Безопасность движущегося автомобиля зависит от множества
факторов, в том числе от качества тормозной жидкости. Ее работоспособность
можно определить портативными приборами.
)
)
)
 | | Безопасность движущегося автомобиля зависит от множества
факторов, в том числе от качества тормозной жидкости. Ее работоспособность можно определить портативными приборами. |
Рачительные автовладельцы
следят, в первую очередь, за уровнем и периодичностью замены моторного
(реже – трансмиссионного) масла. О «тормозухе», как правило, вспоминают
нечасто. Ну, есть что-то в неприметном бачке под капотом – и ладно!
Между тем, тормозная жидкость (ТЖ) весьма капризна: она склонна активно
впитывать влагу из воздуха. Уже при содержании в ней около 3,5% воды температура
кипения ТЖ заметно снижается, что может привести к отказу тормозной системы
автомобиля (в жару или при интенсивных торможениях). Процесс абсорбции
влаги происходит в основном через уплотнительные манжеты, сальники тормозной
системы, а также систему «вентиляции» бачка.
Влажность ТЖ желательно контролировать не только в процессе эксплуатации
машины, но даже при покупке новой. В последнем случае ухудшение свойств
залитой в бачок изначально качественной ТЖ возможно, например, из-за длительного
предпродажного хранения авто.
Суровая реальность
Для проверки вышесказанного мы решили провести эксперимент: выборочно
оценили состояние тормозной жидкости нескольких, в том числе редакционных,
автомобилей. Машины выбрали очень разные – одни обслуживаются на фирменных
СТО, другие – на обычных, третьими занимается постоянный мастер, владельцы
четвертых сами следят за машиной.
В ходе проверки использовали два мобильных прибора – диагностический
тестер-«карандаш» Easychek и универсальный измеритель Brake Fluid Tester.
Оба позволяют быстро определить в тормозной жидкости содержание влаги
– по величине электропроводности. Чем выше электропроводность, тем больший
процент воды содержит «тормозуха», а значит, тем она хуже.
Результаты нашей проверки оказались неутешительными – тормозная жидкость
в большинстве исследованных машин была не в лучшем состоянии (см. табл.
1).
Информация о том, что «тормозуху» необходимо заменить, стала полной
неожиданностью не только для автовладельцев, которые всячески экономили
на техобслуживании и даже не помнили, когда в последний раз меняли ТЖ,
но и для хозяев новых машин.
Наш эксперимент подтвердил, что следует соблюдать не только сроки
замены ТЖ, рекомендованные автопроизводителями (не реже одного раза в
два-три года), но и периодически контролировать ее качество. Так,
даже если под рукой нет прибора экспресс-контроля, об ухудшении свойств
ТЖ, например, вследствие загрязнения, можно косвенно судить по существенному
изменению цвета (потемнению) жидкости.
Правовое поле
К сожалению, в Украине процедура эксплуатационной проверки автомобильных
ТЖ не оговорена в нормативных документах.
На сегодняшний день существуют только устаревшие ГОСТы и ДСТУ, регламентирующие
качество некоторых типов жидкостей, таких как «БСК», «Нева», «Томь», «Роса».
За рубежом параметры тормозных жидкостей определяются по стандартам DOT
(см. табл. 2). Отечественные производители негласно ориентируются на основные
параметры этих стандартов.
Контроль отсутствует
Мы обзвонили несколько столичных СТО, чтобы узнать, производится ли приборный
контроль качества ТЖ при плановом техобслуживании или ремонте автомобилей.
К сожалению, ответ был отрицательным. Это неудивительно, поскольку такая
процедура не предусмотрена автопроизводителями. И все же полученные при
таких проверках данные иногда могли бы учитываться при расследовании ДТП
(что особенно актуально с введением страхования ОСГПО).
При криминалистических экспертизах приборный экспресс-контроль тормозной
жидкости аварийных авто также не производится, возможен лишь ее лабораторно-
химический анализ.
| |||||||
)
| Цифровой экспресс-анализ | |
| |
|
)
| Проверка на «цвет» | |
| |
|
)
)
)
)
| Табл.
1. Результаты проверки «влажности» тормозной жидкости некоторых автомобилей |
|
| Табл.
