Як з'явилися оригінальні автомобілі Hino

01 травня 2024, 22:00
Як з'явилися оригінальні автомобілі Hino

Цього дня, 1 травня 1942 року в Японії була організована компанія Hino – сьогодні один із найбільших у світі виробників середніх та важких вантажівок. Ця фірма з'явилася, виділившись із автомотобудівної структури Diesel Motor Industries. Свою назву вона запозичила у міста Хіно (префектура Токіо), де розташувалася її штаб-квартира.

У воєнні роки вона випускала тривісні легкі армійські машини серії К93 з двигуном 70 к. с. Головним чином вироблялися 7-тонні дизельні вантажівки, подібні до автомобілів іншої японської фірми – Сhiyoda. Машина оснащувалась 6-циліндровим дизелем повітряного охолодження робочим об'ємом 4,8 л і потужністю 125 к. с.

У невеликих кількостях випускали з 1943 року і напівгусеничні 15-місні бронетранспортери Type 1, вони ж Ho-Ha (Хо-Ха). Ці 9-тонні машини подібно до німецьких БТРів тих років мали капотне компонування і неведучу, а тільки керовану передню вісь. Шестициліндровий дизель «повітряник» був по суті запозичений із вищезгаданої вантажівки.

Після закінчення Другої світової війни компанія Hino припинила випуск потужних дизелів для морських суден (були у її програмі й такі). Тому з її назви прибрали назву Heavy ("важкий") і вона називалася просто Hino Industry Co. А в 1948 році, виходячи з характеру продукції, а це були перш за все автомобільні дизельні двигуни, додали слово Diesel. Таким чином й вийшло Hino Diesel Industry Co.

Компанія зосередилася у цей період на виробництві вантажівок, автобусів та дизельних двигунів. Спочатку вона випускала все ту ж 7-тонну вантажівку. Цікаво, що на її базі у 1947 році створили перший у Японії сідловий тягач, який працював із напівпричепом на 150 пасажирів. А 1949 року в програму з'явилися й тролейбуси.

У тому ж році народилася і повнопривідна (6х6) армійська вантажівка Hino ZC з 7-літровим двигуном в 160 к. с. З 1951 року її почали постачати і до американського військового контингенту в Японії, а також у власні збройні сили країни.

А що ж відбувалося у цивільному сегменті виробництва вантажівок? 1953 року з'явилася серія машин-довгожителів типу Hino ZG. Це були кар'єрні самоскиди з вузькою одномісною кабіною, двигуном 175 к. с. та 6-ступеневою коробкою передач.

А до кінця 50-х років почали вироблятися нарешті базові дво- та тривісні капотні машини вантажопідйомністю 4 – 10 т моделей TE, TH та ZC. Уніфікований 6-циліндровий двигун 7,0 або 7,7 л розвивав 125 або 150 к. с.

Щодо автобусів марки Hino, то їх спочатку робили на подовжених шасі вантажівок. Однак у 1952 році з'явився перший японський автобус вагонного компонування – міжміська машина з горизонтальним двигуном, розташованим у центрі під підлогою.

Цікаво, що, починаючи з 1953 року компанія Hino, попри свою повну назву, стала випускати і легкові машини. Це були спочатку ліцензійні Renault 4CV, а з 1961 року і власна розробка – Contesse 900 – із заднім розташуванням двигуна робочим об'ємом 895 см куб. У седана мотор розвивав потужність 60 к. с., а у купе – усі 70 к. с. Випуск легкових машин Hino припинила у 1967 році, після того, як злилася з компанією Toyota.

Читати наступну статтю
Статті по темі
  • Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобіль
    Ретро 04 липня 2026 20:35
    Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобіль
    У День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"]
Гортайте до низу щоб побачити більше статтей подвійна стрілка вниз