Тоді, у 1986-му, до небезпечної зараженої зони вирушили понад 300 кразівців. Вони їхали впевнені, що покликані на військові збори. Насправді ж спецрейсом їх доставили в пекло, до Чорнобиля, для усунення наслідків катастрофи. Серед близько 10 тис. одиниць різної техніки сюди було кинуто велику кількість автомобілів КрАЗ різних моделей. Першими завдання щодо наведення понтонного мосту через річку Прип’ять для евакуації населення виконували автомобілі КрАЗ-255Б у складі ПМП із Київського військового округу. Міст був зведений за сім годин і 30 квітня ним розпочалася евакуація.
Але найважливішим завданням, поставленим Кременчуцькому автозаводу урядом країни, стало створення спеціальних машин, які можуть працювати у зоні високої радіації. Їм потрібно було вивозити радіоактивні уламки будівель і забезпечувати будматеріалами захисний саркофаг, який возводився над останками четвертого енергоблоку.
Завдання заводу виготовлення партії спеціальних самоскидів надійшло в неділю ввечері 22 червня 1986 року. Як базу спецмашини вирішили взяти самоскид КрАЗ-256Б1. Створені машини мали спеціальну одномісну свинцеву кабіну вагою 3 тонни із максимальним захистом водія.
У першій половині липня сім спеціальних самоскидів вирушили на Чорнобильську АЕС, а до кінця місяця завод відправив туди ще 11 спецмашин. КрАЗ-256Б1 зі свинцевою кабіною дісталася найнебезпечніша робота у зоні підвищеної радіоактивності. Під час розчищення уламків четвертого енергоблоку на них роботизованими машинами вантажили сильно заражене сміття. Ці ж самоскиди безпосередньо до епіцентру катастрофи доставляли бетон, який їм підвозили їхні серійні «побратими». Після виконання завдання всі 18 свинцевих самоскидів було поховано у спеціальному земляному могильнику у с. Бураківка, неподалік ЧАЕС.
Працівники автозаводу, які брали участь у виготовленні «чорнобильських» КрАЗів, відзначили високими урядовими нагородами.