У цей день, рівно 120 років тому, 12 січня 1904 Генрі Форд за кермом гоночного автомобіля Ford 999, створеного під його керівництвом, встановив абсолютний рекорд швидкості на суші - 147,042 км / год.
Ще 10 жовтня 1901 року в Детройті на іподромі «Грос-Поінт» відбулися перші в історії США автомобільні перегони. На старт зі своїми машинами вийшли троє. Першим був гонщик Америки №1 Олександр Вінтон, автор абсолютного рекорду швидкості в країні. Другим – піонер американського автомобілізму Вільям Мюррет. А третім тоді ще нікому невідомий механік Генрі Форд.
Але саме йому й усміхнулася доля. Автомобіль Мюррета зійшов з дистанції майже відразу після старту через несправність двигуна, а на дев'ятому колі з тієї ж причини припинив гонку і Вінтон. Тож переможцем несподівано став Генрі Форд. Він отримав приз у 10 000 доларів, але ще важливіше – привернув до себе увагу.
Але на цьому Генрі не зупинився. І наступного року в його майстерні збирають одразу два автомобілі-близнюки, які отримали назву «999» - на честь відомого тоді в країні залізничного експресу.
То були незвичайні машини. Низькі та дуже довгі, вони не мали ні кузова, ні навіть капота. Винахідник хотів у такий спосіб максимально знизити вагу машини, а також зменшити площу її лобового опору. На автомобілі був встановлений 4-циліндровий двигун значним робочим об'ємом 17,9 л, який розвивав невелику на сьогодні потужність – лише 72 к. с.
Цікаво, що рама була виготовлена з дерев'яних балок. Більш того, муфта, що з'єднує колінчастий вал мотора і ведучі задні колеса, була також виготовлена з дерева. Колеса ці кріпилися жорстко - ніяких ресор не було. І нарешті найцікавіше: зовсім були відсутні гальма!
Не дивно, що відомий велогонщик Том Купер, запрошений Фордом, відмовився виступати на такій машині. Спробувати щастя наважився інший спортсмен – мотогонщик Барні Олдфілд. Щоправда, він взагалі ніколи не їздив за кермом автомобіля.
Але все обійшлося благополучно. Під час заїзду влітку 1903 року, все на тому ж іподромі «Грос-Поінт», Олдвільд без проблем залишив позаду всіх суперників, у тому числі мріяв про реванш Вінтона.
Натхненний успіхом, влітку 1903 Генрі відкриває компанію Ford Motor і випускає перші три сотні простеньких автомобілів Type A, з двоциліндровим двигуном потужністю всього 8 к. с. Проте для їхнього успішного продажу потрібна була знову-таки реклама. Тому Ford вирішує знову влаштувати гонки і кидає виклик конкурентам. Вони, однак, не поспішали з відповіддю, а тим часом настала зима.
І Ford приймає радикальне рішення: самому сісти за кермо та їхати наодинці. Завдання було амбітне: встановити абсолютний світовий рекорд швидкості. На початку січня 1904 року біля Детройта на льоду замерзлого озера Сент-Клер розчистили від снігу трасу завдовжки 6,5 км і для кращого зчеплення з колесами посипали її золою. Пробний заїзд Форд провів 9 січня, про всяк випадок без непотрібних свідків. А 12 січня, вже у присутності суддів та публіки, машина Генрі рушила вперед.
Форду потрібна була лише перемога: адже наступного дня у Нью-Йорку відкривалася автомобільна виставка, де він демонстрував свої нові моделі. І бажаної мети таки було досягнуто – Генрі встановив абсолютний рекорд швидкості – 147,042 км/год.
Щоправда, авторитетна комісія у Парижі не вважала це досягненням світовим, пославшись на якісь неточності у вимірах. Але Форда цілком влаштувала для реклами й американська першість. А за кермо гоночних автомобілів він уже ніколи більше не сідав. Проте через кілька років встановив світовий рекорд іншого плану – його компанія стала найбільшим у світі виробником автомобілів.
-
Ретро 15 липня 2026 21:00Як Opel відновив випуск вантажівок Blitz -
Ретро 11 липня 2026 20:48Як було знайдено експериментальний КрАЗ із незвичайним капотом -
Ретро 04 липня 2026 20:35Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобільУ День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"]
