Тест-драйв Jetour Т2: для тих, хто цінує брутальний позашляховий стиль

Сьогодні в нас на тесті автомобіль із лаконічною назвою, примітною зовнішністю та цікавою начинкою – це Jetour Т2, на батьківщині відомий також як Traveler. І власне назва Т2, я гадаю, це і є скорочення від Traveler.
Цю модель було презентовано у 2023 році, а акцент насправді було зроблено не тільки на дизайн, але й на технічний компонент. І нагадаю, що Jetour – це суббренд компанії Cherry, і він добре нам відомий. А також зазначу, що найближчого родича моделі Т2, модель Т1, ми вже тестували наприкінці 25 року. І цей тест ви легко знайдете у нас на каналі. І згадав я це невипадково, адже моделі в чомусь ідентичні, а в чомусь і відрізняються. Тож розбираймось та знайомимось.https://youtu.be/auqcnpQMVrk

Дизайн

В дизайні акцент зроблено на фундаментальність, прямій і чіткі лінії та різноманітні стилістичні елементи. І найбільша їх концентрація в передній та задній частині автомобіля.
Логотип бренду, точніше напис, який світиться вночі, передня оптика, протитуманки, прикольні елементи у бампері, які нагадують східні ліхтарі, вони мені дійсно дуже подобаються. І декоративні вушка, а справжні ховаються за заглушками. Ну і якщо казати про знову ж таки оці ліхтарики, то передні мені ввімкнути не вдалося. Це дійсно декор, а от позаду це задні протитуманні фари. Оптика світлодіодна і світить добре. До того ж її можна нахиляти трішки, але навіть і без цих додаткових регулювань. Тут в нас оптика в стилі Ray, як її називає сам виробник, але, погодьтеся, виглядає примітно, привертає увагу на дорозі.

В кофрі ховається «докатка». І для того, щоб її звідти видобути, нам потрібно буде оцю кришку відкрити, потім від'єднати камеру, а потім вже знімати сам кофр і відкручувати запаску з кріплення. Не найпростіша операція і, мабуть, для майбутніх власників цього автомобіля я б порадив в цій операції потренуватися.
З корми дуже добре помітно, наскільки відрізняється ширина автомобіля в його верхній частині та в нижній частині найширшій, там, де йдуть накладки на колісні арки й ширина T2 навіть на декілька міліметрів більше.
Ну і також – про декор. Петлі – це декорація. Але насправді дверцята багажника відчиняються самі. Ви натискаєте кнопку і потім вже вони відчиняються на сторону. І одразу додам, що ці дверцята з притягувачем.
І якщо продовжувати про габарити, то довжина Т2 – 4,78 м, колісна база 2,88 м, а висота 1,88 м. Як бачимо, інженери зашифрували цифру 8 у характеристиках цього автомобіля. Не знаю, що правда, навмисно чи випадково.
Якщо порівняти Т2 з Т1, то все ж таки Т2 трішечки більший. Хоча візуально може здатися, що навпаки. Але ж бачите, тут в нас така історія, коли верхня частина автомобіля вужча за нижню і це відчутно. Хоча на простір в салоні це не впливає.
Цей стиль впізнаваний, самобутній, привертає увагу на дорозі. Але з іншого боку, так чи інакше ти починаєш його порівнювати із Land Rover Defender. Але, як на мене, не найгірше порівняння. І все ж таки родзинка в цьому дизайні все ж таки присутня.

Варіанти вибору та опції

Jetour T2 пропонується в Україні в єдиній комплектації Престиж із турбобензиновим двигуном об'ємом 2 л, автоматичною коробкою передач. Це семиступеневий преселектив та повним приводом Borg Warner. Ціна такої моделі 1 480 000 грн. Це приблизно $33500. І відповідно саме такий автомобіль на нашому тесті.
Серед інших опцій тут є двозонний клімат-контроль, підігрів та вентиляція передніх сидінь. До того ж зимовий пакет з підігрівом керма, заднього ряду сидінь, лобового скла, форсунок омивача. Оздоблення з екошкіри, панорамний дах з люком, атмосферна підсвітка салону, адаптивний круїз-контроль, утримання у смузі руху, камера панорамного огляду, датчики дощу та світла та 20-дюймові колісні диски. Гарантія на Jetour T2 — 6 років або ж 200 000 км пробігу. І щоби закрити тему порівняння із Land Rover Defender, для розуміння, він коштує як мінімум втричі дорожче.

