Багато людей, що застали Радянський Союз, досі вважають, що в ті роки СРСР мав велику виробничу міць, генерував ідеї та випускав вдалі автомобілі. На їхню думку, Союз давав можливість реалізовуватись талановитим конструкторам, які проектують дуже успішні для свого часу машини.
Але давайте розберемося, чи це так? І які радянські авто виявилися вітчизняною розробкою, а які створювалися за закордонними ліцензіями, чи взагалі були «сплагіачені».
Тим більше розібратися в цій темі буде цікаво на тлі сьогоднішніх російських заяв про «контрасанкції», що передбачають можливість Росії «виготовляти без дозволу правовласника ту продукцію, на яку Росія має технології». Чи дійсно ці технології існують, чи багато радянських автомобілів були «скопійовані» з іноземних зразків?
ГАЗ А
Перший масовий радянський автомобіль – 5-місний ГАЗ А, що випускається в 1932-1936 рр.., вироблявся за ліцензією. Технічна документація на нього, а також верстати для його виробництва у 1929 році радянським урядом були куплені у американської компанії Ford Motor Company.
ГАЗ А практично повністю копіював автомобіль Ford Model A Standard Phaeton.
Продаж американцями документації на це авто був обумовлений старінням моделі – в 1930 році випуск Ford Model A в Америці було зупинено. Тобто Союз у 1932 році почав випускати вже свідомо технічно застарілу модель, але при цьому називав ГАЗ-А «власним легковим автомобілем середнього класу».
Ленінград-1 (Л-1)
Цей експериментальний автомобіль, який у 1933 році у кількості 6 шт. вручну зібрали на ленінградському заводі «Червоний путіловець», мав стати радянським варіантом представницьких «б’юїків».
У даному випадку купувати ліцензію не збиралися, а просто скопіювали чужу розробку.
Купивши в США два Buick 32-90, їх розібрали (піддали зворотному інжинірингу) і постаралися «скопіпастити». Однак, Бьюїки на той момент мали дуже складну і прогресивну конструкцію, що має безліч автоматики і сервоприводів. Більшість цих інновацій у Союзі повторити не змогли.
Зібрані 6 автомобілів Л-1 постійно ламалися, а перші оглядини їм влаштували на першотравневій демонстрації 1933 року. Вони сподобалися вищій радянській номенклатурі, після чого почали звучати гасла про готовність випускати по 20 000 екземплярів Л-1 на рік.
Але до серійного провадження справа не дійшла. Присвоїти ідею виявилося замало, серійний випуск «ленінградського лімузину» вимагав величезних грошей ще й на покупку іноземного обладнання. А тому буквально через 2 тижні після першотравневого пробігу автомобіль вирішено було не випускати. Розібрані Бьюїки та документація на них були передані на ЗІС. З 1936 року на їх основі почнуть виробляти «власну розробку» представницький ЗІС-101.
ГАЗ М-1 Емка
Цей автомобіль відтворювали за придбаними документами на Ford Model B 40A Fordor Sedan модельного ряду 1933-1934 років. На той час у США цей автомобіль уже готувалися зняти з виробництва.
Втім, конструкцію ГАЗ М-1 в СРСР переробили пристойно, адаптувавши до радянських реалій повсюдного бездоріжжя. Після цього це авто стали називати «повністю своєю розробкою».
Таким переробкам надалі буде піддано багато радянських автомобілів, що повторюють дизайн зарубіжних прототипів. Американські та європейські авто створювалися для нормальних дорожніх умов. У СРСР же дороги були завжди поганими, тому вітчизняним конструкторам потрібно було надати машинам значно більшої міцності та прохідності.
Москвич 400
Після війни, за підсумками якої СРСР демонтував і вивіз тільки з території Німеччини майже 3000 різних заводів, близько 350 000 верстатів і 200 000 електромоторів, радянський автопром з новою силою приступив до «розробки власних автомобілів».
Москвич 400
І першим таким повоєнним зразком став Москвич 400, який був клонований з німецького Opel Kadett К38, що випускається в Німеччині в 1937-1940 роках.
Це авто ще 1940 року дуже сподобалося Сталіну, а тому після війни було вирішено копіювати саме його.
Але німецький завод Opel виявився зруйнованим бомбардуванням – ні технічну документацію, ні верстати взяти не було де.
Opel Kadett К38
Тому трофейний Опель просто піддали зворотному інжинірингу, і змусили працювати на Союз полонених і вільнонайманих німців-колишніх працівників Opel.
“Дурні” німці постійно намагалися внести в нього інновації, покращивши конструкцію, але їм не дозволили це зробити.
В 1946 цей Москвич 400 вже виглядав безглуздо, але став першим радянським масовим легковим авто, який випускали до 1954 року.
Подібним чином із деякими змінами створювався і ЗІС-110, прототипом для якого став американський Packard 180.
У Москвича 402 прототипом був Opel Olympia Rekord, а 408-й Москвич був сильно схожий на Opel Kadett A. Наступна модель, Москвич 412, повторював дизайн Opel Kadett B.
Запорожці
Ще однією гордістю радянського автопрому, яку в телевізійних репортажах іменували суперсучасною моделлю елегантного дизайну та інноваційної конструкції, стали два Запорожці – ЗАЗ-965 та ЗАЗ-966. Прототипом для них були італійський Fiat 600 та німецький NSU Prinz IV відповідно.
