Парад трамваїв у Києві: ювілейний і наймасштабніший (відео)
З нагоди ювілею першого електричного трамваю в Києві, який став першим на території тодішньої російської імперії, в столиці 17 червня відбулися святкові заходи.
Квінтесенцією став парад трамваїв – наймасштабніший за кількістю представлених зразків за останні роки. Чого тут тільки не було. Це і конка – вагон на залізничному ходу в кінній упряжці – провісниця трамвая. І з любов’ю відновлений вагон раннього електричного трамвая, схожий на ті, які експлуатували в Києві до 1910 року.
Численні гості свята, організованого КП «Київпастранс», змогли також побачити новітні моделі трамваїв, які виїхали на маршрути за останні рік-два. Це і модерний львівський «Елеткрон», показаний в п’ятисекційному виконанні, а також польський PESA, складання якого мають намір налагодити в Україні.
Особливий інтерес викликали трамваї спеціального призначення. Це вагони 50-60-х рр., які ще перебувають в експлуатації і обслуговують трамвайні колії. Один трамвай – снігоприбиральний, інший – піскорозкидач, третій – поливомийний, четвертий – для зварювання рейок.
Пропонуємо вашій увазі коротку хронологію розвитку київського трамваю, викладену на порталі Київ – моє улюблене місто
125 років тому — 1 (13) червня 1892 р. — київськими вулицями, вперше в Російській імперії, пішов електричний трамвай. Цією подією завершився багаторічний ланцюг пропозицій, обговорень, переговорів з підприємцями, підрахунків майбутніх доходів і всього того, що передує здійсненню великого технічного проекту.
1869 р. У міську управу надійшли перші проекти будівництва кінної залізниці.
1886 р., січень. Підприємців, які брали участь у конкурсі на будівництво конки, зібрали для остаточних переговорів. Представники Брянського рельсопрокатного заводу заявили, що для них буде збитково одночасно займатися всією запроектованою мережею. Вони запропонували прокласти рейки спочатку в центрі міста, а потім вже на околицях.
1886 р., березень. Інженер-генерал-майор А.Є.Струве, яки вже побудував у Києві водопровід і залізничний міст через Дніпро, запропонував свій варіант конки: мережа міської залізниці загальною протяжністю 26,2 км має складатися з 13 ділянок, і на найкрутіших з них буде механічна тяга.
1886 р., 29 вересня. На екстреному засіданні міської думи більшістю в 33 голоси проти трьох прийнятий до виконання проект Аманда Струве.
1890 р., 21 грудня. Затверджено статут «Товариства Київської Міської Залізниці» з основним капіталом 1 млн руб., утвореним випуском 4000 акцій по 250 руб.
1891 р., 18 липня. О 8 годині вечора на вул. Велика Васильківська (Червоноармійська) пройшов до Хрещатика перший пробний вагон конки «з безкоштовною публікою». Він мав поперечні лави і з боків був відкритим (на випадок дощу були фіранки). Поява пасажирського вагона «привернула численну публіку на вулиці, а діти цілою юрбою бігли наввипередки з кіньми».
1891 р., 16 серпня. Міська дума задовольнила клопотання Струве щодо прокладання колії на Олександрівському (Володимирському) узвозі.
1892 р., 7 лютого. Пізно ввечері проведено перше випробування парового трамвая. Потяг, складений з невеликого міського локомотива і трьох пасажирських вагонів, пройшов лінією кінно-залізничної дороги від Деміївки до Царської (Європейської) пл.
1892 р., 9 лютого. У Києві вже отримали частину машин для електричного трамвая, що споруджується на Олександрівському узвозі. Передбачалося, що в березні розпочнеться рух до Олександрівської (Контрактової) пл.
1892 р., 1 червня. Оголошення: «Правління Київської міської залізниці має честь довести до відома публіки, що з 1 червня відкривається рух пасажирських вагонів електричною ділянкою від Царської площі на Хрещатику до Олександрівської площі на Подолі. Перший електричний вагон відходить зі ст. Олександрівська площа о 7 год. 30 хв. ранку, з Царської площі о 7 год. 45 хв. ранку; останній електричний вагон відходить зі ст. Олександрівська площа о 9 год. 40 хв. вечора, з Царської площі о 9 год. 50 хв. вечора. Рух вагонів в обидва боки через кожні 16 хвилин». Також оголошено про початок руху від Олександрівської пл. до Троїцької на Куренівці.
1892, 7 червня. Газета «Киянин» повідомила, що власник Труханового острова О.Гінтовт подав у міську думу заяву, що електрична залізниця, огороджена парканом, закрила для публіки прохід з Олександрівського узвозу на пристань. Це унеможливило «найкоротшим шляхом, східцями, що ведуть до пам’ятника Магдебурзькому праву, пройти до місця відправлення пароплава на гуляння, що позначилось на справах Труханового острова». Гінтовт просив «за можливості швидше усунути це непорозуміння».
1892, 1 липня. Розпочався рух лінією залізниці, що пролягла від Думської площі (майдан Незалежності) вул. Малою Житомирською, Великою Житомирською і Львівською (Артема) до Лук’янівського ринку.
1892, серпень. Відкрилася нова ділянка від Хрещатика вул. Фундуклеївською (Б.Хмельницького) і далі Пироговською (Пирогова), Бібіковським (Т. Шевченка) бульв. і Безаківською (Комінтерна, С.Петлюри ) вулицею.
1895, 1 листопада. Вагони залізниці пішли Михайлівською вулицею.
1899 р., 28 червня. Почалося прокладання колії від Бессарабської пл. по лівій стороні Бібіковського бульв. до пам’ятника графові Бобринському (тепер тут пам’ятник Щорсу), а потім по лівому узбіччі Брест-Литовського шосе (просп. Перемоги) до Політехнічного інституту.
