Вокруг света за победой: особенности логистических процессов в Формуле-1

Одним из самых дорогостоящих процессов в Формуле-1 является логистика – сложнейшая система, с помощью которой команды перевозят к месту проведения гран-при все оборудование и автомобили. Во времена, когда гонки на Большой Приз только становились популярными, каждой командой по отдельности и всей большой семьей Формулы-1 разом велось планирование только лишь наиболее дешевых путей доставки автомобилей и оборудования к месту гонки, из-за чего иногда возникали неприятные истории. В наше время, когда за один сезон проводится 20 и более заездов на разных континентах, стоимость услуг транспортных компаний играет не такую большую роль. На первый план выходит скорость и надежность, от которых зависит, успеет ли команда вовремя прибыть в назначенное место и в установленное время.

Как сообщает xsport.ua, в большинстве случаев каждая конюшня имеет свои логистические наработки, которые не подводят их на протяжении всей гоночной кампании. И, конечно же, у всех команд эти методы достаточно разные, хоть и во многом схожи. Попробуем кратко описать главные нюансы, за которыми стоит успех чемпионских коллективов Формулы-1.

Работа над логистикой начинается сразу же, после выхода официального календаря на грядущий сезон. Каждый год расписание изменяется, и поэтому места и даты проведений гран-при планируются совместно с представителями команд для облегчения перемещения оборудования от трассы к трассе.

Чтобы пилоты и персонал, прибыв на автодром, смогли мгновенно приступить к работе, все необходимое оборудование для моторхоума, боксов и капитанского мостика должно быть доставлены к месту проведения гран-при как минимум за два-три дня до его начала. Само же логистическое планирование на каждую отдельную гонку начинается еще за несколько недель до старта уик-энда, а то и еще раньше, ведь для каждой трассы командам нужны совершенно разные комплектующие болида, которые необходимо вовремя подготовить. Если этап европейский – все без исключения команды пользуются траками.

Путь командных грузовиков от базы (или от автодрома, если между гонками нет перерыва) тщательно планируется специалистами по логистике, а укомплектование каждого из них (у некоторых команд количество траков переваливает за 20) скрупулезно контролируется, ведь забыть что-нибудь на базе – значит как минимум понести дополнительные затраты по срочной доставке. Огромные металлические коробки, в которых упаковано все, начиная от командной формы и сувениров для фанатов, заканчивая техническим оборудованием, имеют четко отведенное им место в траке, которое для удобства монтажной бригады очень редко меняется. Ответственность за загрузку траков полностью ложится на команды, что отличается от ситуаций, когда перевозкой оборудования занимается DHL – официальный логистический партнер Формулы-1, который доставляет ценный груз на заокеанские этапы по воздуху. Когда оборудование с базы прибывает в логистический центр DHL (которых всего несколько в Европе) – вся ответственность за целостность и сохранность груза переходит к их специалистам. Для перевозки всего 30-тонного оборудования каждой команды используют пять грузовых самолетов, над загрузкой и сопровождением которых работает особый штаб технического персонала DHL. Они же отвечают и за регулирование юридических и таможенных вопросов внутри каждого отдельного государства.

Но бывают случаи, когда между этапами нет двухнедельного перерыва, и командам приходится изрядно потрудиться, дабы успеть все к сроку. Опять же, если это европейские этапы – то спешки фактически нет, но если же после этапа в Шанхае командам уже через неделю нужно выступать в Бахрейне (между автодромами больше 6000 километров) – работа просто кипит, ведь перед доставкой всего оборудования на новый трек нужно разобрать и упаковать его после завершившейся гонки. Иногда команды начинают демонтировать и собирать все еще до отмашки клетчатого флага в гонке, дабы ускорить процесс. На сборы персоналу любой конюшни нужно от шести до восьми часов. Конечно же, на скорость демонтажа влияет и сам паддок. Огромный по размерам паддок китайского автодрома позволяет командам собрать все оборудование в кратчайшие сроки, дабы в тот же день после завершения гонки доставить его на аэродром, чего нельзя сказать о паддоке в Монако. Влияет на скорость и уровень команд. Так командам с амбициями приходится трудиться немного дольше, чем коллективам со скромным бюджетом, ведь, к примеру, демонтаж моторхоума топ-команд занимает гораздо больше времени, нежели аналогичный демонтаж скромных моторхоумов команд типа Haas.

Эти же моторхоумы часто никогда (кроме летнего перерыва) не возвращаются на базу команды, а сразу отправляются к месту проведения следующей гонки, даже если до ее начала еще несколько недель. Лишь часть груза из того же Шанхая (самая ценная) улетит самолетом, другая часть в 12-метровых контейнерах отправится в Бахрейн морем, ведь авиаперевозки очень дорогие, и даже самым богатым конюшням приходится на них экономить, особенно учитывая уменьшение количества европейских этапов. В зависимости от ситуации груз с запасными комплектующими может отправиться в совсем другую сторону, сразу к месту проведения этапа, до которого у команды есть еще несколько недель, или же в том же Бахрейне команду будет ожидать комплект, прибывший туда, к примеру, после австралийского этапа. Опять же, конюшни сами планируют, что, когда и куда поедет, полетит или поплывет. Так столы, стулья, телевизоры и прочая комфортная утварь будет путешествовать по миру еще за два-три месяца до начала не европейского этапа, а продукты питания и вода могут и вовсе закупаться в стране проведения гонки, что тоже позволяет экономить время и средства.

Что касается людей – то здесь совершенно иная история. Гонщики вольны сами выбирать для себя наиболее комфортное время для прибытия в страну проведения этапа, дабы акклиматизироваться и спокойно подготовится к заезду. Первыми же приезжают на автодром монтажники боксов, дабы успеть возвести сооружения до приезда инженеров и механиков, которые приезжают на этап за несколько дней до старта свободных заездов (чаще всего в среду), чтобы вновь собрать воедино все оборудование, которое совсем недавно ими же было разобрано и отправлено к новому автодрому.

Так продолжается из года в год, от гонки к гонке. С каждым сезоном логистика в Формуле-1 модернизируется, грузы становятся компактней и легче (чего только стоили системы дозаправки болидов, с отменой которых команды значительно экономят на весе оборудования), персонал работает быстрее. Однако важность этого процесса по-прежнему остается на самом высоком уровне, ведь именно от него зависит бесперебойная работа каждой без исключения команды, желающей бороться за победы и титулы.

Одним із найдорожчих процесів у Формулі-1 є логістика – складна система, за допомогою якої команди перевозять до місця проведення гран-прі все обладнання та автомобілі. У часи, коли перегони, на Великий Приз тільки набували популярності, кожна команда окремо та й уся велика родина Формули-1 разом планували лише найдешевші шляхи доставки автомобілів та обладнання до місця перегонів, через що іноді виникали неприємні історії. У наш час, коли за один сезон проводиться 20 і більше заїздів на різних континентах, вартість послуг транспортних компаній відіграє не таку велику роль. На перший план виходить швидкість і надійність, від яких залежить, чи встигне команда вчасно прибути у визначене місце і у встановлений час.

Здебільшого кожна стайня має свої логістичні напрацювання, які не підводять їх протягом всієї кампанії з перегонів. І, звісно, в усіх команд ці методи доволі різні, хоча й багато в чому схожі. Спробуємо стисло описати головні нюанси, за якими стоїть успіх чемпіонських колективів Формули-1.

Робота над логістикою розпочинається одразу, після виходу офіційного календаря на майбутній сезон. Розклад щороку змінюється, і тому місця та дати проведення гран-прі плануються спільно з представниками команд для полегшення переміщення обладнання від траси до траси.

Щоб пілоти і персонал, прибувши на автодром, змогли миттєво розпочати роботу, все необхідне обладнання для моторхоума, боксів і капітанського містка має бути доставленим до місця проведення гран-прі щонайменше за два-три дні до його початку. А саме логістичне планування на кожні окремі перегони починається ще за кілька тижнів до старту вікенду, а то й ще раніше, адже для кожної траси командам потрібні абсолютно різні комплектуючі боліда, які слід вчасно підготувати. Якщо етап європейський – усі без винятку команди використовують траки.

