Друга частина з серії, що було і буде з цінами на бензин.
Ну, строго кажучи, що буде – точно знає лише Творець, хоча мені іноді здається, що навіть і у нього з цим виникають труднощі, тому що наперед оцінити наслідки такого методу правління, який демонструє влада псевдодемократів, взагалі неможливо. Ми ж із вами можемо лише спробувати з’ясувати, чого варто очікувати нам, споживачам продукції не нашої нафтопереробної промисловості в новому році, аналізуючи доступну всім інформацію.
Спочатку я підготував детальний економічний аналіз всіх передумов в ціноутворенні (з цифрами, розрахунками і прогнозами), але, перечитавши потім цю всю «бухгалтерію», дійшов висновку, що напружувати читача подібними математичними викладками – заняття малоінформативне і виснажливе, а особливо – в період постсвяткового синдрому. Спробую те саме викласти загальнодоступною мовою текстового формату.
Отже, роздрібна ціна для кінцевого споживача складається з трьох основних частин: світової ціни на нафтопродукти (не на нафту, як це багатьом здається!), податків і власних витрат на логістику й утримання роздрібної мережі, рівень яких сильно залежить від вартості національної валюти.
Почнемо з першого чинника: світових цін на нафтопродукти. Як вже йшлося, наш ринок, хоч би як це було неприємно, здебільшого наповнюється з імпорту. Так вже вийшло, що майже всю власну нафтопереробку ми з вами успішно «угробили» у процесі т.зв. «прихватизації» кінця 90-х, за винятком одного Кременчуцького НПЗ, який згодом все ж присвоїв один із нинішніх олігархів.
З цього приводу, останнім часом суспільству починають «втирати» про міфічну дешевизну нафтопродуктів власного виробництва з імпортованої нафти. Цю казочку сильно підігрівають проплачені публікації думок «авторитетних експертів», які жодного дня не працювали в галузі. Черговий міф, основне завдання якого – привернути до себе споживача не якістю пального або послуг, а відвертою брехнею і підміною понять, до яких ми так звикли за останні роки!
А тепер, увага, – правильна відповідь: ніколи погано модернізований НПЗ не зможе конкурувати на рівних із високотехнологічними і глибоко модернізованими НПЗ Білорусі і Європи! Ціна ресурсу (нафти) для всіх однакова, а середня глибина переробки на єдиному Кременчуцькому НПЗ (ПАТ «УКРТАТНАФТА») не перевищує 73,6% проти 96% на згаданих вище НПЗ. Технологічні хитрощі, на кшталт залучення в процесинг вакуумного газойлю понад 20% від об’єму сировини може дати лише тимчасовий ефект, але без глибокої модернізації перескочити межу 86,6%, все одно не вийде.
Крім цього, ціни на нафтопродукти вітчизняного виробництва завжди формувалися за «імпортним паритетом». Простіше кажучи, встановлювалися на рівні вартості імпортного аналога, що пройшов митне очищення. Той факт, що ціни в деяких мережах є трохи нижчими, ніж на брендових АЗС, – це радше предмет дослідження Державної фіскальної служби, ніж маркетингових ходів менеджменту компаній.
Майже цілковита втрата Україною власної нафтопереробки має свої «плюси» і «мінуси». З одного боку, це дало нам змогу зіскочити з «нафтової голки» РФ, а з іншого боку – ми тепер вимушено створюємо додаткову вартість у країнах-експортерах нафтопродуктів. Позитивним можемо вважати і те, що з імпорту ми отримуємо нафтопродукти європейської якості. Нафтопродуктів, нижчих за стандарт Євро-IV, там просто не виробляють.
Ціни на нафтопродукти там формує Біржа, і ми маємо «прозоре» і однакове для всіх ціноутворення. Не скажу, що «справедливе», бо будь-яка Біржа – це, зокрема, і різні чинники спекулятивного характеру. Водночас наявні там тенденції повторюються з року в рік із невеликими відхиленнями, що дає змогу хоча б приблизно прогнозувати ціновий рівень на майбутні періоди. Це, безумовно, плюс!
На превеликий жаль, цього не можна сказати про другий і найважливіший чинник, де рівень податків (акциз) хоча і має відносно сталу величину в Євро/на 1000 л, але оплата його здійснюється (увага!) за курсом НБУ на момент митного очищення. Цей неприємний момент впливає на роздрібні ціни безпосередньо і набагато швидше, ніж зміна зовнішніх цін: там доки куплять, доки довезуть, доки розвезуть по нафтобазах, доки доставлять на АЗС – 20 днів мине, а валюту потрібно купувати вже сьогодні, максимум – цього тижня!
Причому якщо курс починає швидко зростати, то не завжди вдається за виручені гривні від продажу нафтопродуктів придбати достатньо валюти для купівлі хоча б такої самої кількості бензину або дизпалива, за продаж якого ці гривні і було отримано. Розумні при цьому закладають можливі ризики у вже наявну ціну, інші – намагаються «перекрити» нестачу додатковою націнкою під час подальших продажів. Ця обставина посилюється ще й тим, що прогнозувати політику НБУ (щодо існування якої у мене є обґрунтовані сумніви) навіть на найближче майбутнє – річ безнадійна.
Незважаючи на все це, торгувати все ж потрібно, і бажано ще й отримати хоч якийсь прибуток на АЗС. Так, шановні друзі-читачі, – ПРИБУТОК, тому що торгівля нафтопродуктами – це все-таки бізнес, а не благодійність. А бізнес тільки тоді може вижити, коли він, як мінімум, є беззбитковим, а як максимум – інвестиційно привабливим, тобто дає можливість не тільки покривати всі витрати на його організацію, а й розвиватися. Можна, звісно, поторгувати і у збиток, але навряд чи довго.
Саме тому я, будучи головою профільної Асоціації, неодноразово пропонував людям, яким не давали спокійно спати «надприбутки» власників АЗС, взяти в оренду пару-трійку АЗС і поторгувати там якийсь час за «справедливими» на їхню думку цінами. Можу з точністю плюс-мінус у місяць спрогнозувати, коли такий «бізнесмен» буде змушений закласти в банк власну квартиру, здати в ломбард шубу дружини і заразом продати будинок тещі з автомобілем тестя (якщо той у нього є).
Хто вже втомився від мого «просторікування на тему», може цим і обмежитися: враховуючи все вищевикладене у мене немає позитивних новин на найближче майбутнє щодо цінової ситуації на ринку, так що, найімовірніше, ніяких низьких цін на нафтопродукти не передбачається. Це практично все, що вам варто знати на осяжне майбутнє. Тому саме час згадати мудрі слова лідера світового фінансового ринку Джона Рокфеллера: «Не бійтеся великих витрат, бійтеся маленьких доходів» та потурбуватися про пошук додаткових заробітків або більш високооплачуваної роботи. А з іншими ми завтра заглибимося у «внутрішню кухню» операторів ринку і таки спробуємо пошукати дещицю оптимізму в розділі «Чим серце заспокоїться».