Минулої суботи – 25 листопада відбувся другий з трьох етапів чемпіонату SimGridxVCO. До участі в цьому змаганні запрошення отримали гонщики, які перемогли в одному з десяти спеціальних подій протягом року. Тож без жодних сумнівів можна стверджувати, що за ці три етапи зустрінуться найкращі з найкращих. До таких відноситься й український екіпаж – Digital Force. Команда складається з трьох українських пілотів, що вже не один раз довели рівень своїх вмінь на міжнародних змаганнях: Костянтин Романенко, Домінік Хорошавін та Павло Половчук.
За результатами першого етапу лідирує Veloce VEXT. На другій сходинці Digital Force, Sprout - треті. Варто відзначити, що українська команда – найшвидший McLaren всього чемпіонату. За результатами опитування, команда очікує потрапити в п’ятірку найкращих на прикінці цього етапу.

Жодних сумнівів, що другий етап найскладніший з усіх. Не лише через фактор локації, але й через тривалість самого етапу. Гонка проходила на трасі – Уоткінс Глен. Її довжина складає понад п’ять з половиною кілометрів. Тут проходили майже всі відомі змагання від NASCAR до Формули 1. Отже жодних сумнівів, що трек має видатну історію. Чи став цей етап чемпіонату частинкою віртуальної історії цього автодрому? Складно сказати, але ця гонка точно запам’яталась як учасникам команди Digital Force, так і глядачам.
Перш ніж виходити на старт потрібно пройти кваліфікацію. Цілком звична справа. Якщо хоч раз доводилось спостерігати за більшістю гоночних серій. Цей аспект перегонів дався екіпажу не так добре, як минулого разу, але жодних сумнівів, що Павло Половчук виклався на максимум. В результаті всіх старань – тринадцята позиція, тож цього разу без супер поулу. Однак, такі тривалі перегони не вирішуються в першому повороті, навіть не на першому колі.

Тож стартувати довелось в оточенні ще одного McLaren 720S GT3 Evo та Ferrari 296 GT3. На першому колі вочевидь діяв захист на гарний старт від усіх вболівальників за Digital Force. За кермом залишився Павло. Саме йому довелось зустрітись з усіма небезпеками першого кола. Майже всіх зіткнень вдалось уникнути, а єдиний поштовх в задній бампер – ніщо інше, як гоночний інцидент. В даному випадку головне – результат, а це дві відіграні позиції. Це важливо запам’ятати.
Другим за кермо сів Домінік Хорошавін. Враховуючи, що на момент його виходу на трек, автомобілі, особливо нижчого класу, встигли добряче розтягнутись. За словами Домініка, гуми вистачило менш ніж на половину відведеного часу. Тридцять шість хвилин свого стінту йому довелося довозити автомобіль не так ефективно, як хотілося. Як підмічає сам пілот - основною палицею в його колесах були колові, які найчастіше зустрічалися йому в поворотах.

Через шістдесят з лишком хвилин, свою можливість вийти на трек отримав Костянтин Романенко. В таких тривалих перегонах, незалежно від того, за кермом ти чи ні – пильність особливо важлива. Тож завдяки пильності та високому рівню навичок пілоту вдалось втримати раніше зароблені позиції. Однак для серйозної боротьби з іншими автомобілями свого класу відстані були занадто великі.
Коло за колом наблизився час другого виходу на трек Павла Половчука. Це стало першим каменем у стіні важливих рішень, що відділили команду від перемоги. Наступна цеглина була встановлена коли було прийняте рішення робити подвійний стінт. Чому? Якщо уважно дивитись за трансляцією, можна побачити, як під кінець своїх перших 65 хвилин на треку без піт стопу пілот починає втрачати концентрацію.