Салон

Посадка в салон починається зі зручної підніжки, але нею треба користуватись. Тобто стаєте на підніжку, потім сідаєте в автомобіль. По ширині й зручності знову ж таки все добре. Але якщо підніжку ви хочете оминути, тоді вже прийдеться трохи тягнутися і трохи напружуватись.
Одразу відчуваєш увагу до деталей, відчуваєш її з моменту відчинення дверей. Настільки м'яко і приємно це відбувається, як відчинення, так і зачинення. Відчувається, що на всі дрібниці інженери, дизайнери звертали увагу, тому що тут от ще пройдемось по декількох елементах. Мікроліфти всіх ручок, ящичка для рукавичок та документів, якихось інших елементів – все спрацьовує м'яко, приємно і нічого не гупає, не гримає. Знову ж таки, замки для пасків безпеки, вони з обох боків оздоблені спеціальним таким м'якеньким матеріалом, щоб вони не билися о центральну консоль.
Стиль інтер'єру наслідує дизайн екстер'єру, як бачимо. Тобто тут також акцент на рівних прямих лініях, на певній фундаментальності. От це помітно хоча б по передній консолі, але все це не краде в нас місце. Ну і по простору – до стелі в мене долонь, навіть без врахування відчиненого панорамного даху. І також концепція дизайну передніх стійок, передньої частини, тобто рівний дах і потім під нахилом одразу таким помітним ідуть передні стійки. Все це формує простір переді мною. Тобто місця вдосталь і відповідно посадка така, що не притиснута до лобового скла.

Ну, а якщо ви дивились наш тест-драйв Т1, то вже помітили, що в інтер'єрі в них багато схожого. Вони майже ідентичні, але є і свої відмінності. По-перше, інша приладова панель. По-друге, трохи інше оформлення ось цієї частини торпедо, що перед переднім пасажиром. Тобто тут в нас немає ручки для того, щоб триматися, але з іншого боку є ось також якийсь такий абстрактний натяк на подорожі. Тут наче в нас якийсь маршрут з точками такий, знаєте, трансазійський якийсь. Ну і центральну консоль також дещо інакше оформлено.
Щодо оздоблення, тут є і м'які матеріали, а є і тверді пластики. Ну, наприклад, верхня частина торпедо в м'якому пластику, але за фактурою, навіть трохи за відчуттями, це якийсь ніби комбінований матеріал пластику і тканини, але знову ж таки м'який. І так само він зустрічається на дверних картах. На дверних картах також є вставки замші. Приємно, це там, де підлокітник і там, де рука якраз може торкатися цього матеріалу, може контактувати з цим.

Але разом з цим тверді пластики по низу передньої консолі, по цих частинах тут в нас також твердо. Ну, зрештою, це нормальна історія для такого класу автомобіля. Тобто це в нас не преміум і тут не має бути все зашито в шкіру й алькантару. Також додали дизайнери і металізованих елементів. Вони тут виглядають доречно, як на мою думку. От бачите, дефлектори, наприклад, в такому стилі виконані. Отут накладки маємо на центральній консолі. Ну і, звісно, дуже прикольно виглядає джойстик автоматичної коробки передач, селектор, я б сказав, який виконано в авіаційному стилі. А тут в нас, до речі, шайба, яка відповідає за режими руху.

Ну і колірна гама в нас — чорне на чорному. Кому подобаються чорні інтер'єри, тут от якраз для вас, дивіться, і стеля. Все чорно, все класно, все так лаконічно в цьому сенсі. Але дзеркало заднього огляду, ну, подивіться, з якого воно такого, ну, простого, я б навіть сказав, дешевого пластику, прозорого. Зробили б його безрамковим і таким, що автоматично затемнюється в темну пору доби, було б класно. А так воно виглядає трохи як чужорідний елемент, який просто прикрутили сюди з іншої моделі.