У другій половині 50-х років населення СРСР потребувало дешевого масового малогабаритного транспорту, і єдині радянські мікролітражки знову було вирішено скопіювати.
Звісно, відомо, що Запорожці були не клонами своїх закордонних прототипів. З сорокових років у плані бездоріжжя в СРСР мало що змінилося, а тому спочатку «міські» авто отримали радянські «інновації» – задньомоторне компонування та велику прохідність. Тим самим набувши статусу народного автомобіля, який можна експлуатувати і в умовах відсутності доріг.
«Чайки» ГАЗ-13/14 та ЗІЛ-111
Прикладом дизайну для цих зовні майже невідмінних представницьких автомобілів явно послужив корпоративний стиль концерну General Motors, який у ті роки застосовували на автомобілях Chevrolet, Pontiac, Buick і Holden.
Але основним прототипом «Чайки», ймовірно, був Packard 400 модельного ряду 1955 року. У цьому випадку ідею ніхто не купував, її просто «запозичили», відтворивши у радянському автомобілі ненависний американський стиль.
“Волга” ГАЗ-21 та ГАЗ-24
“Волга”, безперечно, копіювала американську школу автодизайну – прототипами для неї стали Ford Mercury Monterey 1952/1953 і Ford Mainline. З цих автомобілів скопіювали багато – починаючи від конструкції кузова і дизайну салону з дошкою до коробки передач на основі фордівської трансмісії.
ГАЗ-21
Вже до 1958 року у США обидві моделі Ford, які стали прототипом для Волги, вважали застарілими, але ГАЗ-21 випускали мало зміненим до 1970 року.
Ford Mainline
У нього навіть фігурка оленя на капоті практично повністю копіювала таку ж фігурку з автомобілів Chrysler 30-х років.
А ось легковий автомобіль середнього класу ГАЗ-24 повторював своїм виглядом американця Ford Falcon.
Москвич-2141
Про те, як копіювали цей автомобіль, в інтернеті можна знайти безліч історій людей, що колись працювали на АЗЛК. Конструкторам заводу просто не дозволили вигадати нічого свого, а віддали розпорядження клонувати модель французького передньопривідного хетчбека Simca 1308. Для цих цілей було закуплено кілька «Симок», які й розібрали.
Оригінальну Simca 1308 випускали з 1975 по 1980 роки. А серійне виробництво Москвича-2141 налагодили до 1986 року. До того моменту автомобіль уже виглядав анахронізмом, але його ще забезпечили застарілим двигуном УЗАМ, і максимально спростили порівняно з оригіналом. Прибрали всі навороти декору, здешевили матеріали, а комфорт салону звели нанівець.
Жигулі ВАЗ-2101
Жигулі ВАЗ-2101 були ліцензійною копією італійської Fiat 124.
Незважаючи на те, що цей автомобіль теж був клоном чужої інженерної думки, у травні 1972 року за його випуск Волзькому автомобільному заводу було вручено премію «Золотий Меркурій». А в 2000-х роках росіяни в опитуванні назвали його «найкращим вітчизняним авто XX століття».
Знайдіть відмінності: зліва ВАЗ 2101, праворуч – Fiat 124
Він, може, свого часу і був непоганий, ось тільки був не вітчизняним, а скопійованим.
Переробки радянських конструкторів і в цьому авто стосувалися конструкції шасі та ходової. Їх доводилося коригувати під екстремальні реалії радянських умов експлуатації. А ось навчання персоналу та повне оснащення обладнанням Волзького заводу проводилося італійцями.
Радянські автомобілі вітчизняної розробки
Список радянського копіювання чужих конструкторських ідей можна продовжити. Клонування в СРСР зазнавали військові автомобілі, автобуси та вантажівки.
Але, були й власні розробки, щоправда, поодинокі.
Наприклад, у випадку з «Побєда» ГАЗ-М-20 її дизайн ні в кого не скопійований.
«Побєда» ГАЗ-М-20
Проте, у роки війни СРСР отримав багатий досвід експлуатації ленд-лізівських та трофейних автомобілів Німеччини, Великобританії та США. Це дозволило радянським конструкторам розбирати моделі, що їм дісталися, не вигадуючи щось своє, а беручи чуже. Відбираючи найприйнятніші для специфіки дорожніх та експлуатаційних умов СРСР технології, їх використовували без відома правовласника. І називали такий процес «цінним досвідом запозичення».
І хоча зовнішній дизайн «Побєди» був вітчизняною розробкою, наприклад передня підвіска, майже всі елементи рами, шасі та трансмісії у неї скопійовані з німецької Opel Kapitän зразка 1938 року.
Позашляховик ВАЗ-2121 «Нива» та «Вісімка» ВАЗ-2108 – теж приклади радянської інженерної думки.
ВАЗ-2121 «Нива»
Але у розробці «Вісімки» брала участь німецька компанія Porsche. А на більшість її «нутрощів» у закордонних партнерів було куплено ліцензії.
«Вісімка» ВАЗ-2108
Передні дискові гальма, вакуумний підсилювач гальм, рейковий кермовий механізм та синхронізатори коробки передач, зчеплення, стійки передньої підвіски, шарніри рівних кутових швидкостей, карбюратор, балка задньої підвіски та шини – все це здійснювалось за ліцензіями різних іноземних компаній. А Fiat допомагав АВТОВАЗу у налагодженні виробництва та постачання обладнання.