Першому українському автобусу з інтегральним кузовом виповнилося 70 років

Цього дня, 13 лютого 1956 року було зібрано перший автобус ЛАЗ-695. У цій машині було втілено найбільш передові технічні рішення на той час. Вперше у вітчизняному автобусобудуванні з'явився інтегральний кузов із несучою основою замість традиційної рами. Оригінальною була і передня підвіска – з коригуючими пружинами.

Первісток ЛАЗ-695 був міським автобусом. Для посадки пасажирів служили задні двостулкові двері, а для висадки - передні, одностулкові.

Цього ж року було виготовлено ще один зразок міської машини та дві приміські. Останні мали лише одні передні двері.

Цікаво, що приміський зразок, що з'явився в грудні 1956 року, мав важливу відмінність: у задній частині кузова було встановлено верхній повітрозабірник, а попереду була велика емблема у вигляді стилізованої літери «Л».

Наступного 1957 року з'являються інші дослідні зразки ЛАЗ-695. Зовні вони відрізнялися повністю заскленим лобом над вітровим склом і на передку – буквою «Л» іншої конфігурації. Один із них став прототипом для комфортабельнішого автобуса ЛАЗ-697 «Турист».

У цьому року з'явився ще один ЛАЗ-695 – еталонний для першої промислової партії. Попереду він мав невисоку декоративну решітку – так званий фальшрадіатор, та невеликий напис, що важливо, українською мовою – «Львів». У такому вигляді він і пішов у серійне виробництво.

У салоні було 32 місця для сидіння, а всього він був розрахований на 55 пасажирів. Двигун ЗІЛ-124 потужністю 109 к. с. був варіантом мотора ЗІЛ-120, який застосовувався на вантажівці ЗІЛ-150.

У 1956 – 1958 pp. було випущено 306 автобусів ЛАЗ-695. Потрібно сказати, що у первістків у ході експлуатації виявилося, що кузов має недостатню жорсткість, особливо в умовах наших доріг. Тому вже у березні 1958 року з'явилася дослідна машина ЛАЗ-695Б, яку вирізняв посилений кузов. А на даху її таки встановили верхній повітрозабірник. Крім того, у машини були покращені гальма. То була так звана перша модернізація.

У середині 1958 року такий автобус пішов у серію. У цей час виготовили демонстраційний зразок з пневмопідвіскою, який з помпою демонстрували на ВДНГ.

Восени 1958 року було виготовлено наступний дослідний зразок. Він мав новий, ще жорсткіший дах, і знову-таки пневмопідвіску. Деякі використані на ньому рішення лягли в основу автобусів так званої другої модернізації, побудованих наприкінці 1958 року. Зовні ці машини відрізнялися зменшеним склінням задньої частини даху. А ще один експериментальний зразок 1958 року засклених схилів даху взагалі не мав.

У 1959 році кузов ЛАЗ-695Б полегшили на 400 кг за рахунок ширшого застосування скловолокна та алюмінію. Цього ж року випробовувався варіант із двоступеневою автоматичною коробкою передач, створеною в НАМІ – ЛАЗ-695Ж.

Розроблялися і версії автобусів для перевезення поранених у воєнний час. Розташований позаду двигун не дозволяв звідти завантажувати ноші в салон. Не підходили для цього й вузькі бічні двері. І тоді було прийнято нестандартне рішення: зробити в передній частині кузова праворуч невисокі двері. Вона застосовувалася на автобусах до 1990 року.

На базі ЛАЗ-695Б у 1960 році було створено автобус для перевезення космонавтів до стартового комплексу на Байконурі. А з 1963 року на базі ЛАЗ-695Б почали випускати і тролейбуси – 695Т. Перші 10 машин зробили на самому заводі ЛАЗ, а потім їх виготовляли у Києві на КЗЕТ (75 од.) та в Одесі на ОдАЗ (476 од.).

Усього в 1958 – 1964 рр. було виготовлено 16 718 автобусів ЛАЗ-695Б. Далі вже пішли інші, досконаліші версії сімейства ЛАЗ-695.

Також читайте:

Як автобус ЛАЗ втер носа машинам ЗІЛ