Кермо регулюється в нас як по глибині, так й по куту нахилу. Діапазон в цілому достатній. І комфортну посадку за кермом я для себе підібрав доволі швидко. Кермо має скошені сегменти зверху та знизу. Не дискомфортно, але потребує певного звикання. Ну, і сподобалось, що воно оздоблене шкірою. Причому, як бачите, двокомпонентна, тобто зверху перфорована, знизу внутрішня частина в нас тут гладенька. Кнопки на кермі зручні, не плутаються під пальцями. Тут в нас і кнопки, і такі барабанчики, якими зручно регулювати гучність, наприклад. Ну і також маємо підкермові пелюстки.
Щодо приладової панелі, то вона в нас тут діагоналлю 10,25 дюйма, тобто за розміром точно така, як на Т1, але за дизайном інша. Тобто, якщо на Т1 були аналогові шкали спідометра та тахометра, тут у Т2 – все цифрове. Все абсолютно в цифрі та жодних імітацій аналогових шкал немає. І до того ж дизайн цієї панелі неможливо змінити. Хоча я сподівався до останнього, що можна буде таки, і шукав це в налаштуваннях, але не знайшов.

З іншого боку, вся інформація, яка мені потрібна як водієві, тут в нас є: ліворуч в нас показники бортового комп'ютера. Тут в нас виводиться декілька варіацій, тобто за кожну поїздку або ж після скидання, і скинути ви можете ті показники, коли забажаєте. Відповідно все, що необхідно, є. От і середня витрата, і пробіг, час в дорозі, середня швидкість. Тобто можна вже собі це контролювати й планувати подорож та маршрут. Ну і зараз в нас запас ходу десь 500 км. На повному баку буде десь близько 600. Ну, знову ж таки, це залежно від витрат пального.

Щодо посадки на водійському місці, то тут зазначу, що, мабуть, вперше за останні кілька десятків тестів я водійське крісло підвів. Тобто зазвичай я опускаю його в найнижче положення. Але ж тут для комфортної посадки треба підводити. За діапазоном регулювань жодних питань. Вони тут із надлишком як по висоті — от дивіться, зараз до стелі ще добре долонь простору — так і по довжині. Все це регулюється електричним чином, як водійське, так і пасажирське сидіння. Чого мені не вистачило — це регулювання по куту нахилу подушки. І, власне, саму подушку хотілося б, щоб була подовше. Тобто закоротка вона, я пригадую, так само було і в Т1. Не те щоб це було дискомфортно, але все ж таки хотілося б довше.

Бічна підтримка тут широка, явно на більшу, аніж моя, комплекцію. Ну і вона тут не регулюється. Ну а щодо самого матеріалу, це екошкіра. І зазначу, що вона дуже міцно тримає вас, тобто трохи компенсує оцю широку бічну підтримку. Компенсує саме матеріал, який тримає вас в кріслі.

Мультимедійна система

Ви знаєте, останнім часом вже якийсь такий золотий стандарт, тобто чималенький екран діагоналлю 15,6 дюйма. І тут він також має гарну графіку, має гарну яскравість. Машинку можна обертати. До речі, дивіться, яка є цікава функція: вона показує, де двері не зачинені. До речі, промальовано всередині дуже непогано. Тож якщо десь хтось не зачинив до кінця двері, то можна одразу побачити, хто не зачинив двері в машині, коли ви рушили. Насправді це така умовно допоміжна функція. Тут є багато чого більш важливого. І, наприклад, тут в нас зібрані функції по бездоріжжю, а також параметри додаткові, які можемо отримати. Тут кути нахилу, температура і тиск в шинах. І в нас також виводиться на приладову панель компас. І також, що важливо, що ми на приладовій будемо бачити, як спрацьовує повний привод і його блокування.

А щодо налаштувань, то тут от є швидкі кнопки налаштувань по кріслах. Наприклад, заходимо сюди, можна запам'ятати положення по керму, по його чуттєвості. Я наперед забігаючи скажу, що воно постійно в мене в спорті. Ну, так зручніше. І також окремо приділили увагу броду, який може форсувати цей автомобіль. До речі, це глибиною 700 мм може бути. Не певен, що ми будемо це робити, але цю цифру можемо знати.

З цікавих фішок – це радар глибини броду маємо, а також охолодження на бездоріжжі. Спочатку я подумав, що це вимкнення вентилятора. Ну, наприклад, коли заїжджаєте в брід, щоб він воду не розбризкував. Але насправді це додаткове охолодження для того, щоб на бездоріжжі, коли ви десь продираєтесь крізь сніг, пісок, бруд і таке інше, ви додатково мали змогу охолодити автомобіль. Цікава функція.

