В останньому матчі чемпіонату світу з футболу збірна Єгипту перемогла Нову Зеландію з рахунком 3:1. Для єгипетської команди це була історична перемога на Мундіалі, а для нас — гарний привід подивитися на Єгипет не тільки як на країну пірамід, курортів і Червоного моря, а як на одну з економік, що активно розвиває власну промисловість. Зокрема — автомобільну.
І тут Єгипет може здивувати. Це не країна, де просто продають імпортні автомобілі. Тут уже багато років працює локальне складання, є виробництво автобусів, комерційної техніки, автокомпонентів, а останнім часом уряд робить ставку ще й на електромобілі та експорт.
Від Ramses до сучасних заводів
Історія єгипетського автопрому почалася ще у 1960-х роках, коли була створена державна компанія El Nasr Automotive Manufacturing. Саме вона стала одним із символів індустріалізації країни. Першою власною моделлю став Ramses — невеликий автомобіль, створений за мотивами німецького NSU Prinz. Машина не стала масовим проривом, але для Єгипту це був важливий крок: країна намагалася не просто імпортувати техніку, а будувати власну промислову базу.
Пізніше єгипетський ринок відкрився для міжнародних компаній. У країні з’явилися локальні партнери глобальних брендів, а навколо Каїра та промислових зон, зокрема 6th of October City, почала формуватися автомобільна екосистема. Саме там сьогодні зосереджені багато складальних і компонентних проєктів.
Останніми роками Єгипет фактично перезапускає автомобільну політику. Урядова Automotive Industry Development Strategy передбачає розвиток локального виробництва, збільшення частки місцевих компонентів, підтримку експорту та перехід до «зеленішої» мобільності. Офіційно ця стратегія має зробити Єгипет регіональним центром автомобільного виробництва, насамперед для Африки та Близького Сходу.
Ключова ідея проста: не просто завозити готові авто, а збирати їх у країні, поступово локалізувати компоненти й створювати робочі місця. Для Єгипту це особливо важливо, бо імпорт автомобілів сильно тисне на валютний баланс, а власне виробництво допомагає зменшувати залежність від зовнішніх постачань.
За оцінками, виробництво локально зібраних авто в Єгипті у 2025 році все ще було відносно невеликим — близько 60 тис. машин, тобто значно менше, ніж у Марокко чи ПАР. Але саме тому потенціал зростання тут дуже великий.
Єгипетський автопром — це насамперед складальні підприємства та локальні партнери міжнародних брендів. У різні роки в країні збирали або планували збирати моделі BMW, Mercedes-Benz, Jeep, Chevrolet, MG, Geely, Jetour та інших марок.
Один із найпомітніших проєктів — завод Mansour Group / MAC Automotive у 6th of October City. Його інвестиції оцінюються у понад 150 млн доларів, а заявлена ціль — вийти на потужність до 100 тис. автомобілів на рік протягом п’яти років. На першому етапі йдеться про 50 тис. екологічніших автомобілів щорічно, а в перспективі — і про електромобілі.
Ще один важливий напрям — китайські бренди. Jetour разом з El Kasrawy Group оголосив про проєкт складального заводу в промисловій зоні 6th of October City з інвестиціями близько 123 млн доларів. Mansour Group також має ліцензійну угоду з китайською SAIC щодо виробництва автомобілів MG в Єгипті.
Тобто Єгипет рухається тим самим шляхом, який свого часу пройшли Туреччина, Марокко чи ПАР: спочатку складання, потім локалізація деталей, а вже далі — експортна модель.
Якщо в легковому сегменті Єгипет ще тільки нарощує амбіції, то у виробництві автобусів країна вже має помітні позиції. Один із прикладів — компанія MCV, яка виробляє комерційний транспорт і автобуси, зокрема електричні. Її електробуси вже працюють у Єгипті, Великій Британії та Німеччині.
