У Києві з'явилася унікальна колекція ретромотоциклів

27 квітня 2024, 16:00
У Києві з'явилася унікальна колекція ретромотоциклів

У технічному музеї «Колеса Історії», що відкрився нещодавно в Києві, крім автомобілів представлена і цікава колекція мотоциклів.

Насамперед назвемо мотоцикл-ветеран М-72. Це фактично копія мотоцикла BMW R71, який випускався у Німеччині у 1937 – 1945 роках. Вперше в Україні машину почали збирати у Харкові, на заводі «Серп та Молот» у серпні 1941 року. До евакуації підприємства на схід у вересні виготовили лише 123 мотоцикли.

Випуск відновився 1952 року на Київському мотоциклетному заводі, на заміну легкому мотоциклу «Киянин» (98 см куб., 2 к. с.). На М-72 стоїть двоциліндровий опозитний двигун на 746 см куб., 22 к. с. Суха вага мотоцикла з коляскою складає 335 кг. Максимальна швидкість з повним навантаженням (3 особи + 100 кг) досягає 85 км/год. Спочатку всі мотоцикли постачалися тільки в армію, а з 1953 року їх стали продавати і населенню. Випускалися вони до 1957 року.

1967 року в Києві розпочався випуск потужніших мотоциклів: КМЗ-8.155, які отримали додаткове власне ім'я - «Дніпро». Двигун мав менший робочий об'єм – 650 см куб., але значно більшу потужність – 32 к. с. У музеї представлено одну з таких моделей, яка має незвичайну для мотоциклів спеціальність – вогнеборця. КМЗ почав випускати такі машини в обмежених кількостях ще у 80-ті роки. Ці так звані «самохідні пожежні установки» постачали помпу для подачі води під тиском із стороннього джерела, набором шлангів та вогнегасників.

slider_image_183155
slider_image_183156
slider_image_183157
slider_image_183158

Ще одним мотоциклом названого вище сімейства є показана в музеї машина МВ-650-М1 (1976 – 1991). Вона була призначена лише для армії: індекс МВ та розшифровувався як «мотоцикл військовий». На відміну від «цивільних» київських побратимів у нього було ведучим й колесо коляски, що помітно підвищувало прохідність. На самій колясці, спереду і ззаду, встановлені вертлюги для кулемета, а з боків її – ящики для патронів та інструменту. Максимальна швидкість становить 98 км/год.

Рідкісністю є представлений в експозиції ескортний мотоцикл «Дніпро»-14.9 (1978 – 1984). Зазвичай такі машини випускалися як одинаки, але в даному випадку був ще і бічний причіп. Втім, він призначався не для пасажирів, а лише для стійкості мотоцикла на слизькій дорозі. І невипадково він отримав прізвисько «зимовий». Відмінна риса машини - двигун, з карбюраторами Bing з двома дросельними заслінками. Він форсований – за даними музею, до 60 к. с.

Серед легкої мототехніки, представленої в експозиції, привертає увагу «довгожитель» – мокік «Карпати». Львівський мотозавод випускав цілу родину таких моделей, починаючи з 1981 до 1997 р. Майже кожного року ці машини вдосконалювали. Представлений зразок має двигун робочим об'ємом 50 см куб. у 1,8 к. с. Машина важить 56 кг та розвиває до 48 км/год.

У музеї також показаний і мопед «Верховина-3» (1970 – 1973 рр.) того самого виробника. Його мотор (50 см куб.) трохи потужніший - 2 к. с. та розганяє машину до 58 км/год.

slider_image_183159
slider_image_183160
slider_image_183161

Викликає інтерес перший та єдиний, створений у СРСР квадрицикл – ЗІМ-350. Він був розроблений у рамках конверсії Харківським КБ з машинобудування ім. А. А. Морозова (ХКБМ) – відомим проектувальником бронетехніки. А виробництво цього квадрициклу налагоджено на машинобудівному виробництві харківського Заводу ім. Малишева (ЗІМ).

Квадрицикл ЗІМ-350 був задуманий як міні-трактор і до його комплектації входили навісний плуг, підгортальник, борона та культиватор, а також одновісний причіп повною масою 300 кг. Двигун Іж "Юпітер-5" (2 цил., 349 см куб.) видає 20 к. с. Машина повнопривідна і має в трансмісії чотири підвищені і стільки ж понижених передачі. У результаті може розвивати швидкість від 2 до 70 км/ч.

Серед мотоциклів у музеї найповажнішим за віком був BMW R35 моделі 1937 року. Такі мотоцикли широко застосовувалися у вермахті, а представлений екземпляр, очевидно, один із трофеїв. Цікаво, що мотоцикл має не трубчасту, а штамповану сталеву раму. Передня підвіска – так званого паралелограмного типу, а заднє колесо кріпиться жорстко. Одноциліндровий двигун (350 см куб.) не двотактний, як у багатьох однокласників, а чотиритактний. Він розвиває 14 к. с. та розганяє мотоцикл до 100 км/год.

У музеї представлено італійську модель Moto Guzzi V75 P.A.N.T (1991 – 1998 р.). Півтора десятки таких машин були закуплені свого часу Київським окремим полком ДАІ і до 2008 року використовувалися як патрульні, а рідше – в якості ескортних. Вони обладнані синіми проблисковими сигналами, електричною сиреною, кофрами для спецобладнання, зокрема радіостанції. Двигун (0,75 л; 50 к. с.) забезпечує машині швидкість до 160 км/год.

Показані в експозиції й добре відомі нашому споживачеві мотоцикли виробництва СРСР та Чехословаччини. Втім, серед останніх представлений і рідкісний для нашої країни мопед Jawetto (50 см куб., 1,5 к. с., 45 км/год), який випускали у 1958 – 1962 рр. на заводі Jawa.

slider_image_183162
slider_image_183163
slider_image_183164
slider_image_183165
slider_image_183166
slider_image_183167
slider_image_183168
slider_image_183169
slider_image_183170
slider_image_183171
slider_image_183172
Читати наступну статтю
Статті по темі
  • Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів
    Ретро 12 квітня 2026 17:00
    Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів
    12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні
Гортайте до низу щоб побачити більше статтей подвійна стрілка вниз