Tuksedo Studio показала репліки за мотивами знаменитої "класики"

Через кілька десятиліть після експериментів Делоне асиметрія повернулася в автоіндустрію, але вже як відповідь на суворі вимоги гоночної логістики середини XX століття.У марафонах на витривалість, таких як «24 години Ле-Мана», на трасу одночасно виходили десятки візуально схожих автомобілів однієї команди. Коли боліди пролітали повз піт-лейн на шаленій швидкості, механікам та капітанам команд було вкрай важко миттєво розрізнити свої машини, особливо вночі, під час туману чи зливи. Тоді команди почали наносити яскраві кольорові смуги на переднє крило або капот, але лише з одного боку – над колісною аркою водія. Це дозволяло персоналу на піт-стопі за долі секунди ідентифікувати конкретний екіпаж і підготувати потрібний комплект шин чи заправне обладнання.Згодом, у ралійних перегонах 1970-1980-х років, деякі заводські команди фарбували ліву і праву сторони болідів у різні кольори з чисто практичною метою. Під час важкої аварії на спецділянці, коли машина контактувала зі скелею чи деревом, штурман міг швидко та без помилок повідомити механікам по радіо, який саме бік пошкоджено. Різні кольори бортів допомагали команді на сервісній зоні миттєво оцінити деформацію кузовних панелей та підготувати елементи підвіски на заміну.

У День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"]