Наша знаменита Таврія була в продажу не тільки в СРСР - її активно поставляли в деякі країни Європи (наприклад, Францію і Грецію) і навіть Латинську Америку. Так, легендарний хетч 1102 був за океаном! Але якщо сам автомобіль там добре знали, то із брендом ЗАЗ як таким вийшла якась помилка. Про що це ми? Зараз пояснимо.
Нещодавно спільнота Українські автомобілі в соцмережі Facebook опублікувала фото рекламного плаката Таврії В Чилі. Вгорі постера є цікава деталь - напис Lada. Так, на рекламному плакаті ЗАЗ... Ми вирішили розібратися з цією неясністю, і ось яку інформацію роздобули.
З огляду на дані чилійських автомобільних ЗМІ - це не було якоюсь помилкою: справді, Таврію у них продавали під брендом Lada. Однак продавці не приховували, що автомобіль випускав Запорізький автозавод (здебільшого Таврія була Ладою на рекламних буклетах і за документами, але зазівські лого з авто ніхто не прибирав). Зокрема, видання VeoAutos.cl так прямо і пише: "У жовтні 1990 року... Lada Chile починає поставки Tavria, моделі, виробленої українською компанією ЗАЗ під назвою 1102, і яка приїхала в нашу країну з двигуном об'ємом 1,1 л потужністю 53 к.с... Також компанія ввела на ринок під брендом Lada продукцію іншого російського заводу - ІжАвто".
Тобто, як бачимо, свою "вазівську" назву Таврія отримала через імпортера Lada Chile. Але все ж не зрозуміло: навіщо потрібно було змінювати бренд? Невже це було принципово? Тут очевидну відповідь дати складно. Сміємо вважати, що річ тут у маркетингу - імпортер міг побоятися, що у них, в Чилі, люди мало що знають про якийсь ЗАЗ, тоді як бренд Lada був більш-менш на слуху. Загалом, був ризик, що через це Таврію не купуватимуть.
Але чи допомогло це? Не дуже. Загалом за період з жовтня 1990 року по листопад 1991 року в Чилі було продано 1595 од. моделей. А загальний Тираж Таврії за всі роки випуску (1987-2007) становив 140 000. До речі, у самої Лади (читай АвтоВАЗу) теж не зрослося: компанія намагалася завоювати ринок у 1982-му і 1988 роках, але спроби були марні. У 1998-му продаж повністю припинився.
-
Подія 04 травня 2026 20:00Першому німецько-іспанському автомобілю виповнилося 35 роківЦього дня рівно 35 років тому була представлена широкому загалу нова розробка фірми SEAT – модель Toledo. Примітно, що ця машина мала 5-дверний кузов ліфтбек, тобто триоб'ємний, але у якого кришка багажника піднімалася разом із заднім склом. Завдяки цьому машина отримала збільшену ємність багажника від 550 л до 1360 л при складених задніх сидіннях. SEAT Toledo був створений на базі платформи автомобіля Golf Mk2 та мав двигуни, які встановлювалися і на автомобілях Volkswagen. Це були бензинові агрегати робочим об'ємом від 1,6 до 2,0 л та потужністю від 75 до 115 к.с. Надалі їхня лінійка поповнилася 150-сильним дволітровим 16-клапанником і 1,9-літровим турбодизелем в 110 к. с. Цікаво, що останній міг працювати на екологічно чистому паливі – біодизелі. З 2003 року автомобілі SEAT Toledo першого покоління випускалися і в Китаї, фірмою Сhery. Ці машини поставлялися зокрема й в Україну, під назвою Chery Amulet У 1998 році на Паризькому автосалоні було представлено SEAT Toledo другого покоління . Це був вже 4-дверний седан із кузовом нотчбек, причому розроблений відомим ательє ItalDesign. Багажник тут вже був не таким ємним як у попередника: 500 – 800 л. В основі машини лежала платформа вже від Golf Mk IV, на якій були створені такі автомобілі як Skoda Octavia і Volkswagen Bora. Автомобілі SEAT Toledo третьої генерації з'явилися в 2004 році. Вони мали вже 5-дверний кузов на кшталт хетчбек. Наприкінці 2012 року з'явилося четверте покоління машини. І що цікаво, автомобіль знову отримав 5-дверний кузов ліфтбек - все повернулося на круги свої. Слід зазначити, що ці машини були уніфіковані по кузову зі Skoda Rapid. І більше того - вироблялися одному і тому ж на заводі, в чеському місті Млада-Болеслав. Випуск машин припинився в лютому 2019 року, і на цьому історія моделі Toledo закінчилася. [related_post id="58812" strip="1"] -
Ретро 02 травня 2026 17:00Як з'явилися найперші BMW 3-ї серіїЦього дня рівно 51 рік тому на підприємстві відомої фірми BMW у Мюнхені стартувало виробництво автомобілів BMW 3-ї серії у кузові Е21 У програму 1975 року входили чотири моделі цієї серії. Їхні цифрові індекси відповідали літражу двигуна. Три з них – 316, 318 та 320 мали карбюраторні мотори потужністю відповідно 90, 98 та 109 к. с. Машини могли розганятися до швидкості 161, 166 та 173 км/год.А ось у дволітрової "старшої сестри" - BMW 320i, де додатковий індекс позначав Injection, було встановлено впорскувальний мотор. Він видавав на гора 125 к. с. Цікаво, що йому на зміну в 1977 році прийшов інший двигун - того ж обсягу, але вже не чотири-, а шестициліндровий. І він, хоч і був карбюраторним, мав майже ту ж потужність – 123 к. с. А «максималка», суто символічно, була навіть трохи більше – 183 замість 182 км/год. Найпотужніша в сімействі стандартних "трійок" - машина 323i з'явилася в 1980 році. Її упорскова «шістка» розвивала 143 к. с., а швидкість досягала 192 км/год.З тюнинг-пакетом Taifun, на вулицях Киева, 2002 р. Фото автора -
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні
