Цього дня 97 років тому у Швеції, з воріт заводу в Гетеборзі виїхав перший виготовлений там автомобіль, з якого і почалася історія марки Volvo.
Влітку 1924 року в Стокгольмі зустрілися два приятелі – Ассар Габріельсон та Густав Ларсен. Перший був головою представництва шведської компанії SKF у Франції, другий - інженером, який пропрацював на цій же фірмі кілька років. Обидва були захоплені ідеєю створити автомобіль для роботи в умовах шведських доріг і шведського клімату. І у серпні вони уклали угоду про співпрацю, а вже у вересні робота закипіла.
Ларсен зібрав команду молодих інженерів і почав працювати над конструкцією автомобіля. А Габріельсон звернувся за фінансовою допомогою до своєї компанії – великого виробника шарикопідшипників, відомого в Європі. Там ідею схвалили, але із фінансуванням не поспішали. І тому ентузіасту довелося взяти банківський кредит та ще й додати свої кошти.
У липні 1926 року креслення шасі були готові, а в серпні нарешті було підписано контракт із Радою директорів SKF. Тож був час взятися вже за прототипи. Протягом 9 місяців їх виготовили цілий десяток: дев'ять машин із відкритим кузовом та одну із закритим. "Одяг" для них зробила в Стокгольмі відома кузовна фірма Adolf Freyschuss.
Виробничі площі для випуску машини забезпечила та сама компанія SKF. Вона запропонувала і відповідну назву для автобудівельної компанії – Volvo, що у перекладі з латині означає «я кочусь». І 14 квітня 1927 року з воріт заводу на острові Хісінген, у північній частині Гетеборга, вийшов перший серійний легковий автомобіль Volvo UV4, який згодом отримав назву Jacob.
Радіатор машини оздоблювала діагональна хромована накладка. А посередині її красувалася емблема: коло із спрямованою вгору стрілою. Ця характерна деталь екстер'єру потім багато років дозволяла безпомилково визначати марку машини.
Чотирициліндровий двигун автомобіля Volvo UV4 мав робочий об'єм 1,9 л та розвивав 28 к. с. Він міг розганяти машину до швидкості 90 км/год. Щоправда, крейсерська швидкість, рекомендована фірмою Volvo, становила лише 60 км/год. Цікаво, що колеса у машини були так званого артилерійського типу – з дерев'яними спицями та знімним ободом, хоча на прототипах вони були дисковими, сталевими.
Каркас відкритого кузова був виготовлений з ясена та бука та його облицювали сталевими листами. А всередині кузов був оброблений шкірою. Така модель, UV4 коштувала 4800 шведських крон. Пропонувалася і версія із закритим кузовом - PV4, але вона була рівно на цілу тисячу дорожча.
Початковими планами передбачалося випустити 500 автомобілів з відкритими кузовами та стільки ж із закритими. Однак попит на останні виявився набагато вищим. І в результаті, до 1929 року включно, машин першого типу було випущено лише 205 од., а другого – 694 од. Крім того, виготовили 70 пікапів OV4 TV, а також 27 шасі під фургони.
І вже в тому ж, 1929 році замість автомобілів UV4 та PV4 почали випуск більш досконалої моделі - 5-місного 4-дверного седана PV651 з трилітровим мотором в 55 к. с.

-
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні -
Ретро 11 квітня 2026 21:21Першим легковикам Toyota виповнилося 90 років -
Ретро 04 квітня 2026 17:00Як на всюдиходах Сitroen-Kegresse 95 років тому підкорювали Азію