6 декабря 1958 года Польша подписала лицензионное соглашение с Чехословакией о производстве автобусов типа Skoda 706 RTO с кузовом Karosa. Именно с этой даты началась история известной впоследствии автобусной марки Jelcz.
В середине 50-х гг. в Польше ощущалась острая потребность в автобусах большой вместимости, которых в стране тогда не производили. Разработка собственного прототипа такого класса – автобуса Odra A81 недопустимо затягивалось. Потому-то и было принято решение о закупке лицензии.
Производство автобусов организовали на предприятии в небольшом городке Ельч. После окончания Второй мировой там находился недостроенный завод по выпуску немецких артиллерийских орудий. А после войны здесь стали делать автомобильные кузова и трансмиссии. В 1958 году завод получил название JZS (Jelczanskie Zaklady Samohodowe). И именно тогда там после многолетней доводки, начали изготавливать отечественный 8-тонный грузовик Zubr.
Первую серию из 20 автобусов собрали в конце 1959 года. Компоненты были получены от чешского предприятия Karosa. В следующем году в Ельче произвели уже 200 таких машин. Им-то и присвоили название Jelcz 043. А вскоре JZS довел ежегодный выпуск автобусов до полутора тысяч. Одновременно наращивалось производство и ряда компонентов, чтобы по возможности избавиться от импорта.
Автобус Jelcz-Karosa 043 был большого класса, длиной 10,8 м. В междугородней версии он имел 52 места для сидения. Выпускались также пригородные и городские автобусы, в том числе сочлененные длиной 18 м. 6-цилиндровый дизель с непосредственным впрыском, типа 706 RT имел рабочий объем 11 781 см куб. и мощность 160 л. с. (697 Нм при 1200 об/мин). Снаряженная масса составляла 8700 кг, полная – 12 780 кг. Скорость достигала 85 км/ч.
Данный автобус выпускался весьма долго, но в августе 1972 года было заключено соглашение с французской фирмой Berliet о лицензионном производстве самого современного тогда городского автобуса – модели PR, рассчитанного на 100 пассажиров.
Эта 11-метровая машина была преобразована в польскую, 12-метровую версию – Jelcz PR110 при участии консрукторов JZS. На ней устанавливали польский лицензионный (фирмы Leyland) горизонтальный двигатель SW680 производства WSK Melec. Рабочим объемом 11000 см куб. и мощностью 185 л. с. С ним в паре работала 6-ступенчатая механическая коробка передач польской марки FPS. Передняя подвеска была независимая, пружинная, а задняя – пневматическая.
В дальнейшем выпускались целый ряд новых, более современных машин. Последний автобус марки Jelcz изготовили в октябре 2008 года. Однако автомобильный бренд Jelcz не умер. Предприятие было реорганизовано и сегодня оно производит различные армейские автомобили колесной формулы 4х4, 6х4, 8х6 и 8х8, в том числе с бронекабинами.
6 грудня 1958 року Польща підписала ліцензійну угоду з Чехословаччиною про виробництво автобусів типу Skoda 706 RTO з кузовом Karosa. Саме з цієї дати почалася історія відомої згодом автобусної марки Jelcz.
У середині 50-х рр. в Польщі відчувалася гостра потреба в автобусах великої місткості, яких в країні тоді не виробляли. Розробка власного прототипу такого класу — автобуса Odra A81 неприпустимо затягувалося. Тому й було ухвалено рішення про закупівлю ліцензії.
Виробництво автобусів організували на підприємстві в невеликому містечку Єльч. Після закінчення Другої світової там розміщувався недобудований завод із випуску німецьких артилерійських знарядь. А після війни тут почали робити автомобільні кузови і трансмісії. У 1958 році завод отримав назву JZS (Jelczanskie Zaklady Samochodowe). І саме тоді там після багаторічного доведення, почали виготовляти вітчизняні 8-тонні вантажівки Zubr.
Першу серію з 20 автобусів склали наприкінці 1959 року. Компоненти отримали від чеського підприємства Karosa. Наступного року в Єльче виробили вже 200 таких машин. І їм вже присвоїли назву Jelcz 043. А незабаром JZS довів щорічний випуск автобусів до півтори тисячі. Одночасно нарощувалося виробництво і деяких компонентів, щоб за можливості позбутися імпорту.
Автобус Jelcz-Karosa 043 був великого класу, завдовжки 10,8 м. У міжміській версії він мав 52 місця для сидіння. Випускалися також приміські та міські автобуси, зокрема зчленовані довжиною 18 м. 6-циліндровий дизель з безпосереднім уприскуванням, типу 706 RT мав робочий об'єм 11 781 см куб. і потужність 160 к. с. (697 Нм при 1200 об/хв). Споряджена маса становила 8700 кг, повна — 12 780 кг. Швидкість досягала 85 км/год.
Цей автобус випускали доволі довго, але в серпні 1972 року було укладено угоду з французькою фірмою Berliet про ліцензійне виробництво найсучаснішого тоді міського автобуса – моделі PR, розрахованого на 100 пасажирів.
Ця 11-метрова машина була перетворена в польську, 12-метрову версію — Jelcz PR110 за участю конструкторів JZS. На ній встановлювали польський ліцензійний горизонтальний двигун SW680 робочим об'ємом 11000 см куб. і потужністю 185 к.с. Із ним в парі працювала 6-ступенева механічна коробка передач польської марки FPS. Передня підвіска була незалежна, пружинна, а задня — пневматична.
Надалі випускався цілий ряд нових, більш сучасних машин. Останній автобус марки Jelcz виготовили в жовтні 2008 року. Однак автомобільний бренд Jelcz не помер. Підприємство було реорганізовано і сьогодні воно виробляє різні армійські автомобілі колісної формули 4х4, 6х4, 8х6 і 8х8, зокрема з бронекабінами.
-
Ретро 04 липня 2026 20:35Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобільУ День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"] -
Ретро 04 червня 2026 20:22Першому автомобілю Генрі Форда виповнилося 130 років -
Ретро 22 травня 2026 21:51Як народжувалися ексклюзивні автомобілі від Pininfarina
