Система пільгового проїзду в Україні десятиліттями існувала у форматі, який складно назвати справедливим – ані для людей, ані для перевізників, ані для громад. Формально право на пільговий проїзд гарантоване законом, однак на практиці воно часто реалізується через конфлікти, непорозуміння та взаємні звинувачення. Саме тому реформа пільгових перевезень давно вийшла за межі суто технічної дискусії. Йдеться про соціальну справедливість, гідність людей і довіру до держави.
У чому проблема чинної системи?
Ключова системна проблема полягає в тому, що пільги задекларовані, але стабільного механізму їх фінансування немає.
На практиці це означає:
- перевізники здійснюють пільгові перевезення без гарантій компенсації – і часто не отримують її в повному обсязі
- громади змушені покривати ці витрати з місцевих бюджетів або не компенсувати їх взагалі;
- суми компенсацій визначаються умовно – за середніми показниками або застарілими нормами, а не за реальними поїздками.
У результаті виникає парадокс: пільга є, а коштів під неї – немає.
У більшості громад відсутній достовірний облік пільгових поїздок:
- немає точних даних про їхню кількість;
- немає підтвердження кожної поїздки;
- немає єдиного стандарту розрахунку компенсацій.
Це створює простір для недофінансування, конфліктів і недовіри – як з боку бізнесу, так і з боку громадян.
Найбільше від недосконалої системи страждають самі люди з пільгами. Вони змушені доводити своє право на проїзд, стикаються з відмовами та конфліктами. Пільга, яка мала бути гарантією підтримки, часто перетворюється на джерело стресу.
В умовах війни ця проблема лише загострилася: кількість людей з пільгами зростає, транспортна система працює з підвищеним навантаженням, а ресурси бюджетів — обмежені. Більше того, вирішення цього питання потрібне для впровадження європейських правил організації перевезень пасажирів, зокрема замовляти так звані “соціальні маршрути”.
Що змінює законопроєкт №5651-2?
11 грудня 2025 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів підтримав законопроєкт №5651-2 і рекомендував парламенту ухвалити його в цілому.
Законопроєкт пропонує системне рішення давно накопиченої проблеми. Його ключовий принцип простий: кожна пільгова поїздка має бути підтверджена, облікована і профінансована.
Документ:
- встановлює єдині правила підтвердження права на пільгу;
- запроваджує автоматизований облік поїздок;
- створює прозору модель розрахунків;
- усуває «ручне» визначення компенсацій;
- переводить систему у цифрову, контрольовану та справедливу площину.
Фактично йдеться про монетизацію пільг через спеціальні картки, що дозволить:
- людям – користуватися пільгами без принижень і конфліктів;
- громадам – платити лише за реально здійснені поїздки;
- перевізникам – отримувати компенсацію за кожну пільгову поїздку.
Важливо, що реформа:
не створює нових пільг і не забирає чинні;
не перекладає відповідальність на громади;
не змінює систему «завтра», а передбачає перехідний період.
Законопроєкт передбачає перехідний період до 1 липня 2028 року, що дає час для адаптації, доопрацювання центральної автоматизованої системи обліку оплати проїзду та інформаційної роботи з людьми.
Після ухвалення закону Мінрозвитку:
- розробить технічні вимоги для створення єдиної бази обліку оплати проїзду;
- підготує підзаконні акти;
- створить інфраструктуру ЄАСООП;
- координуватиме взаємодію держави, громад і перевізників.
Реформа пільгових перевезень – це не просто зміна правил. Це крок до чесної, прозорої та працюючої системи, яка поважає людей і дає зрозумілі правила гри для всіх.