У 2025 році Volvo та MCV відкрили в Єгипті новий завод електробусів, орієнтований на європейський експорт. Це важливий момент: Єгипет не просто намагається задовольнити внутрішній попит, а хоче бути частиною глобального ланцюжка постачання.
Для України це цікава паралель. У нас теж є сильна історія автобусного й комерційного виробництва — ЛАЗ, Богдан, Еталон, Черкаський автобус, КрАЗ. Але Єгипет зараз намагається зробити те, що нам ще доведеться відновлювати після війни: зібрати промислову політику, інвесторів, локалізацію й експорт в одну систему.
Єгипет також активно говорить про електромобілі. Державна El Nasr Automotive після тривалої паузи готується до відновлення виробництва, зокрема електротранспорту. У 2025 році компанія повідомляла про модернізацію виробничих ліній і повернення до роботи після приблизно 15 років простою.
Водночас реальний ринок електромобілів у Єгипті поки невеликий. На відміну від Європи, Китаю або навіть України, де електромобілі вже стали помітною частиною ринку, в Єгипті цей сегмент лише формується. Проблеми типові: зарядна інфраструктура, ціна, імпортні обмеження, купівельна спроможність та нестача прозорої статистики продажів.
Але стратегічно Єгипет намагається зайти в електромобільність не тільки через легкові авто. Значно реалістичнішим виглядає старт із комерційного транспорту: електробуси, мікроавтобуси, міський транспорт, батареї та компоненти.
Головна перевага Єгипту — географія. Країна має вихід до Середземного та Червоного морів, контролює Суецький канал і знаходиться поруч із ринками Африки, Близького Сходу та Європи. Для автовиробників це не просто внутрішній ринок, а потенційна виробнича база для кількох регіонів.
Друга перевага — населення. У Єгипті понад 100 млн людей, а отже, є великий внутрішній попит на доступні автомобілі, автобуси, мікроавтобуси та комерційну техніку.
Третя — державна політика. Єгипет намагається стимулювати локалізацію, виробництво компонентів і експорт. За даними EnterpriseAM, у 2026 році країна заклала 5,5 млрд єгипетських фунтів на нові експортні стимули для автопрому, а програма AIDP передбачає ціль у 100 тис. автомобілів на рік і поступове зростання локальної складової. 
Попри гучні плани, Єгипет поки не можна ставити в один ряд із Марокко чи ПАР. Там уже є потужні експортні майданчики, глибока локалізація та стабільні ланцюжки постачання. Єгипет же ще будує цю систему.
Серед головних викликів — валютні коливання, залежність від імпортних комплектуючих, конкуренція з дешевими китайськими автомобілями, потреба в сучасних постачальниках і необхідність гарантувати інвесторам стабільні правила гри.
Але напрямок правильний. Єгипет не намагається вигадати «національний автомобіль» з нуля, як це часто робили країни з великими амбіціями, але малими ресурсами. Натомість він прагматично залучає глобальних виробників, китайські бренди, локальних дистриб’юторів і виробників компонентів.
Що це означає для України
Для України приклад Єгипту цікавий не тим, що його можна просто скопіювати. У нас інша географія, інший ринок і зараз зовсім інші умови через війну. Але є важливий висновок: автомобільна промисловість не починається з мрії про власний суперкар. Вона починається з промислової політики, локалізації, автобусів, комерційної техніки, постачальників деталей і зрозумілих умов для інвесторів.
Єгипет сьогодні саме цим і займається. Він ще не став автомобільною наддержавою, але вже перестав бути просто ринком збуту. І якщо футбольна перемога над Новою Зеландією стала для Єгипту історичною на полі, то в промисловості країна намагається здобути іншу перемогу — перетворитися на регіональний центр автомобільного виробництва.
-
Подія 11 червня 2026 20:03Як в Україні прописався унікальний лімузин-довгожитель -
Подія 24 травня 2026 20:20Як презентували автомобіль ЗАЗ із кузовом нового типу -
Подія 18 січня 2026 20:00Як у Львові розробили автобус на базі вантажівки IFA
