Первый «папамобиль» на базе внедорожника Mercedes-Benz сегодня выставлен в фирменном музее в Штутгарте, в рамках выставки G-Schichten (G stories) , посвященной 40-летию модели G-Class. Легендарная машина была изготовлена в 1980 году к визиту Ионнна Павла II в Германию. Этот приезд понтифика стал историческим, ведь до этого главы католической церкви не посещали немецкую землю почти 200 лет.
В основу папамобиля лег длиннобазный Mercedes-Benz 230 G (460-й модельной серии). В задней части кузов был изменен – здесь появилось специальное кресло для понтифика, для установки которого пол приподняли на 40 см. Сверху установили съемную прозрачную надстройку Perspex, которая защищала в случае непогоды.
После покушения на Иоанна Павла II в 1981 году появилась настройка из бронестекла. Внутри был мощный автоматический кондиционер, который обеспечивал комфортную температуру летом и не позволял запотевать стеклам под дождем и в условиях высокой влажности.
«Папамобиль» имел длину 4392 мм, ширину 1950 мм и высоту 2800 мм. Машину приводил в движение 4-цилиндровый бензиновый двигатель мощностью 102 л. с., работающий в паре с автоматической коробкой передач. Для повышения плавности хода была доработана подвеска колес. В 1983 и 1985 гг. «папамобиль» был доработан с учетом новых требований безопасности Ватикана.
Во время визита Иоанна Павла II в Австрию в 1983 году эмблему Mercedes-Benz заменили на иную – Puch. Все дело в том, что внедорожник G-класса, разработанный в качестве совместного проекта Mercedes-Benz и Steyr, продавался в Австрии под маркой Puch.
Представленный сегодня в музее автомобиль 230 G «Popemobile» 1980 года – оказывается, был не единственным. В 1982 году построили вторую машину с почти идентичной внешностью. Правда, в ее основе лежало уже шасси 230 GE, с более мощным, 125-сильным двигателем.
Отличались эти папамобили регистрационными номерами: первый имел SCV 7, а второй – SCV 6. Поначалу эти машины арендовались Ватиканом, однако в 1982 году были переданы в постоянное пользование. Самый первый папамобиль вернулся в Штутгарт в 2004 году и с тех пор является частью коллекции Mercedes-Benz Classic.
В ноябре 2007 года для Папы Бенедикта XVI был предоставлен белоснежный Mercedes-Benz G 500 (463-й модельной серия). На нем уже был открытый кузов и складное ветровое стекло. Во время поездок по Ватикану сегодня этот G-класс используется либо как полноценный кабриолет, либо с прозрачной, влагозаитной крышей, как во время визита Папы Франциска в Бразилию, в июле 2013 года.
Mercedes-Benz 230 G "Popemobile" 1980 года выпуска является частью долгой, почти 90-летней истории папамобилей Mercedes-Benz. Начало ее восходит к 1930 году, когда для Папы Римского сделали автомобиль Nürburg 460 (W 08), с эксклюзивным кузовом, построенным в отделе спецкузовов в Зиндельфингене.
Позже появились Mercedes-Benz 300 Landaulet (W 189, 1960 год), а также Mercedes-Benz 600 Pullman Landaulet (W 100, 1965 год) . За ними последовали и другие модели с трехлучевой звездой - от седана S-класса до кроссовера M-класса. Тем не менее, самым стал паппамобиль на основе G-Class, построенный для много путешествующего Иоанна Павла II. Кстати, именно на нем понтифик приезжал в Украину в 2001 году.
-
Ретро 15 липня 2026 21:00Як Opel відновив випуск вантажівок Blitz -
Ретро 11 липня 2026 20:48Як було знайдено експериментальний КрАЗ із незвичайним капотом -
Ретро 04 липня 2026 20:35Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобільУ День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"]