Більш потрібною функцією є камера кругового огляду. Причому вона автоматом вмикається, звісно, коли ви вмикаєте задню передачу. Або ж можете ввімкнути її примусово кнопкою на центральній консолі. Або ж в нас є додаткова кнопка ще тут. Ось таким чином виглядає круговий огляд: окремо вперед, окремо назад, окремо по бічних камерах можна дивитись, якщо паркуєтесь десь впритул до бордюрів. І ось так можна обертати й бачити, де ви і як припаркувались. Щоправда, не показує камера, що відбувається безпосередньо під автомобілем. Принаймні, як я не намагався це побачити, не вдалося мені. Але, можливо, в інших комплектаціях така функція присутня. Ну і знову ж таки можна натиснути швидко отак плюс і подивитись, коли впритул під'їжджаєте до якоїсь перешкоди. Ну а камера заднього огляду вмонтована в нас в задньому кофрі, в кофрі запаски. Відповідно ви завжди бачитимете те, як вона наближується до якоїсь перешкоди. Тобто не маєте зачепити.

До речі, мультимедіа тут працює на чипсеті Qualcomm Snapdragon 8155, що був спеціально розроблений для автомобільних систем. Восьмиядерний процесор забезпечує швидку та плавну роботу інтерфейсів з високою роздільною здатністю до 4К, причому одразу декількох, та підтримку 3D графіки.
Меню влаштоване таким чином, що деякі функції зосереджені у верхній шторці. І, ви знаєте, спіймав себе на думці, що вже якось більш-менш звично зробити такий рух і пошукати якісь додаткові функції саме тут. А також вже більш-менш звично регулювати зовнішні дзеркала ось кнопками саме на кермі. Тобто окремого пульта керування тут немає.

Ну і, звісно, в нас є бездротові Apple CarPlay та Android Auto. Ось вони тут, можна окремо їх, так би мовити, викликати. Ну і ось тут зосереджені вже всі налаштування по автомобілю. Тобто тут і функції допомоги водію, тут налаштування звуку, екран, яскравість і те, якою має бути заставка. Ну і також тут є регулювання атмосферної підсвітки. Можете обрати за кольором, за яскравістю або ж взагалі вимкнути, під'єднання пристроїв, голосове управління, все таке інше.

Але повернемось все ж таки до звуку. От я чітко пригадую, що в Т1 в мене були певні нарікання до аудіосистеми, коли вона працювала, особливо в режимі радіо. Але ж тут все зовсім інакше. Тут одразу в нас класне звучання, 12 динаміків, також акустика Sony і все працює. Все звучить так, як має бути. Дійсно приємний звук. А коли ви під'єднуєте ще і якусь музику, наприклад, зі смартфоном, він ще класніший. Тобто от звук просто там на 5+. І ним я дуже задоволений.

Ну і також, до речі, додам, що гаджети ви можете заряджати бездротовим способом. Тут є окреме місце для бездротової зарядки, і вона доволі швидка, до 50 Вт.

Позаду багато простору та вільного місця до переднього сидіння. І це дає змогу влаштуватися, як я хочу. Навіть трохи відкинувшись на спинку. І, до речі, нахил спинки тут дозволяє це зробити. Тобто він зручний, комфортний, мабуть, для такої комфортної далекої подорожі. До речі, щодо самої м'якості спинки й сидіння, то можливо було і м'якіше їх зробити. Хоча з іншого боку це теж має добре підтримувати вас в дорозі.

По опціях комфорту маємо власні дефлектори, USB та Type-C входи, маємо підігрів сидінь на три швидкості кожне сидіння. І все це, нагадаю, в нашій комплектації вже є. Все вже встановлено.

Центральний підлокітник: красиве оздоблення, підсклянники, тобто не полінувались і, можна сказати, заморочились ось на такий стиль. Всередині в нас невеличка шухлядка, і також всередині оздоблена приємним на дотик і на вигляд матеріалом, щоб коли щось покладете, тут не бумкало, не грюкало.

Панорамний дах, як завжди, класна фішка для задніх пасажирів в першу чергу, тому що ви будете мати повноту огляду як по сторонах, так і вверх. Ну, а щодо взагалі оздоблення, наприклад, то тут в нас вже все тверде, але з іншого боку так само повторює стиль і дизайн передньої частини. Тобто і за фактурою, і за дизайном не пошкодували матеріалів і все це зробили гармонійно. Тут є невеличкі кишені у дверях під пляшку і під якісь невеличкі речі. А також знову ж таки до теми уваги до дрібниць — ручки для того, щоб було зручніше сідати. Їх тут чотири, й у водія є, іноді стає в пригоді. Та ще вони з додатковими гачками.
Тобто можна сюди повісити верхній одяг, наприклад, якщо так треба. Ну і в передніх кріслах кишені є як великі, так і маленькі — зручно для смартфона.

Відчиняємо двері багажника та одразу бачимо кілька «фішок» для пікніка. Є в нас два гачки. До речі, такий самий гачок біля переднього пасажира. Якийсь пакет можна туди повісити, щоб в ногах не валявся. Далі один підсклянник, другий підсклянник. І це ще не все, тому що в переліку додаткового обладнання на батьківщині для цієї машини пропонується купа всього для пікніка, ночівлі на природі. Там можна і намет на дах поставити й багато інших варіацій. В нас тут все, так би мовити, стокове, тому дивимось, що нам пропонує цей автомобіль без аксесуарів спочатку.
Отже, об'єм багажного відділення. заявлено, що має бути 580 л. Але, як на мій погляд, здається, що тут менше. От принаймні оцей весь простір, який ми зараз з вами бачимо, тут менше. І якщо перемірити, дійсно, це так. Ось тут в нас 460 л. Ну, нехай з цими додатковими умовно бічними додатковим простором до скла буде там приблизно 490 л. Ну, 500 якщо округлимо, нехай. І, як бачите, багажник неглибокий. Тобто я спеціально лишив оцей набір дорожній. Бачите, довжина сумки — це фактично майже вся глибина багажника. Але є одне але, як то кажуть.

Якщо підіймаємо фальш підлогу, то тут бачимо ще додатковий простір. Він нічим не зайнятий. Один і трохи менший другий, – там домкрат, інструмент, але і це ще не все. Якщо необхідно максимально збільшити об'єм багажника, оцей органайзер, бачите, який він високий, його можна взагалі вийняти. Ну, там вже ми дістались до голого металу, але якщо критично, то все ж таки простір багажного відділення можна збільшити вглиб. І ось тоді ми точно досягнемо заявленого об'єму у 580 л, а може навіть більше.

Є в нас ще додатковий тримач, та сіточка, щось дрібненьке можна закинути, і з іншого боку трохи більше. А також можемо скласти спинки задніх сидінь. Тобто для того, щоб отримати рівну підлогу, необхідно відкинути подушку, а потім вже складати спинку, і тоді буде в один рівень. Підлога оздоблена приємним таким ворсом, м'яким, можна сказати. Але все інше – твердий пластик.

Рушійна сила

Дволітровий турбодвигун під капотом — це рядна четвірка потужністю 245 кінських сил та крутним моментом 375 Нм, що досягається у широкому діапазоні обертів. Тут ланцюговий привід ГРМ, пряме впорскування та подвійна система зміни фаз газорозподілу. І так, це такий самий силовий агрегат, як і на моделі Т1. А от коробка передач відрізняється. На Т2 — це автоматична 7-ступенева преселективна коробка передач виробництва компанії Magna, що відома своїми швидкими перемиканнями та ефективністю роботи.

За кермом

Перше враження за кермом — це те, наскільки легко і невимушено автомобіль рушає і набирає швидкість, і вам немає жодної необхідності сильно там прочавлювати педаль акселератора, витискати з мотора якісь соки. І це навіть трохи дивно, адже зважаючи на габарити, на масу автомобіля, звичайний драйв в міському потоці йому дається легко. Тобто ви трохи притиснули акселератор і все, і поїхали. Якщо необхідно прискоритись, трохи більше притиснули і все. Ви не чуєте ані двигуна, ви не чуєте ніякого додаткового зусилля і завжди розумієте, що у вас є запас і по потужності, і по крутному моменту. І зізнаюся, що це було для мене приємною несподіванкою, тому що перед тестом я очікував, що все ж таки для особливо динамічного драйву доведеться напружувати двигун, крутити його, аби цей автомобіль хоч кудись їхав зі своїми мінімальними двома літрами. Але ж на практиці абсолютно ніякої перенавантаженості двигун не відчуває. От у звичайних режимах це взагалі оберти, от вони там десь біля 2 000 знаходяться і за них майже не виходять. І коробка перебирає ці передачі десь от знову ж таки 2-2500 обертів. Вона спокійно себе перемикає на наступну. До речі, роботу преселективної коробки ви не відчуваєте у звичайних режимах, та навіть і не у звичайних, а коли там сильніше протискаєте акселератор, все це відбувається непомітно для водія. Тобто передачі підбираються ті, які треба, і процес перемикання взагалі для вас залишається просто десь поза межами ваших турбот.
Єдиний помітний для мене нюанс роботи преселективної коробки — це на старті, коли ви рушаєте з місця та інколи, по відчуттях, ніби коли на механіці притримуєш трохи педаль зчеплення, повільніше її відпускаєш, і от від цього трохи є там на якісь долі секунди автомобіль замислюється. Ну, це, мабуть, єдине, що я можу таке от, ну, скажімо, покритикувати цю коробку. В решті нюансів роботи жодних питань.
Ну, а щодо ручного перемикання передач, то для цього взагалі можна нічого не робити. Просто натиснути на будь-який пелюсток, і коробка переходить в механічний режим перемикання, в manual. Або ж важелем, селектором: ви просто рухаєте один раз вниз — і цей режим. Непогана історія. Можна інколи для різноманіття перемикатись вручну, але я більше полюбляю використовувати це для того, щоб допомагати при гальмуванні, тобто допомагати знижувати передачі. Але тут якось я не відчув допомоги при гальмуванні. Тобто ти передачу зменшуєш, але двигуном автомобіль в таких режимах не гальмує. Ну окей, повертаємось в автоматичний режим. В цілому його цілком достатньо.
По режимах руху — тут їх загалом 7: чотири дорожніх та три позашляхових. І основних дорожніх три: Eco, Normal або Sport. І додатковий зимовий, він стане вам нагоді, але тільки відповідно в холодну пору року. Ну а щодо звичайних режимів, то вони відрізняються між собою не суттєво, але все ж таки різниця є. Особливо, коли ви переходите в економічний, то всі реакції на ваші дії, вони ніби, знаєте, діляться там десь півтора раза. Тобто автомобіль дуже спокійно реагує, особливо на натискання акселератора, дуже спокійно прискорюється. І таким чином ви зможете спробувати трішки зекономити пальне.
Ну, а щодо режимів normal і спорт, мабуть, в них я найчастіше пересувався, тому що і normal загалом вистачає, але інколи, коли хочеться більш активного драйву за настроєм, ти перемикаєшся в спорт і машина стає гострішою, вона повноцінно тобі одразу готова віддавати всю потужність і весь крутний момент. Тобто так загострюються реакції.
У керма є свої три режими роботи, і ви можете як обрати їх окремо, так і прив'язати до зміни загальних режимів. Я ж от власне окремо налаштував і фактично завжди їздив в спортивному режимі, тому що в ньому по керму відчуваєш трохи більше зворотного зв'язку. Але зауважу, що різниця між цими режимами от саме по керму, вона не дуже відчутна і не принципова. Тобто такого переналаштування серйозного на режим спорт ви певне, що не відчуєте, ну, коли перейдете з нормального, наприклад. Ну і щодо керма додам також, що тут від краю до краю 2,7 оберту, тобто воно доволі гостре, але з іншого боку на стоянці при якихось повільних маневрах хотілося б, щоб виворот коліс все ж таки був більшим. Це я відзначав і в Т1 — такий нюанс, що мені не вистачало його. І так само в Т2 є такий аспект, що іноді вивороту не вистачає і доводиться робити додатковий рух, щоб десь там виїхати, розвернутися, заїхати, ну і таке інше.
Щодо оглядовості, то вона класна. Зовнішні дзеркала великі, дають величезний кут огляду. Єдиний нюанс по оглядовості вперед, це те, що внаслідок форми кузова лобове скло майже вертикально розташовано. А от щодо оглядовості через салонне дзеркало, то є свої нюанси. Вона зовсім-зовсім невелика, я б сказав, мінімальна, тому що скло п'ятих дверей загалом невелике, невисоке і до того ж воно ще обмежене кофром запасного колеса. Таким чином у вас лишається невеличка щілина, через яку, ну, в принципі, щось там побачити можна, але на салонне дзеркало я б особливо не розраховував.
З цікавих особливостей відзначу, що за будь-якої посадки ви добре бачите свій капот. Це додає впевненості за кермом. І також ви бачите навіть оці цікавенькі кумедні ручки, декоративні ручки, які в нас по кутах капота. Це здебільшого декоративну функцію вони мають, але також до них можна щось прив'язувати. Якщо ви, наприклад, отой самий намет, про який я згадував, встановлюєте на даху, то можна розкріпити його за допомогою цих ручок. Ну, і зауважу, що при маневрах варто все ж таки враховувати, що бачити капот – це добре, але маєте розуміти, що ширина автомобіля трохи більша завдяки тому, що крила в нас ширші й вони мають додаткові ще пластикові накладки.
Шумоізоляція мені в цілому сподобалась, але особливо сподобалось, як зашуміли двигун і взагалі власне роботу автомобіля. Тобто майже в будь-яких режимах, ну, окрім, мабуть, там найбільших, найпотужніших прискорень, ви роботу двигуна, коробки й всього іншого не чуєте абсолютно. І в цьому є певна реабілітація за Т1, тому що там роботу двигуна було чутно, але ж тут картина зовсім інша. Вона набагато приємніша. Якщо казати про шумоізоляцію від решти зовнішніх шумів, то вони подекуди в салон прориваються. Але знову ж таки це зовсім не критично. Особливо враховуючи трохи кубічний дизайн цього автомобіля — навіть на швидкості, навіть на швидкостях за 100-120 км/год, все одно в салоні лишається тихо. Це класно.
Приємною для мене є і робота ходової частини. Тут не скажу, що неочікувано, тому що після Т1 я вже підозрював і сподівався, що тут буде не гірше. І Т2 в цьому плані не підвів, тому що ходова тут дуже добре відпрацьовує всі, майже всі будь-якого калібру і формату нерівності наших доріг і відчуваєш, що вона здатна витримати більше. Тобто оцей запас пружності, потужності він тут є. Автомобіль дуже впевнено проходить всі нерівності. Так, на деяких може трохи трусити, підстрибувати, проте – тим, як цей кросовер згладжує нерівності наших доріг, я повністю задоволений. І отут, мабуть, можна навіть поставити в приклад деяким іншим виробникам, як працює ця ходова, тому що вона ще й непогано тримає автомобіль в поворотах. Тобто проходження якихось віражів можна собі дозволити трохи швидше, аніж зазвичай.
Єдине, що шини тут встановлено якісь звичайні, тобто на них я б особливо не розраховував, але якщо ви збираєтесь, ну, будете розуміти, що там автомобіль більшою мірою будете використовувати на шосе, то можна придивлятись якісь більш асфальтові шини. Або ж якщо більше збираєтесь виїжджати на бездоріжжя, тоді вже придивляйтесь щось таке «зубасте». Але так чи інакше, роботою ходової частини я дуже задоволений.

