Сімейний мінівен Chrysler перетворили на позашляховик для подорожей (фото)

10 травня 1904 року Август Хорьх – німецький конструктор та підприємець, один із піонерів, автомобілебудування заснував у місті Цвіккау фірму August Horch & Cie Motorwagenwerke AG. Потрібно сказати, що свій перший автомобіль з двоциліндровим мотором в 5 к. с. він збудував ще раніше – у 1901 році. А потім виготовить і чотирициліндрову машину, на якій вперше в Німеччині застосував карданну передачу замість ланцюгової. Автомобілі з Цвіккау кілька років мали комерційний успіх. Однак через деякий час Хорьх, не зійшовшись у думках із радою директорів, змушений був залишити фірму. І заснував свою, яка у 1910 році отримала нову назву – Audi. Тим часом, компанія Horch продовжувала успішно розвиватися. Після закінчення Першої світової війни у її програмі були моделі із шістьма типами двигунів – від 24 к. с. до 80 к. с. 1923 року на фірму прийшов талановитий конструктор Пауль Даймлер – син знаменитого «батька автомобіля» Готтліба Даймлера. У 1926 році він створив цікавий автомобіль Horch 303, який мав 8-циліндровий двигун з двома верхніми розподільними валами. Наприкінці 20-х років Пауль залишив фірму та її очолив Фріц Фідлер. Під його керівництвом було розроблено нове сімейство 8-циліндрових двигунів з верхнім розподільним валом. А 1932 року пішла в серію розкішна модель «630» з двигуном V12 у 120 к. с. На цей час фірма вже зайняла міцне місце на ринку престижних авто. Автомобілі Horch, випущені у другій половині 30-х рр. ділилися на дві групи. Першу складали моделі з двигунами V8. Так, модель «830» спочатку мала мотор 3004 см куб. у 70 к. с., але з року в рік ці показники зростали. І в 1938 році у моделі "830В1" вони досягли 3823 см куб. та 92 к. с. Цей автомобіль розвивав 115 – 120 км/год. Машини другої групи теж оснащувалися «вісімками», але вже рядними. Це були більш потужні та дорогі моделі, часто із замовними кузовами від відомих спеціалізованих фірм. На таких автомобілях роз'їжджали представники правлячої верхівки, великі промисловці, зірки кіно та спорту. Найдорожчий із них був Horch 951A з розкішним кузовом типу лімузин на 6-7 місць. Мотор 120 к. с. (4955 м куб.) розганяв машину до 125 – 135 км/год. У роки Другої світової фірма випускала стандартні штабні легкові автомобілі середнього та важкого класів, повнопривідні шасі під легкі бронемашини тощо. У 1946 – 1948 роках там випустили 840 тритонних вантажівок H3. Вони мали передню кабіну оригінального дизайну. А бензиновий мотор (6 цил., 4170 см куб, 100 к. с.) запозичили у напівгусеничного БТР Sd.Kfz.251 часів війни. У 1948 році з'явилася 3,5-тонна капотна вантажівка H3A. Вона уже мала 4-циліндровий дизель (6024 см куб., 80 к. с.), створений на базі довоєнного двигуна фірми Vomag. Цікаво, що задня стінка кабіни та двері були із пластмаси дуропласт, розробленої в НДР. А в 1957 році почався випуск модернізованої версії - "чотиритонки" Horch H3S в 90 к. с. Але наступного року завод перейменували на «Народне підприємство Заксенринг», а вантажівки відповідно на Sachsenring S4000. І на цьому історія марки Horch завершилась.

Цього дня рівно 35 років тому була представлена широкому загалу нова розробка фірми SEAT – модель Toledo. Примітно, що ця машина мала 5-дверний кузов ліфтбек, тобто триоб'ємний, але у якого кришка багажника піднімалася разом із заднім склом. Завдяки цьому машина отримала збільшену ємність багажника від 550 л до 1360 л при складених задніх сидіннях. SEAT Toledo був створений на базі платформи автомобіля Golf Mk2 та мав двигуни, які встановлювалися і на автомобілях Volkswagen. Це були бензинові агрегати робочим об'ємом від 1,6 до 2,0 л та потужністю від 75 до 115 к.с. Надалі їхня лінійка поповнилася 150-сильним дволітровим 16-клапанником і 1,9-літровим турбодизелем в 110 к. с. Цікаво, що останній міг працювати на екологічно чистому паливі – біодизелі. З 2003 року автомобілі SEAT Toledo першого покоління випускалися і в Китаї, фірмою Сhery. Ці машини поставлялися зокрема й в Україну, під назвою Chery Amulet  У 1998 році на Паризькому автосалоні було представлено SEAT Toledo другого покоління . Це був вже 4-дверний седан із кузовом нотчбек, причому розроблений відомим ательє ItalDesign. Багажник тут вже був не таким ємним як у попередника: 500 – 800 л. В основі машини лежала платформа вже від Golf Mk IV, на якій були створені такі автомобілі як Skoda Octavia і Volkswagen Bora. Автомобілі SEAT Toledo третьої генерації з'явилися в 2004 році. Вони мали вже 5-дверний кузов на кшталт хетчбек. Наприкінці 2012 року з'явилося четверте покоління машини. І що цікаво, автомобіль знову отримав 5-дверний кузов ліфтбек - все повернулося на круги свої. Слід зазначити, що ці машини були уніфіковані по кузову зі Skoda Rapid. І більше того - вироблялися одному і тому ж на заводі, в чеському місті Млада-Болеслав. Випуск машин припинився в лютому 2019 року, і на цьому історія моделі Toledo закінчилася. [related_post id="58812" strip="1"]

Цього дня рівно 51 рік тому на підприємстві відомої фірми BMW у Мюнхені стартувало виробництво автомобілів BMW 3-ї серії у кузові Е21 У програму 1975 року входили чотири моделі цієї серії. Їхні цифрові індекси відповідали літражу двигуна. Три з них – 316, 318 та 320 мали карбюраторні мотори потужністю відповідно 90, 98 та 109 к. с. Машини могли розганятися до швидкості 161, 166 та 173 км/год.А ось у дволітрової "старшої сестри" - BMW 320i, де додатковий індекс позначав Injection, було встановлено впорскувальний мотор. Він видавав на гора 125 к. с. Цікаво, що йому на зміну в 1977 році прийшов інший двигун - того ж обсягу, але вже не чотири-, а  шестициліндровий. І він, хоч і був карбюраторним, мав майже ту ж потужність – 123 к. с. А «максималка», суто символічно, була навіть трохи більше – 183 замість 182 км/год. Найпотужніша в сімействі стандартних "трійок" - машина 323i з'явилася в 1980 році. Її упорскова «шістка» розвивала 143 к. с., а швидкість досягала 192 км/год.З тюнинг-пакетом Taifun, на вулицях Киева, 2002 р. Фото автора