Voiturette Type A
Проектувальником первістка марки був 20-річний Луї Рено, який працював над новинкою наприкінці грудня 1898 р. Особливістю машини була конструкція 3-ступінчастої трансмісії з прямою передачею. З її допомогою на очах у захоплених друзів Рено піднявся вгору крутою вулицею Лепік на Монмартре. Він не тільки виграв парі, а отримав перші замовлення на своє дітище. Кілька місяців потому Рено зареєстрував патент на коробку передач власної конструкції. У рух машину наводив одноциліндровий мотор De Dion Bouton потужністю 1,75 к.с. Конструкція Voiturette Type A була такою вдалою, що автомобіль зміг здобути цілу низку перемог у найпрестижніших перегонах.
Через кілька місяців після Type A Луї Рено представив перший у світі автомобіль із закритим кузовом. У створенні машини брало участь кузовне ательє Labourdette. І незважаючи на те, що шасі запозичили у Type A, автомобіль мав зовсім інакший вигляд. Об’єм одноциліндрового двигуна збільшили з 273 до 450 см куб., в результаті чого потужність зросла з 1,75 до 2,75 к.с. Так що машина могла розвивати швидкість до 35 км/год.
Автомобіль Renault 8 CV Type AG з'явився в 1905 р. Першими клієнтами стали таксомоторні фірми. У роки Першої світової війни завдяки 1300 червоним паризьким таксі генерал Галлієні перекинув до річки Марна 6000 солдатів французької армії, забезпечивши успіх битви за Париж. Після цього випадку Type AG отримав власне ім'я «Марнське таксі».
У 1937 році на автошоу в Парижі дебютувала компактна модель Juvaquatre. Її було оснащено 4-циліндровим мотором об'ємом 1003 см3 (24 к.с.), 3-ступінчастою механічною КП. Серед інновацій моделі – несний кузов і незалежна передня підвіска. Серійне виробництво Juvaquatre розпочалося в 1938 році. Автомобіль складали з кількома типами кузовів: дво- і чотиридверний седан, купе, універсал і комерційний фургон. Виробництво Juvaquatre тривало до 1960 року.
Дослідний зразок Renault 4CV склали 23 грудня 1942 року, а до кінця війни виготовили ще кілька прототипів. Публіці новинку представили на Паризькому автосалоні восени 1946 р. 4CV мав заднє розташування 748-кубового 17-сильного мотора і 3-ступінчасту механіку. Він став одним із наймасовіших французьких автомобілів і протримався на конвеєрі 15 років!
Наприкінці 40-х років керівництво Renault ухвалило рішення створити багатоцільовий автомобіль, здатний рівною мірою використовуватися і в місті, і за його межами. Так з'явилася модель Colorale, назва якої складалося з елементів французьких слів coloniale (колоніальний) і rurale (сільський). Сьогодні таку машину назвали б кросовером. Виробництво розпочалося незабаром після презентації на автошоу в Парижі у 1950 році. Модель пропонувалася в кількох кузовах з задньо- і повнопривідною трансмісією. Спочатку під капотом розташовувався 48-сильний мотор об'ємом 2,4 л, але у 1953 році його замінили потужнішим 2,0-літровим (58 к.с.). За 7 років було складено понад 40 тис. Colorale.
Післявоєнна Європа мала потребу в невеликих комерційних машинах. Тому наприкінці 50-х в КБ Renault розпочалася розробка сімейства компактних розвізних машин, які отримали назву Estafette. Передньопривідний фургон, який дебютував у 1959 році, мав 32-сильний 845-кубовий 4-циліндровий мотор і міг перевозити різноманітні вантажі вагою до 600 кг. Для зручності навантаження і розвантаження з обох сторін були встановлені зсувні дверцята, а задня зроблена тристулковою. Сімейство Estafette складали з незначними змінами до 1980 року.
У 1965 році було складено перший у світі автомобіль з кузовом хетчбек Renault 16. Це була передньопривідна машина з поздовжнім розташуванням мотора і незалежною торсіонною підвіскою всіх коліс. Спочатку автомобіль був оснащений 1,4-літровим 54-сильним двигуном і 4-ступінчастою механікою. Renault 16 постійно модернізовували, а гамма моторів і трансмісій розширювалася. У 1966 році Renault 16 першим з французьких авто був удостоєний титулу «Автомобіль року» в Європі. За 15 років було складено близько 1,9 млн екземплярів. Завдяки Renault в 60-ті роки став поширеним вираз voiture a vivre – автомобіль для життя, – що стало девізом компанії.
Хоч би яким популярним був хетчбек Renault 4, але і він з часом потребував заміни. У 1972 р. компанія представила Renault 5. Новинка викликала величезний інтерес у покупців. Пропонувалися різні варіанти для персоналізації, зокрема широка палітру яскравих кольорів та декорів. Крім привабливого дизайну автомобіль виділявся своїми інноваційними рішеннями у сфері безпеки. Вперше у світі центральна частина кузова була спроектована таким чином, щоб мінімізувати ризик травм, а посилені пластикові бампери, інтегровані в кузов, прийшли на зміну застарілим хромованим. Вже в дебютному році R5 зайняв 5% французького ринку, в 1974 р. став у Франції автомобілем з найбільшим продажем, а в 1977 р. його визнали №1 в Європі. Тираж Renault 5 перевищив 5,3 млн.
У 1984 році компанія Renault презентувала перший у Європі мінівен – Espace (фр. space – простір). Всередині машини могли розміщуватися до 7 пасажирів, для яких передбачалися 2 або 3 ряди індивідуальних крісел. Пропонувалося кілька бензинових і дизельних моторів потужністю 88-120 к.с. З метою зниження ваги кузовні панелі були виконані зі склопластику. У 1988 році в родині з'явилася повнопривідна версія Espace Quadra, а з 1990 року як опцію можна було замовити задню пневмопідвіску.
-
Ретро 15 липня 2026 21:00Як Opel відновив випуск вантажівок Blitz -
Ретро 11 липня 2026 20:48Як було знайдено експериментальний КрАЗ із незвичайним капотом -
Ретро 04 липня 2026 20:35Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобільУ День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"]