У вас може виникнути враження, що я перехвалив і ходову, і автомобіль зокрема. Тож ви можете просто пройти тест-драйв в будь-якому дилерському центрі, проїхатись і зрозуміти для себе. І я гадаю, що ви не будете розчаровані.
І настав час підбити підсумки по витратах пального. Скажу одразу, маленьких цифр не очікуйте, тому що наймінімальніша цифра, яку я досягав, це 8,4 л на 100 км шляху. Або ж навіть було 8, але це зовсім-зовсім повільне пересування майже порожнім містом і здебільшого по прямих дорогах. Якщо казати про витрати в місті, то там слід орієнтуватися більше на 11-12 л на 100 км. А якщо будете десь наступати, газувати, то сміливо можете очікувати 13-14. Тобто в десятку вкладатися буде дуже важко, якщо тільки не їздити постійно в екорежимі й дуже-дуже повільно. А це ну таке собі задоволення, коли ти купуєш автомобіль і розраховуєш на якусь динаміку. Тому ось така цифра 11-12 літрів – це реально.

На бездоріжжі

У позашляховому арсеналі Т2 повністю незалежна підвіска, посилена для їзди по бездоріжжю із повнорозмірними амортизаторами з клапанним механізмом. Автоматичний повний привод Borg Warner з можливістю вибору режимів роботи й допомогою повільного руху по бездоріжжю. Кліренс 220 мм та глибина подолання броду – 700 мм.
Так, у Т2 немаленька колісна база, але з іншого боку, по-перше, кліренсу 220 мм, а по-друге, маленькі звиси. Відповідно кути в'їзду та з'їзду великі. І це дозволяє нам доволі непогано пересуватися бездоріжжям на полігоні Offroad Brothers. Як завжди, завітали до них перевірити е певні там позашляхові можливості. Тут нещодавно, до речі, проходили змагання, то ми також рушили по тропах спортивних учасників. Є розуміння того, що Т2 доволі впевнено їде поза асфальтом, поза твердими шляхами й навіть не завжди допомагає собі блокуванням заднього міжколісного диференціала, а іноді обходиться і просто замиканням повного приводу. Це можна побачити ось тут. І ці замочки, вони свідчать про те, як спрацьовує саме повний привод.
Сподобалось, що впевнено їде нагору. Тобто навіть коли ти зупиняєшся і потім продовжуєш рух, двигун напружується не так сильно. Так, непогано було б мати дизель — його моменту було б більше і з ним було б легше. Однак дуже впевнено виїхав і проїхав, подолав всі вправи, які ми йому запропонували. Також діагональ доволі жваво брав і поїхав би ще далі. Є розуміння, що на бездоріжжі він почуває себе впевнено. Але багато буде залежати від того, в якій гумі буде цей автомобіль.
І ще сподобалось, що під час наших випробувань позашляхових, особливо при діагональному вивішуванні, автомобіль всередині зберігав абсолютну тишу. Жодних зайвих звуків, жодних скрипів пластику чи інших панелей чутно не було. Все тихо і спокійно. І відчувається в цьому якась впевненість. Знову ж таки, коли ти їдеш поза дорогами, чим більше ти розумієш можливості автомобіля, тим більше ти відчуваєш впевненості й розумієш його потенціал, що так, тут ти проїдеш, а тут ти навіть якщо чимось зачепиш, нічого собі не відірвеш.
На бездоріжжі підвіска показала себе пружною, але такою, що не допускає зайвих розгойдувань і якихось розхитувань. Коли ти починаєш по хвилях їхати доволі швидко, не боїшся, що можеш десь прикластися низом автомобіля. От такий баланс, який спочатку я відчув на асфальті, як це все дуже прикольно їде, і на бездоріжжі Т2 також показав, що ходова частина в нього збалансована. Це, мабуть, найперше, що хочеться відзначити в цій моделі.

Підсумки

Мені Т2 сподобався. Є в ньому своя харизма і своя деяка брутальність, особливо ось у такому чорному кольорі. І, звісно, дуже добре, що ось весь цей стиль підкріплений гарним виконанням, класним оснащенням і можливостями як на асфальті, так і поза його межами. Звісно, завжди залишаються моменти, які хотілося б вдосконалити або покращити. І також було б непогано мати кілька комплектацій, ще одну простішу і відповідно дешевшу, тому що з такою ціною ця модель конкурує з дуже широким переліком кросоверів на нашому ринку, із дуже багатьма відомими іменами, які самі по собі важко перебити й важко з ними конкурувати. Тобто поки ти не порівняєш, ти не зрозумієш. І це також впливає на впізнаваність моделі та на її продажі.
І звісно залишається одвічне питання: а як з надійністю? Ну, перш за все, на це відповідь така, що на даний автомобіль гарантія 6 років та 200 000 км пробігу. Цілком достатньо як для першого, так навіть і для другого власника цього автомобіля. Ну і з іншого боку, ця модель пропонується вже на багатьох експортних ринках, не тільки на домашньому. Це як і країни Близького Сходу, так і Південна Америка. І нещодавно Jetour з'явився в Польщі.

Також читайте:

Jetour T1: кросовер чи вже позашляховик?