Сегодня в Чернигове, у здания Областного управления ГСЧС можно увидеть установленный на постаменте пожарный автомобиль типа ПМГ-1, «огнеборца» далеких 30-х гг.
Група ентузіастів відтворила машину ПМГ-1 буквально з попелу. За основу взяли напівзруйновану “полуторку” ГАЗ-АА, знайдену в одному з АТП Чернігова. А деталі надбудови довелося відновлювати фактично заново, використовуючи справжні історичні знімки, спеціальні видання і точний макет такої машини. На автомобіль встановили мотопомпу, подібну відцентровому насосу Д-20, яким свого часу оснащувалися такі автомобілі.
І праця ентузіастів не була даремною. Ще в серпні 2004 року цей автомобіль проїхав своїм ходом на параді в Чернігові, а потім зайняв почесне місце на п’єдесталі. Звичайно, постамент, відкритий всім вітрам, дощам і снігам – не найкраще місце для зберігання історичної техніки. Тому нещодавно машину ретельно відреставрували, і тепер вона виглядає як годиться.
ПМГ-1 у Чернігові. Фото Олексія Тимошенко
Автомобіль ПМГ-1 на шасі ГАЗ-АА почали випускати на Міуському заводі пожежних машин наприкінці 1932 року. Він був першим масовим пожежним автомобілем в країні. Його попередник на базі “полуторки” АМО-Ф15 випускали з липня 1926 року заводом “Промет” в абсолютно недостатній кількості (всього 145 од.).
Автомобіль ПМГ-1 за конструкцією являв собою т.зв. пожежну лінійку. Шестеро пожежників розміщувалися на відкритих дерев’яних лавках боком до руху: троє з лівого боку, а троє – з правого. А у відкритій кабіні сидів командир бойового розрахунку і водій.
Відцентровий водяний насос 4-АД20 мав продуктивність 1000 л на хвилину. Для забору води із зовнішніх джерел стояли рукави, які перевозилися на самій машині: два 80-метрових на котушках по бортах і один, завдовжки 160 м на котушці ззаду. А поки їх розгортали машина використовувала для боротьби з вогнем свій власний бак першої допомоги, в якому було 146 л води.
Машина оснащувалася також генератором піни, який потрібен був для боротьби з палаючими нафтопродуктами, а також стандартним вогнегасником. Для доступу до вогнища пожежі та евакуації людей служила триколірна знімна драбина.
Шасі автомобіля, запозичене у» полуторки ” ГАЗ-АА, було доопрацьовано. Для приводу насоса, встановленого в задній частині машини, в конструкцію були введені роздавальна коробка і додатковий Карданний вал з проміжною опорою. Щоб двигун автомобіля під час роботи на насос не перегрівався, його постачали трубопроводами додаткового охолодження, які харчувалися водою із зовнішнього джерела.
ПМГ-3
Із 1942 року пожежний автомобіль на базі “полуторки” випускали у спрощеному вигляді. І головне — водяний насос перенесли на підрамник, в його передню частину. Так було набагато зручніше забирати воду з джерела, і водій просто з кабіни міг спостерігати за цим процесом. Така машина отримала назву ПМГ-3.
Природно, її продовжували випускати і в перші повоєнні роки. Крім Міуського заводу машину ПМГ-3 виготовляли на заводі “Пожспецмаш” в місті Прилуки Чернігівської області. На цьому підприємстві в 1945 – 49 рр.було випущено загалом 1576 автомобілів ПМГ-3.