Бензиновые моторы становятся все экономичнее. «Аппетит»
дизельных кажется чудом умеренности. Но вряд ли какой-либо двигатель
внутреннего сгорания даже на вершине эволюции уложится в норму расхода
1 л горючего на 100 км в городском режиме. А наш испытуемый смог!
)
)
)
)
)
)
)
)
)
 | | Бензиновые моторы становятся все экономичнее. «Аппетит»
дизельных кажется чудом умеренности. Но вряд ли какой-либо двигатель внутреннего сгорания даже на вершине эволюции уложится в норму расхода 1 л горючего на 100 км в городском режиме. А наш испытуемый смог! |
Если быть точным, речь
идет не о самом топливе, а об эквиваленте затрат. Ведь для того, чтобы
проехать на электромобиле ЗАЗ-1109 сотню километров по городу, необходимо
израсходовать 20 кВт/ч, а их стоимость равна цене литра хорошего 95-го
бензина.
Краткое напоминание
О конструкции и истории создания этой машины мы уже рассказывали («АЦ»
№ 1-2’2001 и «АЦ» № 25’2004). Напомним, что работа над украинским электромобилем
началась более 30 лет назад, когда в Запорожском ЗМИ создали опытный образец
на базе ЗАЗ-968. Однако после некоторых успехов процесс застопорился из-за
недостаточного уровня развития технологий производства аккумуляторных
батарей.
Возрождение этого движения пришлось на конец прошлого века. В 1994 году
«Таврия-Электро» прошла испытания, и ей присвоили индекс ЗАЗ-1109, а в
начале 1995 г. опытный образец получил государственные номерные знаки
в ГАИ. И лишь несколько недель назад машину оснастили новыми тяговыми
свинцово-кислотными батареями, которые приводят в действие электромотор
с параллельным возбуждением (производства российского завода «Сарапуль»)
номинальной мощностью 12,5 кВт и максимальной – 25 кВт.
Прочь от розетки!
Перед поездкой в течение 8 часов под завязку «заправляем» АКБ ЗАЗ-1109.
Таких зарядок она выдерживает 400, что обеспечивает суммарный пробег в
40 тыс. км. Для электромобиля это отличный результат. Кстати, для осуществления
заряда не нужна специальная зарядная станция. Бортовое зарядное устройство
питается от обычной электросети 220 В/10 А.
Вытаскиваем вилку из розетки, сматываем шнур – и в путь.
И тишина…
Поворачиваю ключ зажигания и… ничего не происходит! Нет привычного жужжания
мотора, вибрации и всего прочего. Выжав сцепление, включаю первую передачу.
При старте нужно просто снять стояночный тормоз и нажать на газ.
Машина беззвучно трогается с места и едет. При выезде со двора приходится
то и дело сигналить пешеходам. Ведь единственный шум, который издает «Таврия-Электро»
при движении, – шуршание покрышек по асфальту. Довольно вальяжно электромобиль
выезжает на проспект и вливается в общий поток. При разгоне и переключении
передач приходится ориентироваться по спидометру, ведь мотора практически
не слышно. На скорости 30 км/ч включаю вторую передачу, а при 60 – высшую,
третью.
По большому счету, можно трогаться и ездить на любой передаче, просто
разгонная динамика и расход будут отличаться. Так, на первой скорость
ниже, а на третьей из-за повышенной нагрузки больше расход электроэнергии
при старте. Но если лень переключаться, то можно все время ездить по городу
на «компромиссной» второй передаче.
В пробках достаточно нажать на тормоз, и машина останавливается. Выключать
передачу или выжимать сцепление не нужно. То же и при старте. Просто отпустил
педаль тормоза, нажал на газ и поехал. Одним словом, алгоритм управления
такой же, как у машин с автоматической коробкой передач.
Интересно, что задняя передача включается не рычагом – электромотор кнопкой
переключается в режим реверса, и получается, что назад тоже три передачи,
как и вперед.
В общем потоке машин динамики вполне достаточно. А вот при обгонах дефицит
мощности ощущается остро. Привычно совершить быстрый маневр, проскочить
или резво кого-то обогнать не получается. Впрочем, расстояние от перекрестка
до перекрестка наш электромобиль проходит вровень с остальными, отставая
лишь на скоростных прямых.
Пока еще рано
При среднем годовом пробеге в 20 тыс. км на «заправку» электромобиля
придется потратить около 700 грн. В то время как на обычной машине даже
с очень низким расходом в 5 л на 100 км – порядка 3 тыс. грн. Однако не
следует сбрасывать со счетов стоимость замены батарей. Амортизация батарей
в год потянет на 1000 у. е., что практически лишает машину одного из главных
козырей – экономичности в эксплуатации. Но не стоит забывать, что это
лишь рабочий вариант автомобиля. Исследования продолжаются, и поиск подходящих
источников энергии как в Украине, так и за рубежом не прекращается. Ведь
остальные «козыри» – экологическая чистота, легкость в управлении и бесшумность
– стоят того, чтобы трудиться над преодолением препятствий на пути к серийным
электромобилям. Они куда дешевле и проще в изготовлении, чем, скажем,
машины с гибридными силовыми установками или на топливных элементах. Да
и запасы «черного золота» не безграничны, что отчетливо ощущается на бензозаправках.
