Відомий вітчизняний виробник напівпричепів-цистерн — компанія Everlast виготовила цікавий паливозаправник, здатний видавати до 1000 літрів пального на хвилину. У цьому йому допомагають надпотужний насос, об'ємно-масовий лічильник Emerson і тридюймовий рукав із заправним пістолетом.
Такий великий обсяг подачі пального потрібен для заправки техніки в кар'єрі — замовником стала відома компанія Ferrexpo. В ролі сідельного тягача для напівпричепа використовували модель IVECO Trakker (4х4) c 450-сильним двигуном стандарту EEV, яку поставила компанія "Соллі-Плюс".
Вибір повнопривідного тягача невипадковий, адже багатотонний автопоїзд від Everlast повинен заїжджати для заправки спецтехніки безпосередньо в кар'єр. Раніше для цієї операції потрібно було дві одиниці: тягач з напівпричепом-бочкою і спеціальний автопаливозаправник. У підсумку використання однієї машини замість двох дає змогу оптимізувати витрати і підвищити ефективність логістики.
-
Подія 05 липня 2026 20:00У Києві помічено американський седан з компонуванням від концепт-кара -
Ретро 05 липня 2026 13:00Як пройшов зліт любителів розкішних автомобілів швидкої допомоги (ВІДЕО) -
Ретро 05 липня 2026 11:00Асиметрія у дизайні: історія нестандартного фарбування автомобілівЧерез кілька десятиліть після експериментів Делоне асиметрія повернулася в автоіндустрію, але вже як відповідь на суворі вимоги гоночної логістики середини XX століття.У марафонах на витривалість, таких як «24 години Ле-Мана», на трасу одночасно виходили десятки візуально схожих автомобілів однієї команди. Коли боліди пролітали повз піт-лейн на шаленій швидкості, механікам та капітанам команд було вкрай важко миттєво розрізнити свої машини, особливо вночі, під час туману чи зливи. Тоді команди почали наносити яскраві кольорові смуги на переднє крило або капот, але лише з одного боку – над колісною аркою водія. Це дозволяло персоналу на піт-стопі за долі секунди ідентифікувати конкретний екіпаж і підготувати потрібний комплект шин чи заправне обладнання.Згодом, у ралійних перегонах 1970-1980-х років, деякі заводські команди фарбували ліву і праву сторони болідів у різні кольори з чисто практичною метою. Під час важкої аварії на спецділянці, коли машина контактувала зі скелею чи деревом, штурман міг швидко та без помилок повідомити механікам по радіо, який саме бік пошкоджено. Різні кольори бортів допомагали команді на сервісній зоні миттєво оцінити деформацію кузовних панелей та підготувати елементи підвіски на заміну.
