Випуск моделі ЗАЗ-968М розпочався ще 1979 року. Вона примітна тим, що стала завершальною в історії цілого ряду українських автомобілів малого класу, які мали власне ім'я «Запорожець». Зазначимо, що цей «останній із могікан» виявився і рекордсменом-довгожителем. Він, на відміну від своїх попередників, випускався понад півтора десятки років –з 1979-го по 1994 рік.
В історії Запорізького автозаводу кінець 70-х – 80-ті років минулого століття увійшли як час активного нарощування обсягів виробництва. У січні 1976 року завод випустив свій мільйонний автомобіль. За ним у жовтні 1982 року пішов двомільйонний ЗАЗ. І нарешті у червні 1989 року з конвеєра зійшов уже тримільйонний автомобіль.

Відрізнити «емку» від її запорізьких попередників, машин сімейства ЗАЗ-966 та ЗАЗ-968 можна легко. У неї гладкі боковини, зовсім позбавлені колишніх ковшеподібних повітрозабірників-«вух». Сам двигун залишався таким самим, як у попередньої моделі – ЗАЗ-966А (1200 см куб., 40 к. с.). Однак по-новому організована циркуляція повітря під капотом явно покращувала охолодження мотора.
Приємна новація виникла і в салоні машини. На опорі рульового валу замість двоважільного перемикача встановили триважільний, зручніший. Він дозволяв не тільки задіяти покажчики повороту, але й перемикати світло фар, активувати склоочисники та електропривід склоомивача.

Природно, що на базі «емки», як і в попередніх моделях, були створені модифікації для водіїв з обмеженими фізичними можливостями. Але раніше «інвалідки» оснащувалися малопотужними двигунами в 27 к. с. – мовляв, нема чого ганяти на таких машинах. А тепер намітився інший підхід.
Справа в тому, що в результаті проведених ергономічних тестів виявилося: в умовах напруженого міського трафіку інвалід-водій на 40-сильній машині втомлюється на 25% менше, ніж на 27-сильній. Ось чому на трьох із чотирьох інвалідних версіях встановлювали двигун у 40 к. с. і лише на одній у 30 к. с.

Потрібно сказати, що головний конструктор ЗАЗу – талановитий інженер Володимир Стешенко уважно стежив за розвитком світового автомобілебудування. Ще в 1973 році він почав розробку автомобіля за новітньою тоді схемою - передньопривідною, з фронтальним розташуванням двигуном. Проте московські чиновники із Мінавтопрому всіляко гальмували цю роботу. І багатостраждальний автомобіль ЗАЗ-1102 «Таврія» пішов у серію лише 1987 року. Але паралельно з ним продовжувався випуск й «Запорожця» ЗАЗ-968М, що полюбився народу.
https://youtu.be/6oSHHKpc4_A
-
Подія 04 травня 2026 20:00Першому німецько-іспанському автомобілю виповнилося 35 роківЦього дня рівно 35 років тому була представлена широкому загалу нова розробка фірми SEAT – модель Toledo. Примітно, що ця машина мала 5-дверний кузов ліфтбек, тобто триоб'ємний, але у якого кришка багажника піднімалася разом із заднім склом. Завдяки цьому машина отримала збільшену ємність багажника від 550 л до 1360 л при складених задніх сидіннях. SEAT Toledo був створений на базі платформи автомобіля Golf Mk2 та мав двигуни, які встановлювалися і на автомобілях Volkswagen. Це були бензинові агрегати робочим об'ємом від 1,6 до 2,0 л та потужністю від 75 до 115 к.с. Надалі їхня лінійка поповнилася 150-сильним дволітровим 16-клапанником і 1,9-літровим турбодизелем в 110 к. с. Цікаво, що останній міг працювати на екологічно чистому паливі – біодизелі. З 2003 року автомобілі SEAT Toledo першого покоління випускалися і в Китаї, фірмою Сhery. Ці машини поставлялися зокрема й в Україну, під назвою Chery Amulet У 1998 році на Паризькому автосалоні було представлено SEAT Toledo другого покоління . Це був вже 4-дверний седан із кузовом нотчбек, причому розроблений відомим ательє ItalDesign. Багажник тут вже був не таким ємним як у попередника: 500 – 800 л. В основі машини лежала платформа вже від Golf Mk IV, на якій були створені такі автомобілі як Skoda Octavia і Volkswagen Bora. Автомобілі SEAT Toledo третьої генерації з'явилися в 2004 році. Вони мали вже 5-дверний кузов на кшталт хетчбек. Наприкінці 2012 року з'явилося четверте покоління машини. І що цікаво, автомобіль знову отримав 5-дверний кузов ліфтбек - все повернулося на круги свої. Слід зазначити, що ці машини були уніфіковані по кузову зі Skoda Rapid. І більше того - вироблялися одному і тому ж на заводі, в чеському місті Млада-Болеслав. Випуск машин припинився в лютому 2019 року, і на цьому історія моделі Toledo закінчилася. [related_post id="58812" strip="1"] -
Ретро 02 травня 2026 17:00Як з'явилися найперші BMW 3-ї серіїЦього дня рівно 51 рік тому на підприємстві відомої фірми BMW у Мюнхені стартувало виробництво автомобілів BMW 3-ї серії у кузові Е21 У програму 1975 року входили чотири моделі цієї серії. Їхні цифрові індекси відповідали літражу двигуна. Три з них – 316, 318 та 320 мали карбюраторні мотори потужністю відповідно 90, 98 та 109 к. с. Машини могли розганятися до швидкості 161, 166 та 173 км/год.А ось у дволітрової "старшої сестри" - BMW 320i, де додатковий індекс позначав Injection, було встановлено впорскувальний мотор. Він видавав на гора 125 к. с. Цікаво, що йому на зміну в 1977 році прийшов інший двигун - того ж обсягу, але вже не чотири-, а шестициліндровий. І він, хоч і був карбюраторним, мав майже ту ж потужність – 123 к. с. А «максималка», суто символічно, була навіть трохи більше – 183 замість 182 км/год. Найпотужніша в сімействі стандартних "трійок" - машина 323i з'явилася в 1980 році. Її упорскова «шістка» розвивала 143 к. с., а швидкість досягала 192 км/год.З тюнинг-пакетом Taifun, на вулицях Киева, 2002 р. Фото автора -
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні