Бюджетний кросовер Renault Duster, відомий на західноєвропейському ринку як Dacia Duster, – один із найпопулярніших автомобілів у своєму сегменті. Ви не одразу здогадаєтеся, про що це свідчить, чи не так?
Популярність конкретної моделі на дорогах незмінно призводить до одноманітності потоку. Автовласники це прекрасно розуміють, тому найвідчайдушніші беруться індивідуалізувати свій новий Дастер (або не дуже новий...), щоб виділятися і притягувати погляди сусідів на світлофорі. Чи завжди воно того варте?
Взагалі ідея сучасного тюнінгу полягає в професійній підготовці транспортного засобу до серйозних змагань. А у випадку з Duster "програма доопрацювання" розділилася на два напрями: суворий позашляховик і болід для перегонів. При цьому за призначенням машину після модернізації, звісно, не використовують. Ви ж пам'ятаєте? Головна мета — вирізнятися в потоці!
Але бували й винятки. Наприклад, в 2011 році з'явився гоночний кросовер Dacia Duster No Limit для швидкісного підйому на пагорб Пайкс Пік у США. Крім зовнішності, яка відрізнялася від стандартної моделі найсучаснішим аеродинамічним пакетом, синій болід отримав модифікований 850-сильний мотор від Nissan GT-R.
Цікаво, що з цивільними машинами деякі автомобілісти роблять щось схоже. Щоправда, переважно все закінчується зовнішніми доопрацюваннями. У підсумку на міській дорозі з'являється дивного вигляду кросовер з мінімальним кліренсом, величезними повітрозабірниками і на низькопрофільній гумі. Яскравий колір кузова вітається, але не є обов'язковим атрибутом. Вигляд все це має щонайменше дивний.
Ще один напрям, мабуть, натхненний полюванням і риболовлею. Щоправда, масштаб доопрацювань часто зводиться до додаткової зовнішньої світлотехніки і багажника на даху. Іноді з'являються дрібні аксесуари і "зубаста" гума. За місто такі машини виїжджають рідко, але власнику цей тюнінг, мабуть, допомагає почуватися впевненіше під час заїзду на тротуар.
Наступний етап — серйозна підготовка до бездоріжжя. В такому випадку Дастер розкриває весь свій потенціал і навіть виходить за рамки можливостей, передбачених у заводському варіанті. Наприклад, доопрацювання від компанії Delta 4×4. Позашляхові покришки з агресивним і чіпким протектором, збільшений на 3 см дорожній просвіт, захист днища і експедиційний багажник – цей кросовер точно готовий впоратися з будь-яким бездоріжжям. Утім, і інші компанії наслідували приклад німців. Схвалюємо!
-
Подія 04 травня 2026 20:00Першому німецько-іспанському автомобілю виповнилося 35 роківЦього дня рівно 35 років тому була представлена широкому загалу нова розробка фірми SEAT – модель Toledo. Примітно, що ця машина мала 5-дверний кузов ліфтбек, тобто триоб'ємний, але у якого кришка багажника піднімалася разом із заднім склом. Завдяки цьому машина отримала збільшену ємність багажника від 550 л до 1360 л при складених задніх сидіннях. SEAT Toledo був створений на базі платформи автомобіля Golf Mk2 та мав двигуни, які встановлювалися і на автомобілях Volkswagen. Це були бензинові агрегати робочим об'ємом від 1,6 до 2,0 л та потужністю від 75 до 115 к.с. Надалі їхня лінійка поповнилася 150-сильним дволітровим 16-клапанником і 1,9-літровим турбодизелем в 110 к. с. Цікаво, що останній міг працювати на екологічно чистому паливі – біодизелі. З 2003 року автомобілі SEAT Toledo першого покоління випускалися і в Китаї, фірмою Сhery. Ці машини поставлялися зокрема й в Україну, під назвою Chery Amulet У 1998 році на Паризькому автосалоні було представлено SEAT Toledo другого покоління . Це був вже 4-дверний седан із кузовом нотчбек, причому розроблений відомим ательє ItalDesign. Багажник тут вже був не таким ємним як у попередника: 500 – 800 л. В основі машини лежала платформа вже від Golf Mk IV, на якій були створені такі автомобілі як Skoda Octavia і Volkswagen Bora. Автомобілі SEAT Toledo третьої генерації з'явилися в 2004 році. Вони мали вже 5-дверний кузов на кшталт хетчбек. Наприкінці 2012 року з'явилося четверте покоління машини. І що цікаво, автомобіль знову отримав 5-дверний кузов ліфтбек - все повернулося на круги свої. Слід зазначити, що ці машини були уніфіковані по кузову зі Skoda Rapid. І більше того - вироблялися одному і тому ж на заводі, в чеському місті Млада-Болеслав. Випуск машин припинився в лютому 2019 року, і на цьому історія моделі Toledo закінчилася. [related_post id="58812" strip="1"] -
Ретро 02 травня 2026 17:00Як з'явилися найперші BMW 3-ї серіїЦього дня рівно 51 рік тому на підприємстві відомої фірми BMW у Мюнхені стартувало виробництво автомобілів BMW 3-ї серії у кузові Е21 У програму 1975 року входили чотири моделі цієї серії. Їхні цифрові індекси відповідали літражу двигуна. Три з них – 316, 318 та 320 мали карбюраторні мотори потужністю відповідно 90, 98 та 109 к. с. Машини могли розганятися до швидкості 161, 166 та 173 км/год.А ось у дволітрової "старшої сестри" - BMW 320i, де додатковий індекс позначав Injection, було встановлено впорскувальний мотор. Він видавав на гора 125 к. с. Цікаво, що йому на зміну в 1977 році прийшов інший двигун - того ж обсягу, але вже не чотири-, а шестициліндровий. І він, хоч і був карбюраторним, мав майже ту ж потужність – 123 к. с. А «максималка», суто символічно, була навіть трохи більше – 183 замість 182 км/год. Найпотужніша в сімействі стандартних "трійок" - машина 323i з'явилася в 1980 році. Її упорскова «шістка» розвивала 143 к. с., а швидкість досягала 192 км/год.З тюнинг-пакетом Taifun, на вулицях Киева, 2002 р. Фото автора -
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні
