50-летний юбилей Alpine: Альпийские Renault

07 березня 2005, 00:00
no image

Amilcar, Bugatti, Delage, Delahae, Hotchkiss, Hispano

Suiza – Франция с начала автоспортивной эпохи слыла законодательницей

мод. Но… «иных уж нет, а те далече»: последним чистокровным французским

«спортсменом» был основанный полвека назад Alpine, в 50 – 70-е годы

ХХ века практически в одиночку отстаивавший честь «пятой республики»

в автоспорте.

50 лет Alpine Alpine A110 и его наследник А310. 1973 г. Alpine А442, в 1978 г. выигравший 24 часа Ле Мана. Последний Alpine – A610. 1994 г. В «Ралли Монте-Карло» 1971 года из 248 стартовавших экипажей финишировали лишь 22. Из шести А110 дошли до цели пять, причем все в первой десятке.

Amilcar, Bugatti, Delage, Delahae, Hotchkiss, Hispano

Suiza – Франция с начала автоспортивной эпохи слыла законодательницей

мод. Но… «иных уж нет, а те далече»: последним чистокровным французским

«спортсменом» был основанный полвека назад Alpine, в 50 – 70-е годы

ХХ века практически в одиночку отстаивавший честь «пятой республики»

в автоспорте.

Судьба Жана Рэдэле была

предопределена с самого рождения. Его отец, Эмиль, стоял у истоков гоночной

команды братьев Рено. И именно он ассистировал Ференцу Шижу, выигравшему

в 1906 году самый первый в истории автоспорта Grand Prix. Парадоксально,

но отец всячески противился желанию сына с младых лет заняться автоспортом,

считая, что высшее образование – лучший фундамент, чем каждодневный труд

механика с перерывами на гонки. И хотел, чтобы Рэдэле-младший продолжил

начатое им дело: в 1922-м Эмиль основал в Дьеппе (в 150 км северо-западнее

Парижа) прокатную контору, которая со временем разрослась, превратившись

в таксопарк, а затем и в транспортную фирму.

Отец оказался прав – диплом экономиста помог Жану буквально

за три года восстановить семейный бизнес, разбомбленный в 1944-м. В 27

лет (1949 г.) он стал самым молодым дилером Renault.

Черепахи-оборотни

Теперь отец уже не мог противиться гоночной карьере сына.

Тем более, что, выступая на простеньком Renault 4CV, Жан проявил не только

спортивные таланты (его пригласили в заводскую команду Renault), но и

недюжинные инженерные способности. Многочисленные победы Рэдэле в своем

классе на самых престижных гонках Европы доказывали, что он на правильном

пути: его вмешательства в конструкцию 4CV сделали эту машину грозой соперников.

Выиграв в 1954-м «абсолют» ралли Сriterium des Alpines на 750-кубовой

34-сильной микролитражке у Ferrari 250GT и Mercedes 300SL, Рэдэле-младший

решил сменить маловыразительную аббревиатуру RDL (фамилия Жана без гласных)

на куда более звучное имя Alpine и основать автомобильную фирму. Ведь

объем переделок на его «черепашках» явно шагнул за грань тюнинга: у этих

машин были оригинальные шасси, кузова и подвески. А благодаря громким

успехам и доступным ценам они приобрели немало потенциальных клиентов!

Герой своего времени

Первенцем основанного в 1955 году Societe des Automobiles

Alpine стала А106 – фактически гражданская версия все того же раллийного

от фар до брызговиков RDL 4CV. В 1957-м, через год после дебюта сменившего

Renault 4CV Renault Dauphine, Рэдэле построил А108 – с мотором и трансмиссией

предшественника, но с оригинальной хребтовой рамой и независимой пружинной

подвеской. Автомобиль, о котором дальше пойдет речь, 51-сильный Alpine

А110, появился на Парижском автосалоне 1964 года – почти одновременно

с R8, сменившим Dauphine. Кузовные панели 110-х делали не из алюминия,

а из стекловолокна, и они приклеивались (!) к поперечинам центральной

балки из алюминиевого сплава. Это делало машину очень жесткой и не просто

легкой, а практически невесомой. Во всем остальном 110-й также был выдержан

в лучших «альпийских» традициях: заднемоторная компоновка обеспечивала

максимальное сцепление ведущих колес с дорогой, а независимая подвеска

отлично держала дорогу. Автомобиль можно было заказать с кузовами родстер,

берлинетта, 2- и 4-местное купе и с одним из пяти двигателей.

