Представленная на днях в Париже новая генерация седана BMW 3-Series заставила журналистов издания Jalopnik вспомнить о всех поколениях популярной модели и выбрать лучшее из них.
Первая тройка БМВ появилась в 1975 года, заменив легендарную модель 2002. Дебютная 3-Series под индексом E21 выпускалась исключительно в двухдверном кузове и не выглядело столь привлекательно, как последующие генерации модели.
В 1982 году появилась вторая 3 серия, которая обзавелась кузовами седан и универсал, а также получила более богатые комплектации со всем необходим на тот момент оборудованием. Кроме того, именно BMW 3-Series E30 впервые наделили «заряженной» М-версией, ставшей в дальнейшем культовой моделью.
Следующее поколение баварской тройки с индексом E36 пришлось на бурные 90-е и считается одним из самых недооцененных авто. По своим размерам, весу, списку оснащения, модель смело можно назвать прародителем всех современных спорт-седанов.
BMW 3 Series в кузове E46 многие поклонники марки считают последним настоящим БМВ, а ее дизайн и сегодня не выглядит устаревшим. Появившись в конце 90-х, модель предложила оптимальное сочетание мощности, комфорта и управляемости. Данная генерация вполне достойна звания лучшей 3 серии по мнению редакции Jalopnik.
Поколение 3-Series E90 вышло в 2004 году и впервые обзавелось моторами с турбонаддувом. Модель прибавила в габаритах и стала тяжелее, утратив былой драйв, свойственный «тройкам», но прибавив в комфорте пассажиров.
Появившаяся в 2011 году очередная генерация BMW-3 Series примерила принципиально новый индекс F30. В этом поколении модель разделилась на 3-ю и 4-ю серию, а инженеры и дизайнеры постарались вернуть модели шарм настоящей БМВ 3. Вполне вероятно, что F30 может оказаться последней 3 серией с «механикой», но эту информацию пока не подтвердили.
-
Ретро 15 липня 2026 21:00Як Opel відновив випуск вантажівок Blitz -
Ретро 11 липня 2026 20:48Як було знайдено експериментальний КрАЗ із незвичайним капотом -
Ретро 04 липня 2026 20:35Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобільУ День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"]
