Підрозділ Audi Tradition, що відповідає за історичну спадщину компанії, презентує на «Фестивалі швидкості» у Гудвуді унікальний рекордно-перегоновий болід Auto Union Lucca. На аналогічній машині 15 лютого 1935 було встановлено кілька світових рекордів швидкості на автостраді біля містечка Лукка в Італії. Репліку боліда виготовлено наново навесні цього року і вперше буде показано публічно.
Битва за рекорди
У 30-ті роки минулого століття розгорнулася серйозна боротьба за встановлення рекордів швидкості. За перегонами Гран-прі та рекордними заїздами стежили мільйони людей у всьому світі. Завдяки державній підтримці Німеччина стала ареною запеклої конкуренції між брендами, гонщиками та технологіями: «трьохпроменева зірка» проти «чотирьох кілець», Караччіола та фон Браухич проти Штука та Роземайєра, передньомоторне компонування проти середньомоторної...
Компанія Auto Union AG, заснована в 1932 році в результаті злиття Audi, DKW, Horch і Wanderer, в 1934 році розпочала свій перший сезон Гран-прі за новою формулою 750 кг з автомобілем Auto Union Type A потужністю 295 к.с. У тому ж році вона стала лідером за кількістю рекордів швидкості: Auto Union встановила три світові рекорди 6 березня і ще п'ять 20 жовтня - все на автомобілі, яким керував досвідчений гонщик Ганс Штук.
Рудольф Караччіола на спеціально побудованому Mercedes-Benz повторює рекорд Штука і наприкінці жовтня 1934 року встановлює кілька міжнародних рекордів на шосе неподалік угорського Дьйона. Серед інших рекордів він досягає середньої швидкості 316,592 км/год на дистанції в милю зі старту з місця.
Гоночна команда Auto Union планує наступні спроби встановлення рекордів на початок 1935 року, тому їм необхідно вдосконалити свій болід. На основі автомобіля, використаного для встановлення рекордів у жовтні, фахівці спочатку створюють модель для аеродинамічної труби. Вона проходить різні випробування – спочатку у відкритій версії, потім із закритою кабіною для покращення аеродинаміки.
Кузов ретельно відшліфований та покритий прозорим лаком, а спицьовані колеса закриті ковпаками. Два круглі отвори ззаду служать повітрозабірниками для карбюратора. Вихлопні труби спрямовані вгору, дві з кожного боку. Об'єм 16-циліндрового двигуна для сезону 1935 збільшили приблизно до 5 літрів і спочатку розвивав 343 к.с. Пізніше потужність вдалося збільшити до 375 л. Подовжений кузов із задньою частиною у вигляді плавця та краплеподібними колісними арками виділявся на тлі машин попереднього сезону.
Природа вносить корективи
Через кілька тижнів роботи над проєктом у майстерні гоночного підрозділу Auto Union у Цвіккау болід було завершено. 17 грудня 1934 року він уперше пройшов випробування на берлінській трасі Авус. Наприкінці січня 1935 року було прийнято рішення вирушити до Угорщини на ту саму трасу неподалік Дьйона, де Караччіола встановив рекорд на Mercedes-Benz.
Auto Union узгодила усі необхідні умови з Угорським автомобільним клубом. Автомобіль прибув до Будапешта 4 лютого 1935 року. Наступного дня команда вирушила за маршрутом приблизно на 40 км на південь. Погода швидко погіршувалась. Проте, 5 лютого було проведено два тестові заїзди.
Під час другого заїзду прогоріла вихлопна труба і випробування довелося призупинити. Через непередбачувану погоду організатори перегонів вирішили продовжити рекордні заїзди на новій локації – неподалік Мілана. Але й там умови виявилися не ідеальними: обрана траса була вкрита снігом. Відповідна ділянка була знайдена на дорозі Флоренція-Віареджо між Пешією та Альтопашіо, неподалік міста Лукка.
Ця ділянка автостради ідеально підходить для спроб встановлення рекордів - рівна, з покриттям з високим зчепленням, шириною 8 м і практично пряма, як стріла, протягом приблизно 5 км. Перші тестові заїзди розпочалися 14 лютого 1935 року. Було випробувано різні конфігурації автомобіля. Наступного ранку о 9 годині машина знову виїхала на трасу недалеко від Луккі – за кермом був Ханс Штук.
За два усереднені заїзди було встановлено рекорд дистанції за милю з розгоном – показав середню швидкість 320,267 км/год. Крім того, Штук зміг розігнати болід до рекордних 326,975 км/год.
Відродження
Компанія Audi замовила відтворення Auto Union Lucca британської компанії Crosthwaite & Gardiner на основі історичних фотографій та різноманітних інших документів з архівів. Роботи над проєктом тривали понад 3 роки й тепер автомобіль поповнить колекцію «Срібних стріл».
Усі компоненти боліда виготовлені вручну. Крім технічної реалізації, особливо трудомістким був процес створення кузова, що обтікає. Але важка робота окупилася: наприкінці квітня в аеродинамічній трубі Audi було виміряно коефіцієнт аеродинамічного опору рекордного автомобіля – 0,43.
Керівником проєкту створення Auto Union Lucca був Тімо Вітт. Він відповідає за колекцію історичних автомобілів в Audi Tradition з 2015 року, а раніше понад 10 років працював гоночним інженером.
«Ми відтворили автомобіль максимально автентично, але водночас для нас були важливими такі питання, як довговічність автомобіля та максимальна ефективність реалізації проєкту», – коментує Тімо Вітт.
Відроджений Lucca отримав 16-циліндровий 6-літровий двигун від Auto Union Type C. Також він має кілька модифікацій, які були реалізовані для перегонів Avus у Берліні у травні 1935 року, наприклад систему вентиляції. Тімо Вітт:
«Ми внесли ці зміни до Auto Union Lucca, тому що в іншому випадку автомобіль зазнав би надмірної теплової напруги під час наших майбутніх демонстраційних заїздів».
Після презентації в Луккі, Італія, Rennlimousine вперше буде показано публіці у русі на Фестивалі швидкості з 9 по 12 липня.
-
Подія 04 травня 2026 20:00Першому німецько-іспанському автомобілю виповнилося 35 роківЦього дня рівно 35 років тому була представлена широкому загалу нова розробка фірми SEAT – модель Toledo. Примітно, що ця машина мала 5-дверний кузов ліфтбек, тобто триоб'ємний, але у якого кришка багажника піднімалася разом із заднім склом. Завдяки цьому машина отримала збільшену ємність багажника від 550 л до 1360 л при складених задніх сидіннях. SEAT Toledo був створений на базі платформи автомобіля Golf Mk2 та мав двигуни, які встановлювалися і на автомобілях Volkswagen. Це були бензинові агрегати робочим об'ємом від 1,6 до 2,0 л та потужністю від 75 до 115 к.с. Надалі їхня лінійка поповнилася 150-сильним дволітровим 16-клапанником і 1,9-літровим турбодизелем в 110 к. с. Цікаво, що останній міг працювати на екологічно чистому паливі – біодизелі. З 2003 року автомобілі SEAT Toledo першого покоління випускалися і в Китаї, фірмою Сhery. Ці машини поставлялися зокрема й в Україну, під назвою Chery Amulet У 1998 році на Паризькому автосалоні було представлено SEAT Toledo другого покоління . Це був вже 4-дверний седан із кузовом нотчбек, причому розроблений відомим ательє ItalDesign. Багажник тут вже був не таким ємним як у попередника: 500 – 800 л. В основі машини лежала платформа вже від Golf Mk IV, на якій були створені такі автомобілі як Skoda Octavia і Volkswagen Bora. Автомобілі SEAT Toledo третьої генерації з'явилися в 2004 році. Вони мали вже 5-дверний кузов на кшталт хетчбек. Наприкінці 2012 року з'явилося четверте покоління машини. І що цікаво, автомобіль знову отримав 5-дверний кузов ліфтбек - все повернулося на круги свої. Слід зазначити, що ці машини були уніфіковані по кузову зі Skoda Rapid. І більше того - вироблялися одному і тому ж на заводі, в чеському місті Млада-Болеслав. Випуск машин припинився в лютому 2019 року, і на цьому історія моделі Toledo закінчилася. [related_post id="58812" strip="1"] -
Ретро 02 травня 2026 17:00Як з'явилися найперші BMW 3-ї серіїЦього дня рівно 51 рік тому на підприємстві відомої фірми BMW у Мюнхені стартувало виробництво автомобілів BMW 3-ї серії у кузові Е21 У програму 1975 року входили чотири моделі цієї серії. Їхні цифрові індекси відповідали літражу двигуна. Три з них – 316, 318 та 320 мали карбюраторні мотори потужністю відповідно 90, 98 та 109 к. с. Машини могли розганятися до швидкості 161, 166 та 173 км/год.А ось у дволітрової "старшої сестри" - BMW 320i, де додатковий індекс позначав Injection, було встановлено впорскувальний мотор. Він видавав на гора 125 к. с. Цікаво, що йому на зміну в 1977 році прийшов інший двигун - того ж обсягу, але вже не чотири-, а шестициліндровий. І він, хоч і був карбюраторним, мав майже ту ж потужність – 123 к. с. А «максималка», суто символічно, була навіть трохи більше – 183 замість 182 км/год. Найпотужніша в сімействі стандартних "трійок" - машина 323i з'явилася в 1980 році. Її упорскова «шістка» розвивала 143 к. с., а швидкість досягала 192 км/год.З тюнинг-пакетом Taifun, на вулицях Киева, 2002 р. Фото автора -
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні