Як Mercedes-Benz розпочав випуск задньомоторних автомобілів

Еще в 1931 году на фирме Mercedes-Benz под руководством главного конструктора Ганса Нибеля начались работы по созданию компактного заднемоторного автомобиля.

Было изготовлено несколько небольших опытных машин типа 120 H. Эта цифра округленно обозначала рабочий объем (1200 см куб.), а буква «H» - заднее расположение двигателям (от слова heck – задняя часть). Первые пробы дали в целом позитивные результаты. И в 1934 году в серию пошел заднемоторный автомобиль Mercedes-Benz 130.

Компактный автомобиль длиной чуть больше четырех метров весил в снаряженном состоянии 980 кг. Внешне он выглядил непривычно, так как передняя часть была слильно скруглена и не имела традиционного радиатора. Вместо двигателя там был устроен багажник. А небольшой 4-цилиндровый мотор жидкостного охлаждения располагался в корме.

Рабочий объем мотора составлял 1,3 л, мощность – 26 л. с. Коробка передач была 4-ступенчатой, причем последнюю сделали ускоряющей (передаточное число 0,665). Машина была достаточно экономичной и расходовала в среднем 10 л бензина на 100 км пробега. Скорость достигала 100 км/ч.

Примечательно, что вместо традиционной рамы автомобиль имел т. н. хребтовидную – т. е. центральную трубчатую балку. А подвеска всех колес соответственно была независимой: передняя - на попречной рессоре, а задняя - пружинная. Кузов на машину устанавливали четырехместный, двухдверный. Он был либо полностью закрытый – седан, либо со сдвижной брезентовой крышей, но жесткими боковинами  -  по немецкой терминологии Cabrio-Limousine.

Mercedes-Benz 130 выпускали в 1934 – 1936 гг. Общий тираж составил 4300 ед. Но история заднемоторных «мерседесов» на этом не закончилась. В 1935 году появился родстер модели 150 (1,5 л), а в 1936 – 1939 гг. изготовили около 6000 автомобилей 170 H (1,7 л; 38 л. с.)

Ще в 1931 році на фірмі Mercedes-Benz під керівництвом головного конструктора Ганса Нібеля розпочалися роботи зі створення компактного задньомоторного автомобіля.

Було виготовлено кілька невеликих дослідних машин типу 120 H. Ця цифра округлено позначала робочий об'єм (1200 см куб.), а літера H - заднє розташування двигунів (від слова heck - задня частина). Перші спроби дали загалом позитивні результати. І в 1934 році в серію пішов задньомоторний автомобіль Mercedes-Benz 130.

Компактний автомобіль завдовжки трохи більше чотирьох метрів важив у спорядженому стані 980 кг. Зовні він виглядав незвично, тому що передня частина була округлою і не мала традиційного радіатора. Замість двигуна там було влаштовано багажник. А невеликий 4-циліндровий двигун рідинного охолодження розташовувався в кормі.

Робочий об'єм двигуна становив 1,3 л, потужність – 26 к. с. Коробка передач була 4-ступеневою, причому останню передачу зробили прискорювальною (передавальне число 0,665). Машина була досить економічною та витрачала в середньому 10 л бензину на 100 км пробігу. Швидкість сягала 100 км/год.

Цікаво, що замість традиційної рами автомобіль мав так звану хребтоподібну - тобто центральну трубчасту балку. А підвіска всіх коліс відповідно була незалежною: передня – на поперечній ресорі, а задня – пружинна. Кузов на машину встановлювали чотиримісний, дводверний. Він був або повністю закритий – седан, або зі зсувним брезентовим дахом, але з жорсткими боковинами - за німецькою термінологією Cabrio-Limousine.

Mercedes-Benz 130 випускали у 1934 – 1936 роках. Загальний тираж становив 4300 од. Але історія задньомоторних «мерседесів» на цьому не закінчилася. У 1935 році з'явився родстер моделі 150 (1,5 л), а в 1936 – 1939 рр. виготовили близько 6000 автомобілів 170 H (1,7 л; 38 к. с.)