| | ||||||||||||||
|
|
| ЗАЗ-1109 |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фото Андрея Яцуляка
за предоставленный на тест автомобиль
-
Тюнінг 08 липня 2026 20:00Голландці створили унікальний Ferrari Daytona Shooting Brake HommageНідерландський автомобільний дизайнер Нільс ван Рой (Niels van Roij) офіційно розсекретив свій найамбітніший кузовний проєкт під назвою Daytona Shooting Brake Hommage. Цей ексклюзивний триоб'ємний суперкар, створений в єдиному екземплярі, побудований повністю вручну за індивідуальним замовленням і присвячений легендарному історичному універсалу Ferrari 365 GTB/4 Daytona 1972 року, який свого часу спроєктував Луїджі Чинетті-молодший. Світова публічна прем'єра автомобіля відбудеться на Фестивалі швидкості в Гудвуді. Студія дизайн-ательє та команда інженерів витратили на розробку та втілення цього проєкту в життя понад п'ять років і близько 15 000 годин кропіткої ручної праці. Технічним донором для суперкара послужило сучасне італійське GT – Ferrari 599 GTB Fiorano, проте зовнішні кузовні панелі донора повністю ліквідували, через що розпізнати вихідну модель неможливо. Під довжелезним капотом встановлено 6-літровий атмосферний двигун V12 потужністю 620 к.с. та 608 Нм крутного моменту, який дихає крізь кастомну вихлопну систему з чотирма патрубками, злегка загнутими вгору під кутом. Це алюзія на двоствольну мисливську рушницю – пряме відсилання до історичного терміна shooting brake. Дизайн кузова наповнений безліччю витончених історичних реверансів. Головна фішка – величезне панорамне скління корми, де задні бічні вікна розстібаються та піднімаються вгору на петлях за принципом «крил метелика», повністю повторюючи архітектуру класичного автомобіля Чинетті. Попереду встановлено унікальну бурштинову світлодіодну смугу між фарами, а колеса отримали складний глибокий малюнок спиць, що імітує хромовані диски Borrani минулої епохи. В інтер'єрі відмовилися від дерева, оздобивши все дорогою коньячною шкірою та вуглепластиком, а панель приладів за гоночною традицією змістили в центр торпедо. Окремим курйозом проєкту стала унікальна традиція Нільса ван Роя. Замість того, щоб дарувати клієнту пам'ятні сувеніри, дизайнер замовляє під кожен автомобіль дорогий ексклюзивний трирядний чоловічий костюм преміумкласу, проте залишає його у своїй студії в Удені як «ношений портфоліо» для майбутніх зустрічей з іншими колекціонерами. Вартість унікального Ferrari Daytona Shooting Brake Hommage очікувано не розголошується. -
Ретро 08 липня 2026 19:00McLaren відновив найперший дорожній суперкар Брюса МакларенаЗаводський підрозділ ексклюзивних замовлень McLaren Special Operations (MSO) офіційно оголосив про успішне завершення унікального реставраційного проєкту, який тривав кілька років. Фахівці повністю відновили легендарний прототип McLaren M6GT 1969 року випуску – найперший дорожній автомобіль в історії британської марки, який до того ж був особистим транспортним засобом засновника компанії Брюса Макларена. Після тріумфального завершення робіт унікальне купе зайняло почесне місце на головній експозиції в штаб-квартирі McLaren Technology Centre у Вокінгу. Історія цієї машини трагічна й велична водночас. Брюс Макларен мріяв створити безкомпромісний дорожній суперкар, взявши за основу гоночний болід M6A, що домінував у північноамериканській серії Can-Am. За планом, компанія мала випустити 25 екземплярів купе для омологації в гонках на витривалість «24 години Ле-Мана», проте суворі зміни в регламенті FIA заблокували цей проєкт. У результаті світ побачили лише три екземпляри M6GT, і лише один із них (із реєстраційним номером OBH 500H) був побудований безпосередньо на гоночній фабриці McLaren у Колнбруку як персональне авто самого Брюса. Засновник марки використовував його для щоденних поїздок на роботу та тестував на звичайних дорогах загального користування аж до своєї трагічної загибелі на трасі Гудвуд у червні 1970 року. Під час реставрації майстри MSO розібрали автомобіль до найменшого гвинтика, щоб зберегти стовідсоткову автентичність кожної деталі. Суперкар важить усього 800 кілограмів завдяки надлегкому кузову зі скловолокна та просторовій алюмінієвій рамі. Фахівці повністю відновили оригінальний 5,7-літровий (350 кубічних дюймів) атмосферний двигун Chevrolet V8 потужністю 370 к.с., який працює в парі з 5-ступеневою механічною коробкою передач ZF. Унікальне купе, пофарбоване у фірмовий колір Bruce McLaren Orange, здатне розганятися до першої сотні всього за 4,2 секунди, а його максимальна швидкість сягає вражаючих для кінця 1960-х років 265 км/год. Довідка «АЦ»Трагічна смерть Брюса відклала вихід дорожніх моделей марки на два десятиліття. Проте унікальний M6GT довів, що McLaren здатна створювати дорожні машини, випереджаючи свій час. До речі, два інші уцілілі екземпляри M6GT, які пізніше до збирали сторонні ательє Trojan, зараз перебувають у приватних колекціях у США, що робить відновлений заводський оригінал OBH 500H абсолютно безцінним експонатом. -
Подія 08 липня 2026 18:00Медикам передали швидку українського виробництва на базі Citroen Jumper