1904 р., 4 серпня. Відкрилася Межигорська лінія дороги.
1905 р., 13 серпня. Розпочався рух від Бессарабки Круглоуніверситетською, через Банкову і Садову вул. на Олександрівську (М. Грушевського), а потім біля будівлі 5-ї гімназії (Національний транспортний університет) поворот на Суворовську (Суворова) вул.
1908 р., 12 листопада. Комісія міської думи визнала необхідним прокладання чотирьох нових ліній: 1) від рогу Фундуклеївської та Пироговської вул. Фундуклеївською і Гоголівською до Вознесенської церкви на Львівській вул.; 2) від Політехнічного інституту до Глубочицкого шосе; 3) від церкви св. Феодора (вул. Багговутівська) до гавані на Юрковській вул.; 4) від Бессарабки до Московської вул. по Собачій тропі (вул. Мечникова) і Рибальській вулиці.
1909 р., 22 вересня. Правління університету св. Володимира звернулося до міської управи з клопотанням про припинення відкритого 17 червня руху вагонів залізниці Караваєвською (Л. Толстого) вул., оскільки «струс ґрунту, від руху вагонів, унеможливлює здійснення точних зважувань на чутливих хімічних вагах, а в обсерваторії абсолютно спотворює показники самописних приладів і, крім того, пил, що піднімається під час руху вагонів так шкідливо впливає на показання приладів, які розміщені на відкритому майданчику обсерваторії, що багатьма з них неможливо користуватися».
1910 р., лютий. Відкрилася Звіринецька лінія від товарної станції, розташованої в районі площі Лесі Українки, до Свято-Троїцького монастиря.
1912 р. Київська електрична залізниця охоплює 21 маршрутну лінію, а вони — 44 тарифні ділянки.
1923 р. 13 листопада «відбулося велике свято Київського пролетаріату — відкриття трамвайної лінії на Солом’янку. Цю лінію № 8 побудували за 5 місяців, вона з’єднала Червоноармійську вул. з 4-ю Артшколою (за Солом’янкою)».
1932 р. З газет: «У 1932 р. усі недоліки в роботі трамвая треба виправити. За контрольними цифрами у 1832 р. кількість перевезень збільшується до 300 на 1 жителя за рік проти 242 минулого року. Для цього на рейках мають курсувати в середньому щодня 183 моторні вагони і 81 причіпний».
1937 р., 2 квітня. Вагони маршруту № 18 курсували від школи ім. С.С.Каменєва (ліцей ім. Богуна) до вокзалу, а тепер вони ходитимуть до Бессарабки. Від Бессарабки до вокзалу буде ходити новий маршрут № 22.
1942 р., 29 квітня. Газета «Нове українське слово» пише, що «через недостатню кількість електроенергії в Києві функціонує обмежена кількість трамвайних вагонів для перевезення вантажів і для спеціальних перевезень. Для цього виділено 30 моторних 37 причіпних вагонів, 16 пасажирських вагонів перевозять на робітників до місця роботи. Вранці вирушають по два вагони з Бессарабки до залізничних майстерень (кол. «Більшовик»), кінофабрики та хут. Грушки, з Галицької плоші на Печерськ, з Софійської площі на Солом’янку, з Подолу до Володимирського базару і до Либеді. Після роботи ці вагони привозять робітників у місто».
1942 р., 1 червня. Відновлено пасажирський рух трамваю за основними маршрутами: Софійська пл. — Либідь, Поділ — Печерськ, Софійська пл. — Кабельний завод, Бессарабка — хутір Грушки, Поділ — Галицька пл. — Либідь, Поділ — Пуща-Водиця. Передній майданчик відводиться виключно для військових.
1950 р., березень. Київський міськвиконком затвердив проект кільцевої лінії в 7,5 км, що з’єднає Поділ з Печерським районом. Вона пройде від Поштової пл. Старонаводницькою вул. до Московської. Звідти трамвай буде йти вулицею Кірова (М. Грушевського) на Поділ.
1951 р., 13 січня. Розпочався рух трамваю на новому маршруті № 29 від Будинку офіцерів до Театру юного глядача (Хоральна синагога на вул. Ш.Руставелі). Рейки прокладені вул. Басейною, Мечникова, Кловським узвозом, Жовтневої Революції (Інститутська), Кірова.
1951 р., 19 травня. Відкрився новий маршрут № 30 «Суворовське училище — Театр юного глядача». Він пролягав на вул. Московській, Суворова, Січневого повстання (І. Мазепи), Кірова, Кріпосному пров., Бессарабці.
1962 р., 14 червня. Загальна довжина трамвайної лінії в Києві становить 235 км, нею курсують 400 вагонів і 27 маршрутів.
1972 р., серпень. Відкрився новий трамвайний маршрут № 6, він зв’язав Автогенний завод на Відрадному з Львівською площею, де на вул. Воровського розташований найбільший у Києві і завжди багатолюдний Центральний ринок. На відміну від маршруту № 15, який курсує між тими самими кінцевими зупинками, лінія № 6 пролягає не вул. Пархоменка, а Брест-Литовським проспектом.
1977 р., жовтень. На маршруті № 3 з’явилися 12 трамвайних поїздів, сформованих із нових вагонів чехословацького виробництва.
1987 р., 15 грудня. Припинено рух маршруту № 8 «вул. Волгоградська — Університет».
1996 р. Маршрут № 2 від вокзалу до Сінного (Центрального) ринку скасовано.
2001 р. Знято рух трамвая на вул. Саксаганського.
2004 р., червня. Мостом ім. Патона замість трамвая пущено тролейбус. Але це «нововведення» мало зворотну дію — кількість заторів збільшилася.