Як в Україні відтворили легендарну пожежну машину

Група ентузіастів відтворила машину ПМГ-1 буквально з попелу. За основу взяли напівзруйновану "полуторку" ГАЗ-АА, знайдену в одному з АТП Чернігова. А деталі надбудови довелося відновлювати фактично заново, використовуючи справжні історичні знімки, спеціальні видання і точний макет такої машини. На автомобіль встановили мотопомпу, подібну відцентровому насосу Д-20, яким свого часу оснащувалися такі автомобілі.

І праця ентузіастів не була даремною. Ще в серпні 2004 року цей автомобіль проїхав своїм ходом на параді в Чернігові, а потім зайняв почесне місце на п'єдесталі. Звичайно, постамент, відкритий всім вітрам, дощам і снігам – не найкраще місце для зберігання історичної техніки. Тому нещодавно машину ретельно відреставрували, і тепер вона виглядає як годиться.

Автомобіль ПМГ-1 на шасі ГАЗ-АА почали випускати на Міуському заводі пожежних машин наприкінці 1932 року. Він був першим масовим пожежним автомобілем в країні. Його попередник на базі "полуторки" АМО-Ф15 випускали з липня 1926 року заводом "Промет" в абсолютно недостатній кількості (всього 145 од.).

Автомобіль ПМГ-1 за конструкцією являв собою т.зв. пожежну лінійку. Шестеро пожежників розміщувалися на відкритих дерев'яних лавках боком до руху: троє з лівого боку, а троє – з правого. А у відкритій кабіні сидів командир бойового розрахунку і водій.

Відцентровий водяний насос 4-АД20 мав продуктивність 1000 л на хвилину. Для забору води із зовнішніх джерел стояли рукави, які перевозилися на самій машині: два 80-метрових на котушках по бортах і один, завдовжки 160 м на котушці ззаду. А поки їх розгортали машина використовувала для боротьби з вогнем свій власний бак першої допомоги, в якому було 146 л води.

Машина оснащувалася також генератором піни, який потрібен був для боротьби з палаючими нафтопродуктами, а також стандартним вогнегасником. Для доступу до вогнища пожежі та евакуації людей служила триколірна знімна драбина.

Шасі автомобіля, запозичене у» полуторки " ГАЗ-АА, було доопрацьовано. Для приводу насоса, встановленого в задній частині машини, в конструкцію були введені роздавальна коробка і додатковий Карданний вал з проміжною опорою. Щоб двигун автомобіля під час роботи на насос не перегрівався, його постачали трубопроводами додаткового охолодження, які харчувалися водою із зовнішнього джерела.

Із 1942 року пожежний автомобіль на базі "полуторки" випускали у спрощеному вигляді. І головне — водяний насос перенесли на підрамник, в його передню частину. Так було набагато зручніше забирати воду з джерела, і водій просто з кабіни міг спостерігати за цим процесом. Така машина отримала назву ПМГ-3.

Природно, її продовжували випускати і в перші повоєнні роки. Крім Міуського заводу машину ПМГ-3 виготовляли на заводі "Пожспецмаш" в місті Прилуки Чернігівської області. На цьому підприємстві в 1945 – 49 рр.було випущено загалом 1576 автомобілів ПМГ-3.

Також читайте:

У Чернігові відтворили унікальний пожежний автомобіль