Як стріли на колесах отримали незвичайні фари

12 мая 1914 года известный американский предприниматель и изобретатель Джордж Н. Пирс запатентовал оригинальные фары, встроенные в передние крылья автомобиля

Цього дня 107 років тому було офіційно зареєстровано цікавий винахід, запропонований Джорджем Пірсом. Саме він і став упродовж багатьох років відмітною особливістю легкових машин марки Pierce-Arrow.

Ще в 1900 році Джордж Пірс виготовив у своїй майстерні паровий автомобіль. А в листопаді цього ж року там з’явився і бензиновий. Побудував його англієць Девід Фергюссон, якого Пірс незабаром і запросив на свою фірму як головного інженера. Уже на новій посаді той спорудив автомобільчик Motorette з одноциліндровим двигуном в 4 к.с. На цю крихітку знайшлися покупці, і її стали випускати серійно.

Перший успіх надихнув, і через рік з’явилася двоциліндрова модель в 15 к.с., яка пізніше отримала назву Arrow (“Стріла”). А в 1904 році побачив світ і ще більший автомобіль – Great Arrow. Машину оснастили вже двигуном на чотирьох циліндрах, робочим об’ємом 3,8 л. Двигун пропонувався в двох варіантах – в 28/32 к.с. і в 40/45 к.с.

У 1908 році Джордж Пірс відійшов від справ, але фірма, заснована ним, продовжувала розвиток. На наступний рік в його честь її називали Pierce-Arrow Motor Car Co. У період перед Першою світовою війною автомобілі Pierce-Arrow вийшли на рівень найпрестижніших американських і європейських марок. Вони мали високу якість, відрізнялися довговічністю і безшумністю в роботі. Примітно, що їх 6-циліндрові мотори  вже в ті роки мали чотири клапани на кожен циліндр.

А капоти машин прикрашали декоративні фігурки стрільця з лука — назва фірми зобов’язувала. І ще однією відмітною рисою марки стали на багато років фари, інтегровані в передні крила, відповідно до патенту Джорджа Пірса.

Фірма Pierce-Arrow випускала і вантажівки — ще з 1906 року. До їх розробки Пірс залучив першокласних конструкторів, які раніше працювали на таких відомих фірмах як Leyland, Saurer та ін. Вони створили прості та надійні машини серій X і R вантажопідйомністю 2,0 і 5,0 т.

У роки Першої світової компанія виконувала великі замовлення на поставки вантажівок для армій США і її європейських союзників. Загалом у 1917-18 рр. Pierce-Arrow випустила 21 тис. таких машин – на ті часи чимало.

У 20-ті рр. справи фірми Pierce-Arrow похитнулися, попит на їхні автомобілі почав падати. У 1929 році на фірму поклала око компанія Studebaker. І незабаром було створено СП. Але недовго музика грала, і в роки світової економічної кризи цей нерівний шлюб розпався. Наприкінці 1930 року фірма Pierce-Arrow вивела на ринок нову серію комерційних автомобілів вантажопідйомністю 2,0 – 8,0 т., але продавалися вони геть погано. Тож у листопаді 1932 року виробництво вантажівок взагалі довелося припинити.

У 1933 році на Всесвітній виставці в Чикаго величезний інтерес публіки викликала новаторська легкова модель Silver Arrow. За своїм дизайном вона на кілька років випередила продукцію інших американських виробників. Ретельно була опрацьована аеродинаміка машини.

Передні крила з втопленими в них фарами не стирчали з боків кузова, а були об’єднані з ним в єдине ціле. Цікаво, що при цьому запасні колеса, не видимі зовні, ховалися з боків капота, в самій товщі кузова.

А в інтер’єрі була кумедна річ: другий щиток приладів, який розміщувався на … спинці переднього сидіння, так би мовити для розваги пасажирів.

Машина мала 7,0-літровий мотор V12 в 175 к.с. і могла розганятися до 185 км/год. Однак таких екзотичних машин було виготовлено лише п’ять і погоди вони не зробили. А збут звичайної серійної продукції йшов геть погано, і в 1938 році випуск автомобілів довелося припинити. Знаменита “Стріла Пірса” полетіла назавжди.