2. Характеристики тормозных жидкостей |
|
Фото автора и Владислава Бойко
за помощь в подготовке материала
-
Ретро 28 липня 2026 20:00Lamborghini святкує 55-річний ювілей культовий Miura SVІталійська компанія Lamborghini офіційно відзначила 55-річчя з моменту дебюту легендарного суперкара Miura SV, який став на конвеєр у 1971 році. Ця модель не просто стала фінальною та екстремальною еволюцією сімейства Miura, але й заклала основу фірмової філософії Super Veloce. Цей індекс довгі роки використовувався на найбільш безкомпромісних флагманських версіях спорткарів марки з двигунами V12. У процесі модернізації інженери з Сант-Агата-Болоньєзе врахували досвід експлуатації ранніх модифікацій P400 і S, кардинально доопрацювавши вихідну концепцію. Поперечно розташований 3,9-літровий атмосферний двигун V12 отримав інші налаштування, внаслідок чого його потужність зросла до 385 к.с., а момент, що крутить, склав 388 Нм. Головною технічною особливістю Miura SV стала система змащування. У перших версіях купе двигун та трансмісія ділили між собою загальну масляну ванну. Це призводило до того, що мікроскопічна металева стружка від зношування шестерень коробки передач потрапляла в циліндри, швидко виводячи дорогою V12 з ладу. Ізолювавши масляні контури у модифікації SV, Lamborghini радикально підвищила надійність вузлів, створивши життєздатну архітектуру для майбутніх поколінь суперкарів. Спринт з нуля до першої «сотні» займав у купе менше ніж 5,5 с, а максимальна швидкість перевищувала 290 км/год, що робило Miura SV одним з найшвидших серійних автомобілів свого часу. Конструктори також суттєво підвищили жорсткість підвіски, розширили задню колію та встановили ефективні вентильовані дискові гальма. Візуально ювілейний суперкар відрізнявся розширеними задніми крилами під ширші шини та відсутністю знаменитих декоративних вій навколо передніх фар.Довідка «АЦ»Lamborghini Miura, що дебютувала у 1966 році, здійснила справжню революцію в класі. До її появи спорткари мали класичне передньомоторне компонування. Інженери Lamborghini першими встановили V12 ззаду, але розгорнули його поперечно для збереження компактних габаритів. Автомобіль назвали на честь знаменитої іспанської ферми з розведення бойових бугаїв Едуардо Міури, започаткувавши багаторічну традицію бренду давати моделям імена, пов'язані з коридою. -
Дороги 28 липня 2026 19:00Як відбувається реконструкція автодороги Н-31 Дніпро – Царичанка – Кобеляки – Решетилівка -
Новинка 28 липня 2026 18:00Два в одному: електрокрос Mitsubishi Eclipse Sportback отримав порти від Tesla та NissanАмериканський підрозділ компанії Mitsubishi Motors розкрив офіційні технічні подробиці про оснащення та протоколи зарядки свого нового повністю електричного кросовера Eclipse Sportback. Головною конструктивною особливістю новинки стало одночасне використання двох різних типів зарядних роз'ємів прямо із заводу.Електромобіль штатно укомплектує американський порт NACS, розроблений компанією Tesla, що відкриє власникам японського кросовера доступ до фірмової мережі швидких терміналів Supercharger. При максимальній потужності зарядного струму, що підтримується, в 150 кВт процес поповнення енергії рідинно-охолоджуваної літій-іонної батареї місткістю 75 кВт-год з 10% до 80% займе близько 35 хвилин. А для домашнього або повільного заряджання змінним струмом (Level 1 і Level 2) можна скористатися класичним роз'ємом американського стандарту SAE J1772. Новинка розроблена в рамках стратегічного альянсу та технічно базується на платформі хетчбека Nissan Leaf наступного покоління, але відрізняється оригінальним дизайном передньої та задньої частин кузова у фірмовій стилістиці бренду. Старт продажів моделі у Північній Америці намічено на осінь поточного року.Довідка «АЦ»Компанія Mitsubishi Motors є одним із найстаріших розробників електричного транспорту у світі: перші експерименти в цій галузі розпочалися у 1971 році з будівництва компактного міського концепту Minica Van EV. Протягом наступних 30 років інженери марки створювали штучні партії електричних фургонів для поштових служб Японії, доки у 2009 році не випустили модель i-MiEV. Цей хетчбек увійшов до світової історії як перший великосерійний електромобіль, створений для роздрібного продажу.
