що за двигун використовують у ваших мотоциклах? Які ще є цікаві технічні особливості?
Павло Черненко: Ми пробували кілька варіантів, але поки що зупинилися на атмосферному дизельному двигуні Lifan. Традиційно такі мотори використовуються на мотоблоках або генераторах, але ми його адаптували для роботи з “Дніпром”. Для цього ми самостійно розробили кілька деталей для забезпечення надійної роботи силового агрегату. Крім того, ми переробляємо штатну коробку, змінюємо передавальні числа, з огляду на те, що дизель працює на менших оборотах. У конструкції цього мотоцикла було реалізовано багато унікальних конструктивних рішень. Наприклад, для підвищення керованості ми адаптували спереду автомобільні амортизатори KYB, а також розробили нові вилкові вилки власної конструкції. Замість традиційного візка ми створили спеціальну вантажну клітку розміром 1,9 на 0,65 метра, яка дозволяє перевозити ящики з БК або двох поранених. Міцний трубчастий каркас клітини має відкидну задню частину, що дозволяє перевозити довгоміри.Ми також думаємо над версією з більш потужним двоциліндровим дизельним двигуном.
АЦ: Які плани проєкту #Мотнафронт на найближче майбутнє?
Павло Черненко: Як я вже казав, зараз наше завдання закінчити обкатування та доведення двох мотоциклів, щоб передати хлопцям на фронт. Потім ми плануємо зробити варіант на базі вантажної версії “Дніпра”. Якщо пам’ятаєте, був такий трицикл КМЗ-300 з вантажним майданчиком на 300 кг вантажів. Робота з ним вже ведеться, двигун є, збираємо решту необхідних деталей та компонентів. Сподіваюся, що завдяки фестивалю „Тарасова гора. Мотосходини у Переяславі» ми зможемо зібрати необхідні кошти на продовження лінійки дизельних мотоциклів. А хто має бажання приєднатися до нашого проєкту, можна зайти на наш сайт або сторінки в соцмережах і надати посильну допомогу.