Це цікаво: невідомі автомобілі КрАЗ

Кременчугский автозавод в свое время разработал и построил интересные армейские автомобили, отличающиеся передовыми техническими решениями. Но производство уникальные машины так и не пошли.

Вантажівки марки КрАЗ у багатьох асоціюються переважно з кар’єрними самоскидами або з повнопривідними армійськими всюдиходами 6х6.

Проте не всі знають про маловідомі військові КрАЗи, розроблені на Кременчуцькому автозаводі у Спеціальному конструкторському бюро (СКБ). Ці машини випередили свій час, але, на жаль, у виробництво так і не були запущені.

КрАЗ-253Б (6х6) проектували, що називається, із чистого листа. Він не мав нічого спільного з повнопривідним капотником КрАЗ-214, який тоді перебував на виробництві. Насамперед, докорінно змінилося компонування машини. Щоб максимально використати довжину автомобіля для розміщення вантажу кабіну встановили над двигуном. Ярославська новинка – дизель ЯМЗ-238 розвивав 240 к. с. проти 205 к. с. у колишнього ЯАЗ-206Б. Коробка передач була експериментальною – 6-ступеневою гідромеханічною.

Підвіска коліс була незалежна, торсіонна, на поперечних важелях і з поздовжньо розташованими стрижнями, що скручуються. Це дозволило помітно опустити раму в порівнянні з КрАЗ-214 і таким чином знизити центр ваги машини. Для економії часу кабіну запозичили готову від цивільного МАЗ-500. Вантажопідйомність машини становила 6 т. Цей взірець позначали як КрАЗ-253Б.

У 1964 році з’явилися більш досконалі зразки – вантажівка КрАЗ-Э253 та автопоїзд КрАЗ-Э259-Э834. Ярославський двигун сильно додав «конячок». Це був новий, поки що дослідний турбодизель ЯМЗ-238Н потужністю 310 к. с. Коробку передач поставили надійнішу – механічну 8-ступеневу ЯМЗ-238. Вантажопідйомність шасі зросла до 9 т, а максимальна швидкість – до 71 км/год.

Машини отримали оригінальну простору кабіну. Керувати автомобілем стало значно легше завдяки гідропідсилювачу керма. Важливим нововведенням стала централізована система регулювання тиску повітря в шинах, що суттєво покращило прохідність по слабких ґрунтах та снігу.

У 1968 році з’являються ще більш досконалі зразки: КрАЗ-2Э253 та КрАЗ-2Э2592Э834. Вони отримали нову кабіну із простими, раціональними формами. Вантажопідйомність шасі зросла до 10 т, швидкість – до 80 км/год. Але долю розробки вже було вирішено.

У 70-х у військових колах СРСР визріла ідея: перевести деякі види техніки радянської армії з гусениць на колеса. За збереження основних характеристик виробу загалом це зменшувало вартість шасі у 3-4 разу. У світлі цього Кременчуцькому автозаводу було доручено розробити сімейство армійських автомобілів під кодовою назвою «Відкриття».

У 1982 році в експериментальному цеху заводу виготовили два дослідні автомобілі 8х8: КрАЗ-ЧР-3130 з двома керованими передніми ведучими мостами та КрАЗ-ЧР-3120 з шарнірно-зчленованою рамою.

КрАЗ із колісною формулою 8х8 ЧР-3120 та його подовжена версія ЧР-3120.02 мали шарнірно-зчленовану раму. Силова та вантажна секції з’єднувалися за допомогою потужного вертикального рознесеного шарніру. Поворот передньої секції рами щодо задньої забезпечували силові гідроциліндри. Кут повороту секцій між собою становив 40 °. Це забезпечувало автомобілю ЧР-3120, який був на 1,7 м довший за КрАЗ-3130, менший на 0,5 м радіус повороту.

Машина була обладнана багатопаливним дизелем ЯМЗ-8421 потужністю 360 к. с. та новою десятиступеневою коробкою передач ЯМЗ-202. Двигун міг працювати як на дизельному паливі, так і на бензині, а також на ракетному паливі з відповідними добавками. Автомобіль отримав передню кабіну від КрАЗ-260, але без капота та оперення, а також бортову платформу завдовжки 6,5 м. Він пройшов практично всі попередні випробування.

У середині 1981 року Міноборони СРСР затвердило тактико-технічне завдання з розробки нового сімейства важких багатоцільових автомобілів для військових потреб. А незабаром вийшла й постанова ЦК КПРС та Радміну СРСР, в якій Кременчуцькому автозаводу наказувалося розпочати створення цього сімейства.

А вже наприкінці наступного 1982 року «КрАЗ» представив замовнику кілька варіантів машин. Базова тривісна машина отримала індекс 6315, а чотиривісна – 6316. Крім того, до назви дослідних зразків додалася літера Э (експериментальний). Перед нею ставилася цифра, що позначає порядковий номер розробки (наприклад, 3Э, 4Э тощо).

Всі виставлені на випробування автомобілі оснащувалися новим багатопаливним двигуном ЯМЗ-8425. Він міг працювати не лише на солярці, а й на бензинових та гасових сумішах, а також на ракетному паливі. Його потужність складала 360 к. с., а крутний момент 1400 Нм. У парі з ним працювала нова дводіапазонна 9-ступенева КПП ЯМЗ-202. Такий силовий агрегат покращував тягово-динамічні характеристики автомобіля майже у півтора рази.