Hercules 250 J7 - це абсолютно нова модель трицикла в модельному ряді Hercules. Основні відмінності Hercules 250-J7 від інших моделей трициклів – це наявність кабіни як у автомобіля, керування автомобільним кермом, два місця в кабіні, 15,6-сильний двигун 250 см. куб із водяним охолодженням, коробка передач з понижувальними передачами, пічка.
Є самоскидний кузов розміром 2200×1400 мм вантажопідйомністю до 1000 кг. Власна вага - 720 кг. Середня витрата пального - 3 л на 100 км.
Інший представлений трицикл - Hуercules 250-J9. Він має більш спартанську кабіну і мотоциклетне кермо. Двигун - той самий, що і у вищезазначеної J7 - 250 см куб із водяним охолодженням - 15,6 к.с., коробка передач із понижувальними передачами. Кузов самоскидний – такої самої вантажопідйомності - до 1000 кг, але коротший, ніж у J7 -1900×1400 мм. Власний вага – така сама - 720 кг.
Показані на виставці в Києві трицикли можна використовувати не лише у сільській місцевості, а й у містах. Це підвезення різних товарів у магазини і на ринки, а також виконання сервісних робіт (встановлення кондиціонерів, ремонтні роботи, підвезення будматеріалів). Максимальна швидкість трициклів - 60 км/год.
Був і ще один експонат - трицикл Hercules 200 Q1. Це звичайний вантажний трицикл - із мотоциклетним сідлом і відповідним кермом. Вантажопідйомність його менша - 600 кг, проте і власна вага невелика - лише 380 кг. Машина оснащується 200-кубовим двигуном повітряного охолодження потужністю 14,5 к.с. Максимальна швидкість - 75 км/год, Середня витрата - 2,8 л на 100 км.
-
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні -
Ретро 11 квітня 2026 21:21Першим легковикам Toyota виповнилося 90 років -
Подія 11 квітня 2026 18:01Розшифровка значків на панелі приладів
