Тема ретро становится все более модной, и техника Великой Отечественной – в числе наиболее популярной у коллекционеров.
Війна,75-річницю початку якої ми згадуємо сьогодні, стала межею для всієї вітчизняної історії. Зокрема – і для шанувальників ретроавтомобілів. Техніка Великої Вітчизняної набагато дорожча, ніж аналогічний транспорт виробництва кінця 1940-1950-х років. Довоєнні машини надзвичайно рідкісні, адже їх не щадив не лише час, а й ворог. Тому деякі моделі того періоду по-справжньому унікальні. Але це не означає, що автомобілі тієї пори недоступні для простих смертних. Якщо у вас є деяка сума грошей і бажання володіти тим чи іншим дітищем автопрому 30-40-х років, потрібно оцінити свої можливості і зробити правильний вибір.
Найдорожчі – наші
Десятки тисяч доларів потрібно приготувати тому, хто хоче отримати екземпляр машин радянського виробництва: «полуторку» ГАЗ-АА, «тритонку» ЗІС-5, легкову «емку» ГАЗ-М1, позашляховик ГАЗ-67. Як правило, всі ці машини, що дожили до наших днів (а це буквально лічені одиниці), давно потрапили в руки професійних реставраторів, які відновили їх, перетворивши на справжній об’єкт культурної спадщини – з відповідною ціною.
Іномарки війни
Трохи простіше буде знайти транспорт іноземного виробництва – масові армійські моделі американських Ford, Willys, Studebaker, Chevrolet, GMC. Але ці машини простіше шукати за кордоном, одночасно вирішуючи питання з перевезенням та митним очищенням.
Трофеї
Більш-менш реальний шанс для середнього громадянина придбати техніку Великої Вітчизняної – знайти в приватних руках останні з трофейних екземплярів, що вижили. В українській глибинці ще можна знайти напівживі екземпляри довоєнних легковиків німецьких марок, які потрапили в Радянський Союз як військові трофеї або дісталися нам за репараціями як країні-переможцю. Теоретично це можуть бути невеликі BMW, Mercedes 170W, Opel різних моделей – Kapitan, Kadette, Olimpia, Super 6. Їхній стан буде, найімовірніше, дуже поганим, кількість рідних деталей – менше за половину від загальної, але оскільки це, як правило, масові моделі, запчастини в Європі до них можна буде знайти. Втім, шлях, який такій машині належить пройти до «музейного» стану – тема окремої розмови.
Найголовніше для людини, що вирішила стати власником тієї чи іншої техніки Великої Вітчизняної війни, – завести знайомство з ентузіастами автомотостаровини, членами різних клубів і спільнот ретроманів. Їхні знайомства і контакти допоможуть знайти підходящий об’єкт – або як матеріал для реставрації, або вже готовий – для володіння.