Як народжувався Volkswagen, що плаває

В июне 1941 года вышли на испытания самые первые плавающие автомобили фирмы Volkswagen – модели 128

Рівно 80 років тому почалися тести автомобіля, що плаває. Він отримав індекс Volkswagen 128. Ще навесні 1940 року, коли на заводі Volkswagen у Вольфсбурзі тільки організовували виробництво легкої армійської машини Volkswagen 82, у конструкторському бюро Фердинанда Порше в цей час вже розгорнули роботи над принципово іншою конструкцією. На відміну від “вісімдесят другого” вона була і повнопривідною, і плаваючою.

Перші дослідні повнопривідні автомобілі фірми, які отримали назву Volkswagen 86, мали той самий мотор, що і Volkswagen 82 — 4-циліндровий опозитний “повітряник”, робочим об’ємом 985 см куб. і потужністю 24 к.с.

Однак у коробку передач додали ще одну, п’яту передачу. А для приводу на передні колеса в трансмісію ввели двоступеневу роздавальну коробку і диференціал, що самоблокується. Ці зміни потім внесли і в конструкцію амфібії.

У червні 1940 року був готовий перший дослідний зразок, який назвали Volkswagen 128. Він отримав відкритий несний кузов обтічної форми, зроблений зі сталі, і трохи нагадував ванну на колесах. Привід трилопатевого гвинта здійснюється від колінвала мотора за допомогою муфти і потрійний ланцюгової передачі. І ось що цікаво: щоб не пошкодити гвинт під час руху бездоріжжям, він був змонтований на спеціальному кронштейні, який міг відкидатися вгору.

І ще одна цікава особливість: у зворотний бік гвинт обертатися не міг і тому на плаву машина заднього ходу не мала. Для того, щоб працювати на воді, вона комплектувалася спеціальним веслом. Для цієї ж мети могла використовуватися і наявна в комплекті лопата.

Щодо двигуна, то він отримав більший робочий об’єм — 1131 см куб. і розвивав уже 25 к.с. Цікаво, що на Volkswagen 82 його почали встановлювати лише з березня 1943 року. Він давав змогу Амфібії рухатися суходолом зі швидкістю до 80 км/год, а на плаву — до 80 км/год.

Тим же літом 1941 року завершилися тести останнього, п’ятого прототипу, і підприємство виготовило партію із 30 машин. Вони надійшли на озброєння саперних частин. Зробили також дослідний автомобіль Volkswagen 129.Він мав підвозити вибухівку до мостів, які готувалися до підриву. Виготовили і ще один дослідний екземпляр, з посиленим корпусом — Volkswagen 138.

Під час експлуатації у фронтових умовах Амфібії Volkswagen 128 показали себе не дуже добре — вони були не дуже маневровими і недостатньо стійкими на плаву.

Тому вже в травні-червні 1942 року в КБ Порше виготовили пробну партію зі 100 поліпшених машин – Volkswagen 166. У них була помітно вкорочена база з 2400 до 2000 мм і кузов відповідно став коротшим на 375 мм. Це поліпшило маневровість машини. А підвищити бічну стійкість на плаву допомагали широкі колісні крила.

Однак 4-місний кузов був тіснішим за колишній, 5-місний. А через велике осідання корпусу машина не могла плавати за більш-менш високої хвилі. Проте машина випускалася в значних кількостях – до вересня 1944 року було виготовлено 14 283 од. Вона стала наймасовішою амфібією Другої світової війни. Автомобіль застосовували в розвідувальних підрозділах танкових, інженерних та інших частин.