У цей день, 23 листопада 1919 року дев’ятнадцятирічний Енцо Феррарі, згодом знаменитий італійський гонщик, конструктор і підприємець – вперше в житті взяв участь в автомобільних змаганнях. Це була нелегка гірська гонка в Пармо Паджіо ді Берчето, і дебютант показав дуже непоганий результат: він посів 4-е місце в трилітровому класі.
Виступав Енцо за кермом автомобіля фірми С.М.N. Машина моделі 15/20 під стартовим номером «29» мала 4-циліндровий 2,3-літровий мотор.
Фірма С.М.N. (Construzioni Meccaniche Nazionali) була заснована в Мілані в 1919 році групою бізнесменів, які придбали завод у автобудівної компанії De Vecci & C., що опинилася в скрутному економічному становищі. Однак і нова компанія проіснувала не так вже й довго: її підприємства скупив на корені наприкінці 1923 року відомий виробник – фірма Piaggio.
Що стосується Енцо Феррарі, то він ще в 1920 році перейшов працювати на фірму Alfa-Romeo. Там він протягом трьох років активно виступав у змаганнях за кермом спорткарів цієї марки і став одним з лідерів заводської команди. У 1924 році Енцо Феррарі став переможцем низки престижних перегонів і за успіхи в автоспорті був нагороджений орденом «Корона д’Італьяна».
Вже в ці роки на машинах гонщика з’явилося зображення здибленого коня – згодом знаменитої емблеми фірми Ferrari. Історія її дуже цікава. Як відомо, традицією середньовічних лицарів було поміщати на своєму щиті герб переможеного противника. По-своєму продовжив її в роки Першої світової війни знаменитий італійський льотчик-винищувач Франческо Баракка. Він запозичив емблему у збитого німецького льотчика родом зі Штутгарта – саме стрибучий кінь був на гербі цього міста.