Шлях командних вантажівок від бази (або від автодрому, якщо між перегонами немає перерви) ретельно планують фахівці з логістики, а укомплектування кожного з них (у деяких команд кількість траків перевалює за 20) ретельно контролюється, адже забути що-небудь на базі – значить, як мінімум, зазнати додаткових витрат з термінової доставки. Величезні металеві коробки, в яких упаковано все, починаючи від командної форми та сувенірів для фанатів і закінчуючи технічним обладнанням, мають чітко відведене їм місце в траку, яке для зручності монтажної бригади дуже рідко змінюється. Відповідальність за завантаження траків повністю лягає на команди, що відрізняється від ситуацій, коли перевезенням обладнання займається DHL – офіційний логістичний партнер Формули-1, який доставляє цінний вантаж на заокеанські етапи повітрям. Коли обладнання з бази прибуває в логістичний центр DHL (яких лише кілька в Європі) – вся відповідальність за цілісність вантажу переходить до їхніх фахівців. Для перевезення всього 30-тонного обладнання кожної команди використовують п'ять вантажних літаків, над завантаженням і супроводом яких працює особливий штаб технічного персоналу DHL. Вони ж відповідають і за регулювання юридичних і митних питань всередині кожної окремої держави.

DHL – офіційний логістичний партнер Формули-1 / https://www.wired.com

Але бувають випадки, коли між етапами немає двотижневої перерви, і командам доводиться неабияк потрудитися, щоб встигнути все зробити вчасно. Знову ж таки, якщо це європейські етапи – то поспіху фактично немає, але якщо після етапу в Шанхаї командам вже через тиждень потрібно виступати в Бахрейні (між автодромами понад 6000 кілометрів) – робота кипить, адже перед доставкою всього обладнання на новий трек потрібно розібрати і упакувати його після попередніх перегонів. Іноді команди починають все демонтувати і складати ще до сигналу картатого прапора в перегонах, щоб прискорити процес. На збори персоналу будь-якої стайні потрібно від шести до восьми годин. Звісно, на швидкість демонтажу впливає і сам паддок. Величезний за розмірами паддок китайського автодрому дає змогу командам зібрати все обладнання в найкоротші терміни, щоб у той самий день після завершення перегонів доставити його на аеродром, чого не можна сказати про паддок у Монако. Впливає на швидкість і рівень команд. Командам з амбіціями доводиться працювати трохи довше, ніж колективам зі скромним бюджетом, адже, приміром, демонтаж моторхоума топ-команд займає набагато більше часу, ніж аналогічний демонтаж скромних моторхоумів команд типу Haas.

Ці моторхоуми часто ніколи (крім літньої перерви) не повертаються на базу команди, а одразу вирушають до місця проведення наступних перегонів, навіть якщо до їх початку ще кілька тижнів. Лише частина вантажу з того ж Шанхаю (найцінніша) полетить літаком, інша частина в 12-метрових контейнерах вирушить у Бахрейн морем, адже авіаперевезення дуже дорогі, і навіть найбагатшим стайням доводиться на них економити, особливо зважаючи на зменшення кількості європейських етапів. Залежно від ситуації вантаж із запасними комплектуючими може поїхати в зовсім інший бік, одразу до місця проведення етапу, до якого у команди є ще кілька тижнів, або у тому ж Бахрейні команду очікуватиме комплект, який прибув туди, приміром, після австралійського етапу. Знову ж таки, стайні самі планують, що, коли і куди поїде, полетить або попливе. Так столи, стільці, телевізори та інше комфортне начиння подорожуватиме світом ще за два-три місяці до початку європейського етапу, а продукти харчування і вода можуть закуповуватися в країні проведення перегонів, що теж дає змогу економити час і кошти.

А щодо людей – то тут зовсім інша історія. Гонщики вільні самі обирати для себе найбільш комфортний час для прибуття в країну проведення етапу, щоб акліматизуватися і спокійно підготуватися до заїзду. Першими приїжджають на автодром монтажники боксів, щоб встигнути звести споруди до приїзду інженерів і механіків, які приїжджають на етап за кілька днів до старту вільних заїздів (найчастіше в середу), щоб знову зібрати воєдино все обладнання, яке зовсім недавно вони ж і розібрали й відправили на новий автодром.

Так триває з року в рік, від перегонів до перегонів. З кожним сезоном логістика у Формулі-1 модернізується, вантажі стають компактнішими і легшими (чого тільки вартують системи дозаправки болідів, після скасування яких команди значно економлять на вазі обладнання), персонал працює швидше. Проте важливість цього процесу залишається на найвищому рівні, адже саме від нього залежить безперебійна робота кожної без винятку команди, яка бажає боротися за перемоги і титули.