По соотношению массы и мощности (11 кг на 1 л. с.) А110

конкурировал со спортпрототипами. А ведь двигатели тогда считались слабым

звеном Alpine: сам Рэдэле форсировкой не занимался. Хотя благодаря исключительным

компактности и легкости 68-сильный мотор разгонял 110-ю до 170 км/ч, на

прямой «полукровкам» Alpine нечем было ответить Porsche 911, АС Cobra

и другим «чистопородным» спортсменам. Более объемные моторы (1.1, 1.3,

1.4 и 1.5) также не решали проблему – их отдача не дотягивала даже до

100 л. с. Все изменилось с появлением в 1966-м R16, из 1,5-литрового двигателя

которого мотористы Renault Амэди Гордини и Марк Миньоте посредством счетверенных

спортивных карбюраторов и системы впрыска выжимали 175 – 200 л. с.

Спорт улучшает породу

Одним словом, к концу 60-х A110 считалась одной из лучших

спортивных машин Европы – отлично сбалансированной, с почти идеальным

(48:52) распределением веса по осям, одинаково уверенно чувствовавшей

себя на любых дорожных покрытиях. Немаловажно, что с 1969 года Alpine

стали продаваться через дилерскую сеть Renault, то есть обеспечивались

сервисным обслуживанием и гарантийными обязательствами. Все это вместе

с привлекательной ценой в 30840 франков (против 55400 за Porsche 911)

привело к тому, что в 1970-м завод в Дьеппе превысил расчетный показатель

– 1000 экземпляров в год. Сравним: за первые пять лет на предприятии собрали

чуть больше 500 «альпинистов». Кроме того, «стодесятки» параллельно собирали

в Испании, Мексике, Бразилии и даже Болгарии. Кстати, «Булгаррено» хорошо

заработал на 110-х, продавая их в Европе по демпинговой цене, несмотря

на запрет на экспорт.

110-е прочно обосновались на вершине автоспорта, которому

Alpine обязан своим появлением. Особенно успешно эти машины выступали

в ралли, в те годы бурно развивавшемся. Заводской команде не было равных

как дома, так и в Чемпионате Европы, являвшемся тогда вершиной дисциплины.

Лучше всего «альпинисты» выступали в … Альпах, где голая мощь не играет

решающей роли: в Rallye Monte Carlo, Tour de Corse, San Remo, впоследствии

ставших этапами Чемпионата мира, который впервые был неофициально проведен

в 1971 г. в рамках европейского первенства. Учитывая число заводских команд

(BMW, Citroёn, Datsun, Fiat, Ford, Lancia, Opel, Peugeot, Renault, Saab,

Toyota), высший статус соревнований был вопросом времени.

Сезон-1971 Alpine начал с тройной победы в Монте Карло,

продолжил триумфальными выступлениями на шести других этапах и завершил

«золотом» в зачете марок. Через год, когда впервые официально состоялся

Чемпионат мира, ситуация повторилась: тройной успех в Монте Карло на входе

и титул первого чемпиона мира на выходе.

Renault без Alpine

Увы, тот сверхуспешный сезон стал лебединой песней заводской

команды, а вместе с ней и всего завода. В 1973-м из-за обвала продаж в

связи с энергетическим кризисом Рэдэле продал Renault 55% акций своей

компании, после чего команду первым делом пересадили на только-только

дебютировавший А310. Это, по сути, был тот же А110, только с иными кузовными

панелями и мотором, однако «сырая» конструкция не позволила выиграть ни

одного этапа. Оглушительный провал испугал Renault, и в следующем сезоне

ставку сделали на недавно появившейся Renault 17 Gordini. Результаты также

были «не ахти». В последний раз заводской А110 стартовал в 1975-м в Сан-Ремо,

где Жан-Люк Терье финишировал третьим. Через два года, в июле 1977-го,

в Дьеппе собрали последний, 7176-й экземпляр «стосотки».

Несмотря на то, что 310-й за два года избавился от детских

болезней, темп его продаж не шел ни в какое сравнение с предшественником.

Хотя «альпийское» КБ вовсю работало над болидами для ралли, Ле-Мана и

«Формулы-1», имя Alpine использовалось все реже. А конвейер завода в Дьеппе

постепенно переориентировался на мелкосерийный выпуск заряженных версий

«семейных» малолитражек: сегодня здесь собирают Clio V6, Clio RS и раллийные

Clio Super 1600. О некогда славной марке напоминают лишь многочисленные

кубки и фотографии, украшающие заводской музей. Последний Alpine модели

А610, прямой наследник 110-й, сошел с конвейера 23 сентября 1994 года.

 История

Alpine R5 Turbo. 1976 г. Alpine A106 1957 г. Alpine А310 1973 г. в.1951

На базе Renault 4CV Жан Рэдэле строит раллийный автомобиль

с кулачковой КПП собственной конструкции
1952 Жан выигрывает Rallye Monte Carlo, Tour de France,

Alpines Rally и Mille Miglia в классе «750»
1954 Победа Жана в Mille Miglia, Tour de France, Liege-Rome-Liege

в классе «750» и в «абсолюте» Alpines Rally
1955 Основана Societe des Automobiles Alpine, выпущен

«первенец» – Alpine A106
1957 На основе Renault Dauphine создается Alpine A108
1963 На основе Renault R8 создается Alpine A110
1964 Renault – финансовый и технический спонсор команды

Alpine Sport
1965 Alpine А110 выигрывает Чемпионат Франции по ралли
1970 Жан-Клод Андрюе побеждает на А110 в Чемпионате

Европы по ралли
1971 Шесть побед на этапах и титул чемпиона Европы

в заводском зачете
1973 Параллельно с Alpine А110 начинается выпуск Alpine

А310
1973 Шесть побед на этапах и титул чемпиона мира в

заводском зачете
1973 Renault покупает 55% акций Alpine
1977 Renault выкупает оставшиеся 45% акций и переводит

Renault-Sport в Дьепп
1977 В «Ф-1» дебютирует первый турбоболид – построенный

в Дьеппе Renault RS1
1978 Alpine A442 выигрывает «24 часа Ле-Мана»
1985 На смену Alpine А310 приходит Alpine GTA
1989 Renault Alpine 5 GT Turbo выигрывает Чемпионат

мира по ралли в группе N
1991 Alpine GTA уступила место А610
1994 Alpine А610 снята с производства


 Alpine

A110

Общие данные
Габариты, Д/Ш/В, мм 3850/1450/1130
База, мм 2100
Снаряженная масса, кг 565
Двигатель
Тип бензиновый, рядный
Расп. и к-во цил./кл. на цил. 4/4
Объем, см куб. 956
Мощность, л. с. 51
Трансмиссия
Тип привода задний
КПП 4/5-ст. мех.
Эксплуатационные показатели
Максимальная скорость, км/ч 155

Сергей Суховский

Фото Alpine

Читати наступну статтю
Статті по темі
  • Nissan представив нове покоління спортивного електрокара Leaf NISMO
    Новинка 22 липня 2026 12:30
    Nissan представив нове покоління спортивного електрокара Leaf NISMO
    Японська компанія Nissan Motor офіційно оголосила про старт продажів на домашньому ринку спортивної модифікації свого електричного флагмана – Nissan Leaf NISMO. Новинка побудована на базі повністю нового третього покоління хетчбека, що дебютував на початку року, і покликана поєднати гоночні гени підрозділу NISMO з практичністю на кожен день. Розробка «зарядженого» електрокара велася в межах концепції «інтелектуального спортивного кросовера». Інженерам вдалося налаштувати ходову частину так, щоб важка машина відчувалася на дорозі набагато легшою та маневренішою за свою реальну вагу. Модель отримала ексклюзивні жорсткі пружини підвіски, посилені стабілізатори поперечної стійкості та нові сайлентблоки. За аналогією зі старшим кросовером X-Trail NISMO, хетчбек укомплектували просунутими амортизаторами зі спеціальними поворотними клапанами. Електроніка та гідравліка моментально гасять початкові крени кузова, забезпечуючи плавність ходу на розбитому покритті та ювелірну точність керування в крутих віражах. Колеса взуті в чіпкі гоночні шини Michelin Pilot Sport 5. Вони змонтовані на полегшених 19-дюймових алюмінієвих дисках високої жорсткості, що виготовлені знаменитою японською фірмою Enkei. Стандартні їздові режими електрокара пережили спортивне калібрування. Пресет Sport перейменували в «NISMO Mode» – тепер він забезпечує максимально лінійне та лавиноподібне прискорення, яке доступне електромоторам. Також Leaf NISMO став першим електричним продуктом марки, який отримав підрульові пелюстки керування системою рекуперативного гальмування зі специфічними налаштуваннями. Водій може вибрати один із чотирьох рівнів уповільнення, причому на вищих ступенях гальмівне зусилля суттєво зростає порівняно з базовою машиною.Зовнішність новинки підпорядкована фірмовій філософії «дизайну заради ефективності». Розвинений передній бампер отримав бічні закрилки-направляючі, які згладжують повітряні потоки з боків кузова, знижуючи аеродинамічний опір. Нижні накладки на двері візуально притискають машину до землі, а задній бампер отримав дифузор у формі човнового кіля та збільшений спойлер типу «качиний хвіст». Це дозволило суттєво наростити притискну силу без погіршення загального коефіцієнта лобового опору. Фірмовою рисою лінійки стала яскраво-червона лінія Arterial Magma, що оперізує кузов, та глянцево-чорні корпуси дзеркал. Палітра містить шість кольорів кузова, включаючи ексклюзивний матовий сірий відтінок NISMO Stealth Gray. Салон виконаний у строгих темних тонах із великою кількістю гоночного декору. Рульове колесо прошито зносостійкою синтетичною шкірою TailorFit, що нагадує преміальну наппу, і забезпечено червоною нульовою позначкою по центру. Шкали приладів, кнопка запуску двигуна та килимки отримали оригінальне виконання NISMO. Покупцям запропонують дві версії: базову та флагманську, яка за замовчуванням комплектується професійними анатомічними ковшами RECARO з вишитими логотипами бренду та плавним безступінчатим електроприводом регулювання нахилу спинки.На ринку Японії новинка доступна в моноприводному виконанні 2WD у трьох версіях: B5 NISMO потужністю 177 к.с. (130 кВт), старшій B7 NISMO на 218 сил (160 кВт) та топовій модифікації з кріслами RECARO. Вартість «зарядженого» хетчбека варіюється від 6 601 100 до 7 227 000 єн.Довідка «АЦ»Перше покоління хетчбека Nissan Leaf, що дебютувало у 2010 році, увійшло у світову історію як перший у світі масовий та доступний електромобіль, який розійшовся планетою значним тиражем понад 700 тисяч штук. Підрозділ NISMO (Nissan Motorsport) спочатку створювався у 1984 році для ведення гоночних програм марки в Ле-Мані та кузовних серіях, а сьогодні ательє перетворилося на повноцінний суббренд дорожніх спорткарів. Перехід лінійки Leaf NISMO на нову вузлову платформу третього покоління знаменує зміну іміджу моделі від суто утилітарного міського сітікара до емоційного драйверського продукту.
  • Новий Audi A2 e-tron розсекречено на тестах
    Новинка 22 липня 2026 11:30
    Новий Audi A2 e-tron розсекречено на тестах
    Німецька марка Audi активно готує до дебюту свій найдоступніший електромобіль — хетчбек A2 e-tron. Фотошпигунам уперше вдалося зняти передсерійний прототип новинки з мінімальною кількістю захисного камуфляжу. Офіційна світова прем'єра міського електрокара запланована на осінь поточного року. Зовнішність новинки дивовижно точно відтворює пропорції та силует оригінального компактвена початку двотисячних. Проте дизайнери надали машині сучасного динамічного силуету. Електромобіль отримав плавно спадну лінію даху, яка завершується великим інтегрованим спойлером. Передня частина, попри маскування, демонструє фірмову двоповерхову оптику та повністю глуху решітку радіатора в стилі e-tron. По периметру кузова пролягає глянцево-чорний захисний пластиковий обвіс, а на дверях з'явилися оригінальні