У квітні рівно півстоліття тому світ побачив Mercedes-Benz 350 SL – перший родстер цього сімейства, оснащений 8-циліндровим мотором. Крім того, він став першою моделлю SL, в назві серії якої з'явилася літера «R» («roadster»).
Це була абсолютно нова модель — з повністю висувним матерчатим або знімним жорстким дахом. У тому ж році на базі родстера було презентовано купе – модель SLC серії С 107.
Родстер R 107 випускали цілих 18 років — з 1971 до 1989 року. За цей час він отримав фейсліфтинг і нові двигуни. Крім позашляховика G-класу, так довго більше не випускали жоден автомобіль Mercedes-Benz. Технічно Mercedes-Benz 350 SL мав мало спільного зі своїм безпосереднім попередником — W 113 "Pagoda" SL. Двигун V8 робочим об'ємом 3 499 см куб. і потужністю 200 к.с. був запозичений з машин преміум-класу — Mercedes-Benz 280 SE 3.5 серії W 111 (купе і кабріолет) і W 108/109 (седан).
У новій моделі особливе місце приділили безпеці. Приміром, тут застосували несну підлогу, виготовлену зі сталевих листів різної товщини, а кузов отримав зони запрограмованої деформації. Паливний бак встановили над задньою віссю. З березня 1980 року SL отримав систему ABS, а з січня 1982 року — подушку безпеки для водія і переднатягачі ременів.
Слідом за дебютом 350 SL з'явилися й інші модифікації. Так, у 1973 році на європейських ринках розпочався продаж моделі 450 SL – із двигуном V8 в 225 к.с., яка призначалася для США. У 1974 році послідувала шестициліндрова версія 280 SL (185 к.с.). Отже, вперше в історії SL стали доступні три двигуни на вибір.
В результаті фейсліфтингу 1980 року на зміну 350 SL прийшла модель 380 SL (218 к.с.), а 450 SL поступився місцем новому флагману — 500 SL (240 к.с.). Інтер'єр родстера зробили в дусі седана S-класу 126-ї серії. Була модернізована і трансмісія. З'явився новий, легкосплавний капот і передній спойлер. Модель 500 SL також оснащували легкосплавною кришкою багажника з чорним пластиковим заднім спойлером від SLC Coupe.
У 1985 році компанія Mercedes-Benz знову представила повністю перероблений модельний ряд для серії R 107. Крім незначних змін в екстер'єрі з 15-дюймовими колесами і переднім спойлером для всіх моделей, а також поліпшеною передньою підвіскою, основна увага була приділена оновленню двигунів. Родзинкою для всіх шанувальників спорткарів із зіркою став 300 SL з 3-літровим шестициліндровим двигуном — адже ця 188-сильна машина відродила позначення моделі, з якої в березні 1952 року розпочалася славна історія SL.
Модель 420 SL (218 к.с.) стала абсолютно новим доповненням, тоді як на 500 SL (245 к. с.) з'явився двигун з електронною системою запалювання і механічною системою уприскування палива з електронним керуванням Bosch KE-Jetronic. Топовою моделлю серії R 107 став 560 SL — з ефектним 5,6-літровим V8, який, однак, призначався для експорту в Північну Америку, Японію і Австралію. Усі моделі пропонувалися з трикомпонентним каталітичним нейтралізатором.
Виробництво моделі серії R 107 закінчилося в серпні 1989 року. За 18 років завод в Зіндельфінгені випустив загалом 237 287 автомобілів. Сьогодні ці відкриті двомісні спорткари продовжують лоскотати нерви любителем швидкої їзди.
-
Ретро 15 липня 2026 21:00Як Opel відновив випуск вантажівок Blitz -
Ретро 11 липня 2026 20:48Як було знайдено експериментальний КрАЗ із незвичайним капотом -
Ретро 04 липня 2026 20:35Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобільУ День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"]
