В этот день, 15 июня 1936 года состоялась презентация знаменитой микролитражки Fiat 500. Этот автомобиль стал первым успехом молодого, талантливого инженера Данте Джакози, впоследствии прославленного конструктора.
Дабы не отпугнуть покупателей от новинки Джакози решил, что эта машина, пусть и маленькая, должна иметь дизайн в привычном для публики стиле автомобилей более высокого класса тех лет. Была выбрана и соответствующая компоновка – классическая, с мотором спереди и приводом на задние колеса. При таком подходе добиться минимальных размеров автомобиля было непросто.
Так, одной из задач было уменьшить длину моторного отсека, а значит и двигателя. Но конструктор был категорически против применения двухцилиндрового агрегата-«воздушника», столь популярного на других автомобилях-малютках того времени. Ведь тот был хотя и компактный, но шумный и недостаточно уравновешенный в работе.
Данте решил поставить другой мотор – 4-цилиндровый, жидкостного охлаждения, но при этом миниатюрный. Длина его составляла всего 38 см. А радиатор конструктор пристроил не впереди, а позади двигателя, прямо над сцеплением и коробкой передач. Более того, этот мотор был вынесен далеко за переднюю ось, что позволило сократить колесную базу до двух метров.
Пассажирский салон тоже был коротким. Сидений в нем всего было два. Причем ноги пассажиров упирались в перегородку у радиатора, а над их коленями нависал бензобак. Правда, позади сидений имелся миниатюрный багажник, в котором можно было оборудовать одно, а то и два детских места. В итоге общая длина машины составила лишь 3215 мм.
Небольшой была и ширина автомобиля – 1275 мм. Так что пассажиры на тесных сиденьях упирались плечами друг в друга. При этом двери были очень тонкими, из плоских металлических панелей. И изнутри их не торчало никаких ручек стеклоподъемников, которые давили бы людям на бока. Вместо этого стекла дверей просто сделали раздвижными.
Автомобиль, который привлекал экономичностью (6,0 л на 100 км) и главным образом невысокой ценой, быстро завоевал популярность. Моторчик рабочим объемом 569 см куб. развивал всего 13 л. с. но при этом позволял достигать скорости 85 км/ч.
Эта юркая симпатичная на вид машина получила прозвище Topolino (итал. «мышонок»), которая позже стала часть официального название модели. В 1937 году появился усовершенствованная модель – Fiat 500A. Она имела двигатель уже в 14 л. с. и главное – новую раму и левый руль вместо правого. Кроме того, автомобиль получил бампер, который раньше считали излишеством. Всего до 1947 года в Италии было выпущено 122 тыс. машин семейства Fiat 500. Некоторое количество из них – от дизайнерского ателье Garavini – получили модную, заостренную решетку радиатора. А еще 15 тыс. автомобилей произвели на предприятиях во Франции и Германии.
Цього дня, 15 червня 1936 року відбулася презентація знаменитої мікролітражки Fiat 500. Цей автомобіль став першим успіхом молодого талановитого інженера Данте Джакозі, згодом прославленого конструктора.
Щоб не злякати покупців від новинки Джакозі вирішив, що ця машина, нехай і маленька, повинна мати дизайн у звичному для публіки стилі автомобілів вищого класу тих років. Було обрано і відповідне компонування – класичне, з мотором спереду та приводом на задні колеса. За такого підходу досягти мінімальних розмірів автомобіля було непросто.
Так, одним із завдань було зменшити довжину моторного відсіку, а отже й двигуна. Але конструктор був категорично проти застосування двоциліндрового агрегату-«повітряника», настільки популярного на інших автомобілях-малютках того часу. Адже той був хоч і компактний, але галасливий та недостатньо врівноважений у роботі.
Данте вирішив поставити інший мотор – 4-циліндровий, рідинного охолодження, але при цьому мініатюрний. Довжина його становила всього 38 см. А радіатор конструктор прилаштував не попереду, а за двигуном, прямо над зчепленням і коробкою передач. Більше того, цей двигун був винесений далеко за передню вісь, що дозволило скоротити колісну базу до двох метрів.
Пасажирський салон також був коротким. Сидінь у ньому всього було два. Причому ноги пасажирів упиралися у перегородку біля радіатора, а над їхніми колінами нависав бензобак. Щоправда, позаду сидінь був мініатюрний багажник, у якому можна було обладнати одне, а то й два дитячі місця. У результаті загальна довжина машини становила лише 3215 мм.
Невеликою була й ширина автомобіля – 1275 мм. Так що пасажири на тісних сидіннях упиралися плечима один в одного. При цьому двері були дуже тонкі, з плоских металевих панелей. І зсередини їх не стирчало жодних ручок склопідйомників, які б давили людям у боки. Натомість бічні вікна просто зробили розсувними.
Автомобіль, який приваблював економічністю (6,0 л на 100 км) і переважно невисокою ціною, швидко завоював популярність. Моторчик робочим об'ємом 569 см куб. розвивав лише 13 к. с., але при цьому дозволяв досягати швидкості 85 км/год.
Ця юрка симпатична на вигляд машина отримала прізвисько Topolino (італ. «мишеня»), яка пізніше стала частиною офіційної назви моделі. У 1937 році з'явився вдосконалена модель Fiat 500A. Вона мала двигун уже 14 к. с. і головне – нову раму та ліве кермо замість правого. Крім того, автомобіль отримав бампер, який раніше вважали надмірністю. Усього до 1947 року в Італії було випущено 122 тис. машин сімейства Fiat 500. Деякі з них - від дизайнерського ательє Garavini - отримали модні, загострену радіаторну решітку А ще 15 тис. автомобілів виготовили на підприємствах у Франції та Німеччині.
-
Ретро 11 липня 2026 20:48Як було знайдено експериментальний КрАЗ із незвичайним капотом -
Ретро 04 липня 2026 20:35Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобільУ День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"] -
Ретро 04 червня 2026 20:22Першому автомобілю Генрі Форда виповнилося 130 років
