Як унікальний двоколісний автомобіль зарили в землю
Цей двоколісний автомобіль, який публічно обкатали в одному лондонському парку ще в 1914 році, побудував російський інженер-самоучка Павло Шиловський. Доволі значних розмірів відкрита машина, що важить 2750 кг, везла на двох колесах чотирьох людей – і при цьому не падала. А весь секрет її стійкості полягав у досить простому механізмі гіростабілізації, через що її прозвали гірокаром.
Як же він працював? У середній частині, під днищем було встановлено величезний 600-кілограмовий маховик діаметром 1 м і завтовшки 12 см. Для його розкрутки використовувався електродвигун на 110В потужністю 1,25 к.с., який живила динамо-машина. Крім маховика також було встановлено два маятники, вагою по 50 кг кожен.
У підсумку автомобіль не падав, хоча на першому випробуванні все ж сталася аварія, в якій, на щастя, серйозно ніхто не постраждав. У рух автомобіль приводив бензиновий двигун Wolseley C5 потужністю 16-20 к.с., з діаметром циліндра 90 мм і ходом поршня 121 мм. Радіатор розташовувався позаду мотора, як на автомобілях Renault тих років.
Почалася Перша світова війна і для кращого збереження гірокар закопали в землю. Машину відновили в 1938 році і вона потрапила в заводський музей британської компанії Wolseley Tool & Motorcar Company. Однак в 1948 році машину чомусь здали в металобрухт.
Зазначимо, що Павло Шиловський ще створив двоколісний залізничний локомотив, в якому також використовувався гіростабілізувальний механізм. І, на відміну від гірокара, справа тут пішла, повідомляє pantv.livejournal.com . Інженер організував своє КБ, набрав штат. Ба більше, він зумів переконати нову післяреволюційну владу побудувати монорейкову дорогу — і за 4 місяці встигли звести ділянку завдовжки 12 км, проте в 1922 році фінансування заглохло.