В этот день ровно 49 лет назад на предприятии известной фирмы BMW в Мюнхене стартовало производство автомобилей BMW 3-й серии в кузове Е21
В программу 1975 года входили четыре модели этой серии. Их цифровые индексы соответствовали литражу двигателя. Три из них – 316, 318 и 320 имели карбюраторные моторы мощностью соответственно 90, 98 и 109 л. с. Машины могли разгоняться до скорости 161, 166 и 173 км/ч.

А вот у двухлитровой «старшей сестры» - BMW 320i, где дополнительный индекс обозначал Injection, был установлен впрысковый мотор. Он выдавал на-гора 125 л. с. Интересно, что ему на смену в 1977 году пришел другой двигатель – того же объема, но уже не о четырех, а о шести цилиндрах. И он, хоть и был карбюраторным, имел практически ту же мощность – 123 л. с. А «максималка», чисто символически, была даже чуть-чуть больше – 183 вместо 182 км/ч.
Самая мощная в семействе стандартных «троек» - машина 323i появилась в 1980 году. Ее впрысковая «шестерка» развивала 143 л. с., а скорость достигала 192 км/ч.

Что касается кузовов, то все они были двухдверные седаны. Характерно, что 6-цилиндровые модели уже имели е по две, а по четыре фары. А у редкой версии от немецкого тюнингового ателье Taifun устанавливались иная решетка радиатора с прямоугольными фарами Hella.
С конца 1977 года кузовная фирма Baur в Штутгарте выпускала машины с кузовом типа Hardtop-Cabriolet, то есть с жесткими боковинами, но мягкой сдвижной крышей из синтетического материала. Таких машин было выпущено 3 тыс. ед. Нужно добавить, что на базе стандартных «трешек» изготавливались и различные спортивные версии с моторами повышенной мощности.
В ноябре 1982 года выпуск автомобилей BMW с кузовом Е21 прекратили. Всего было выпущено 1,36 млн. машин, причем больше половина ушло на экспорт. А в 1983 году начался выпуск нового поколения 3-й серии – с кузовами Е30.
Цього дня рівно 49 років тому на підприємстві відомої фірми BMW у Мюнхені стартувало виробництво автомобілів BMW 3-ї серії у кузові Е21
У програму 1975 року входили чотири моделі цієї серії. Їхні цифрові індекси відповідали літражу двигуна. Три з них – 316, 318 та 320 мали карбюраторні мотори потужністю відповідно 90, 98 та 109 к. с. Машини могли розганятися до швидкості 161, 166 та 173 км/год.

А ось у дволітрової "старшої сестри" - BMW 320i, де додатковий індекс позначав Injection, було встановлено впорскувальний мотор. Він видавав на гора 125 к. с. Цікаво, що йому на зміну в 1977 році прийшов інший двигун - того ж обсягу, але вже не чотири-, а шестициліндровий. І він, хоч і був карбюраторним, мав майже ту ж потужність – 123 к. с. А «максималка», суто символічно, була навіть трохи більше – 183 замість 182 км/год.
Найпотужніша в сімействі стандартних "трійок" - машина 323i з'явилася в 1980 році. Її упорскова «шістка» розвивала 143 к. с., а швидкість досягала 192 км/год.

Щодо кузовів, то всі вони були дводверні седани. Характерно, що 6-циліндрові моделі вже мали не дві, а чотири фари. А у рідкісної версії від німецького тюнінгового ательє Taifun встановлювалися інші решітка радіатора з прямокутними фарами Hella.
З кінця 1977 року кузовна фірма Baur у Штутгарті випускала машини з кузовом типу Hardtop-Cabriolet, тобто з жорсткими боковинами, але м'яким зсувним дахом з синтетичного матеріалу. Таких машин було випущено 3 тис. од. Потрібно додати, що на базі стандартних "трійок" виготовлялися і різні спортивні версії з моторами підвищеної потужності.
У листопаді 1982 року випуск автомобілів BMW із кузовом Е21 припинили. Усього було випущено 1,36 млн. машин, причому більше половини пішло на експорт. А 1983 року розпочався випуск нового покоління 3-ї серії – з кузовами Е30.
-
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні -
Ретро 11 квітня 2026 21:21Першим легковикам Toyota виповнилося 90 років -
Ретро 04 квітня 2026 17:00Як на всюдиходах Сitroen-Kegresse 95 років тому підкорювали Азію