Саме коли кур’єр з Glovo мчав до Домініка, щоб той вийшов на трек повним сил. Павло потрапляє в дуже неприємний інцидент з двома автомобілями нижчого класу. Покаранням за це було доволі жорстоким, хоча й закономірним. За прогнозами Хорошавіна отриманий штраф у вигляді проїзду через пітлейн позбавив команду шансів потрапити у топ-5.
То що, невже вся справа у штрафі? У команди ще сто десять хвилин на те, щоб покращити результати. Однозначно, ще не все втрачено. Однак ні. Через три кола після інциденту з GT4 команда отримує дискваліфікацію через не виконання умови відбування штрафу. Тож чи було це ознакою непрофесіоналізму, байдужого відношення? Жодних сумнівів, що ні. Це людський фактор. Мова не лише про пілота, а про всю команду. Як вже було сказано вище, головне – результат. Як бачимо, з подій другого етапу, результат хоч і вражає, але зовсім не так, як хотілось.

Ця велика прикрість призвела до втрати багатьох позицій. За результатами етапу команда посіла двадцять перше місце. В загальному заліку команда опустилась з другого на шосте місце. За результатами другого етапу, перше місце досі тримають Veloce VEXT, Unicorns of Love – другі, на третій позиції - Genisus Esports. Всі три команди керують Lamborghini Huracan GT3 Evo2.
Як такий поворот вплинув на настрої команди можна буде дізнатись вже на наступному тижні, коли стане відомо де проходитиме завершальний етап змагання – ще одна тригодинна гонка. Не дивлячись на такий прикрий фінал другого етапу, точно не варто ставити хрест на Digital Force. Жодних сумнівів, що цей інцидент стане потужним поштовхом до успіху. Команда ще спроможна здивувати, не просто учасників чемпіонату чи глядачів, а себе.

Залишається лише додати, що поспілкуватись з учасниками можна в спільноті КМАМК SimRacing. Спостерігати за трансляцією можна просто з кабіни пілота - Домініка Хорошавіна, а також на офіційних каналах організаторів SimGrid та VCO.
-
Ретро 07 квітня 2026 21:21Найкомпактнішому автомобілю виповнилося 90 років7 квітня 1936 року дебютував Fiat 500 – свого часу найкомпактніший автомобіль масового виробництва. Машина була завдовжки 3215 мм, завширшки 1275 мм, та заввишки 1377 мм, з колісною базою лише 2000 мм. Ще в 1933 році керівництво фірми Fiat доручило молодому конструктору Данте Джакоза розробити мініатюрний двомісний автомобіль. Через три роки машина пішла в серію під позначенням Fiat-500. Цей автомобіль став широко відомим під кумедним ім'ям Topolino («Мишеня»). До речі, образ цього верткого звірка в той час був вельми популярний завдяки відомому американському мультфільму Волта Діснея "Міккі-Маус". Компонування машини було дуже щільним. Мініатюрний двигун завдовжки лише 38 см був винесений за передню вісь, а радіатор розташований позаду нього, між колесами. Ноги пасажирів майже впиралися в нього: їх відділяла тільки тонка перегородка. Для виходу охолоджувального повітря на верхній частині капота було зроблено прорізи. Одразу за спинками сидінь розміщувався крихітний багажник з доступом зсередини. Звісно, місця для запаски там не було — її просто навішували зовні. Для свого часу конструкція машини була доволі прогресивною. Двигун, хоч і крихітний, 570-кубовий, лише в 13 к.с. мав не два циліндри, як чимало тодішніх однокласників, а все-таки чотири. Він був добре врівноваженим і малошумним. Чотириступенева коробка передач була повністю синхронізована, гальма — з гідроприводом, підвіска передніх коліс — незалежна, на поперечній напівеліптичній ресорі. Легка, дуже коротка рама мала для зниження ваги великі круглі отвори. Така конструкція, будучи жорстко з'єднана з кузовом, надавала машині достатню міцність. Fiat 500 відрізнявся від багатьох тодішніх однокласників простим і елегантним дизайном. Кузови були трьох типів: 2-дверний седан, 2-дверний седан зі зсувним матерчатим дахом і інтегрований вантажний фургон. -
Ретро 04 квітня 2026 17:00Як на всюдиходах Сitroen-Kegresse 95 років тому підкорювали Азію -
Ретро 31 березня 2026 22:00Як з’явилися автомобілі під знаком скорпіона