4 января 1965 года журналистам была продемонстрирована новая легковая модель Renault 16 – первый в мире автомобиль с таким популярным впоследствии кузовов хэтчбек
Спеціально для представників преси 4 січня 1965 року відбувся показ новинки — автомобіля Renault 16, який вперше в історії отримав новаторський тоді кузов типу хетчбек. Офіційний дебют цієї машини відбувся пізніше — 10 березня того ж року на престижному Женевському автосалоні. А незабаром модель завоювала міжнародний титул Car of the Year 1966.
Назву хетчбек утворено від двох англійських слів: hatch – “кришка люка” і back — “задній”. І справді, завдяки великим заднім дверцятам, фактично вантажного люка в торцевій стінці кузова автомобіль був дуже зручний для завантаження громіздких предметів.
Новаторською рисою машини був і трансформований салон. Якщо задні сидіння зсуваються вперед, корисний об’єм вантажного відсіку збільшується з 346 до 424 л. Водночас на них все ще можна було сидіти трьом. А максимальний корисний об’єм багажника — 1200 л —досягався шляхом демонтажу задніх сидінь.
А щодо механічної начинки, то Renault 16 являв собою передньопривідний автомобіль з 4-циліндровим бензиновим мотором. Блок циліндрів було виготовлено з алюмінієвого сплаву, що в ті роки було рідкістю. У системі охолодження застосовувався вентилятор не з механічним, як зазвичай тоді, а з електричним приводом.
Ще одна важлива новація: генератор змінного струму, який на відміну від традиційного динамо, забезпечував стійке живлення всіх споживачів (фар, склоочисників тощо) навіть на малих швидкостях руху, наприклад у міських заторах.
Гамма двигунів охоплювала чотири агрегати: потужністю 59 к.с. (робочий об’єм 1,5 л), 67 к.с. або 87 к.с. (1,6 л) і топову версію на 93 к.с. (1,7 л). Коробка передач зазвичай була 4-ступінчастою, але на замовлення встановлювалася 5-ступінчаста, пропонувався також і “автомат”. Залежно від типу двигуна, максимальна швидкість машини досягала 142 – 170 км/год.
Ще одна цікава особливість моделі: колісна база з лівого боку і з правого розрізнялася на 70 мм. Річ у тім, що в конструкції підвіски коліс із поздовжніми важелями пружними елементами служили поперечні торсіони. Так от, через те, що останні були розташовані один за одним, і виникла різниця в розмірі колісної бази: ліворуч — 2650 мм, а праворуч — 2720 мм.
Автомобілі Renault 16 протрималися на виробництві ні багато ні мало 15 років — до 1980 року було виготовлено загалом 1 млн 851 тис. 502 од. Виробляли їх переважно на заводі в Сандувіль, а меншу частину “тиражу” виготовляло підприємство в місті Флінс. Примітно, що великовузлове складання моделі здійснювалася в низці країн: Алжир, ПАР, Австралія, Канада, Ірландія, Мадагаскар, Марокко, Філіппіни, Португалія, Венесуела, Югославія тощо.