утоплені ручки. Доповнюють футуристичний образ великі колісні диски з оптимізованим аеродинамічним дизайном. Усередині купеподібний хетчбек багато в чому повторить архітектуру інтер'єру нового кросовера Q3. Перед водієм розташується цифрова приладова панель Virtual Cockpit діагоналлю 11,9 дюйма, а по центру панелі займе місце 12,8-дюймовий тачскрін мультимедійного комплексу. Головною фішкою стане рульове колесо зі зрізаним нижнім ободом та фіксованою центральною спицею, на яку винесли селектор трансмісії та клавіші основних функцій. Технічно Audi A2 e-tron є преміальним близнюком майбутнього хетчбека Volkswagen ID.3 Neo. Модель побудована на модернізованій модульній архітектурі MEB+. Покупцям запропонують три варіанти літій-іонних тягових батарей ємністю 50, 58 та 79 кВт-год. Максимальний запас ходу в топовому виконанні зі старшою батареєю сягатиме значних 630 кілометрів за циклом WLTP. Лінійка задньоприводних модифікацій міститиме три електродвигуни на вибір потужністю 168, 188 та 228 к.с. При цьому, за попередніми даними, від використання фірмової повноприводної трансмісії quattro для молодшої моделі інженери вирішили повністю відмовитися. Довідка «АЦ»Оригінальний субкомпактний хетчбек Audi A2 випускався на заводі в Неккарзульмі з 1999 по 2005 рік і випередив свій час, ставши справжнім культовим шедевром інженерної думки. Головною особливістю моделі був повністю алюмінієвий кузов, побудований за технологією Audi Space Frame, завдяки чому маса машини вкладалася в неймовірні 895 кілограмів. Надлегка конструкція та приголомшлива аеродинаміка дозволили дизельній версії 1.2 TDI стати першим у світі чотиридверним серійним автомобілем із витратою пального менше ніж 3 літри на 100 кілометрів. Проте через високу собівартість виробництва алюмінію ціна машини була занадто високою, що призвело до ринкового провалу та тиражу всього у 176 тисяч штук за шість років.
  • Новий двомісний електромобіль Smart #2 вийшов на глобальні тести
    Новинка 22 липня 2026 11:00
    Новий двомісний електромобіль Smart #2 вийшов на глобальні тести
    Німецько-китайська марка Smart офіційно оголосила про старт фінального етапу ходових випробувань свого повністю електричного сітікара наступного покоління — Smart #2. Новинка, що покликана стати прямим ідеологічним наступником культової двомісної моделі Fortwo, приховує свої обводи під фірмовим чорно-білим камуфляжем. Офіційна світова прем'єра міського електрокара відбудеться в межах Міжнародного Паризького автосалону в жовтні поточного року.Розробка субкомпактного автомобіля велася в межах глобального консорціуму. За зовнішній вигляд та інтер'єр повністю відповідала команда дизайнерів Mercedes-Benz Global Design Team, а вся технічна начинка, проєктування та ходові випробування покладені на інженерів дослідного центру Smart Global R&D Team у Китаї.Електромобіль зберіг традиційну для бренду компонувальну філософію «колеса по кутах кузова». Максимальне рознесення осей дозволило вижати максимум корисного простору зі скромних габаритів, заклавши міцний геометричний фундамент для ювелірної маневреності на тісних міських парковках. Головний технічний директор марки Ян Цзюнь зазначив, що в ході тестів на полігонах інженери повністю переробили ключові точки кріплення шасі, змінили рульове співвідношення та хід рейки, щоб досягти ідеальної стабільності при різких маневрах на мокрому покритті.Особливу увагу при доведенні ультракомпактної моделі приділили акустичному комфорту кабіни, який зазвичай є слабким місцем маленьких машин. Машини ганяли в аеродинамічних трубах, акустичних камерах, перевіряли на чотирьохстійкових температурних вібростендах та розбивали підвіску на розбитих дорогах із глибокими вибоїнами та високими бордюрами. Інженери протестували десятки різних складів шин, щоб знайти ідеальний баланс між низьким опором коченню задля збереження запасу ходу та максимальним зниженням дорожнього шуму в салоні.Захист водія та пасажира забезпечує силова структура кузова нового покоління. В основі машини лежить еволюціонувавша фірмова капсула безпеки Tridion safety cell, яка поєднує надмалі зовнішні розміри з високоміцним каркасом, що повністю задовольняє жорстким сучасним краш-тестам. Технічні характеристики електромоторів та ємність батареї архітектури ECA марка розкриє під час прем'єри в Парижі.Довідка «АЦ»Оригінальний мікроавтомобіль Smart Fortwo випускався з 1998 року і став спільним дітищем годинникового гіганта Swatch та автоконцерну Daimler. Унікальна машина довжиною всього 2,5 м здійснила революцію в європейському міському трафіку завдяки можливості паркуватися перпендикулярно до бордюру. У 2019 році Mercedes-Benz перевів Smart у статус спільного підприємства з китайським холдингом Geely, перезапустивши бренд як виробника преміальних електромобілів. Нинішня лінійка марки складається з великих кросоверів Smart #1, #3 та #5, тому повернення канонічного двомісного формату сітікара у вигляді моделі #2 є найважливішим історичним кроком для збереження ідентичності бренду.
Гортайте до низу щоб побачити більше статтей подвійна стрілка вниз