5 – 6 сентября 1914 года в целях обороны Парижа была проведена крупнейшая на то время военно-транспортная операция: к месту прорыва противника на расстояние 50 км около 1200 автомобилей доставили необходимые подкрепления
На початку вересня 1914 року німецькі війська потіснили англо-французькі сили і перейшли річку Марна, створивши реальну загрозу захоплення Парижа. У місті, щоправда, була достатня кількість військ. Однак проблема полягала в тому, як їх швидше доставити до місця прориву. Залізниця могла за добу перевезти не більше армійської бригади, але цього було замало.
І тоді генерал Галлієні, відповідальний за оборону столиці, ухвалив нестандартне рішення. Усього за кілька годин у місті було мобілізовано близько 1200 автомобілів. Здебільшого – понад тисячу од. це були паризькі таксі. Цікава деталь: патріотизм патріотизмом, а таксистам за цю роботу було заплачено як належить. Але як би там не було, в результаті за 48 годин, тобто протягом 5 – 6 вересня, на передову було доставлено ще одну військову бригаду, у кількості 6 тис. осіб.
Потрібно сказати, що німці не очікували на такий поворот подій і вже готувалися святкувати захоплення французької столиці. І коли 7 вересня їм у фланг несподівано вдарила свіжа дивізія, мусили відступити. Париж було врятовано.
Більшість паризьких таксі становили на той час автомобілі Renault AG1 1908 модельного року. Від свого попередника, який називався просто AG, вони відрізнялися довшою колісною базою – 2620 мм та двигуном. Звичайно, той, як і раніше, був розміщений попереду радіатора, під невеликим капотом, що отримав за характерну форму прізвисько «совок для вугілля».
Але під ним стояв 2-циліндровий двигун вже більшого робочого об’єму – 1206 см куб. замість 1060 см куб. і він розвивав вже не 12, а 14 к. с. Працюючи в парі з 3-ступеневою коробкою передач, він забезпечував машині максимальну швидкість в 50 км/год. Залежно від типу кузова машина важила 800 – 1050 кг.
Що стосується паризьких таксі, то там застосовувалися в основному кузови на кшталт «ландоле». Двомісний пасажирський відсік мав жорсткий дах та м’яку відкидну задню стінку. А водій сидів попереду на відкритому всім вітрам сидінні, і від негоди його захищав лише брезентовий дах.
Після закінчення Першої світової один з автомобілів Renault AG1, який отримав прізвисько, «Марнське таксі», був поміщений у Паризькому музеї армії. Цей автомобіль став культовим: його зображенням прикрашали вітрини магазинів та багато предметів побуту – від пивних кухлів та попільничок до столових клейонок та жіночих хусток. Він назавжди увійшов до історії.