На честь 60-річчя перемоги легендарного Джима Кларка у гонці Індіанаполіс-500 й чемпіонаті Формули-1, Lotus випустив спецверсію спорткара Emira. Вона натхненна Type 38 та отримала приставку Clark Edition у назві.
Автомобіль, присвячений найзнанішому автогонщику, пофарбували у фірмовий зелений колір «Clark Racing Green» з жовтими вставками. Ця лівреї повторює ту, що була у команди Lotus в гоночому сезоні 1965 року. Дах спорткара пофарбований в чорний відтінок, а дзеркала заднього виду – сріблястий, також як і колісні диски. Ще можна відзначити жовті патрубки вихлопної системи і шильдики Clark Edition. Інтер'єр спорткара отримав асиметричний дизайн.
Водійське сидіння оздоблене червоною шкірою та алькантарою, а пасажирське – чорною. Також є червоні акценти на рульовому колесі і панелі приладів. Родзинкою є важіль перемикання передач, який виконаний з натурального дерева. На порогах моделі присутні написи з назвою спецверсії. Також є підпис Кларка на передній панелі, а в спинки сидінь вбудована табличка з досягненнями гонщика. У салоні також є значок Clark Edition.
Оснащена спецверсія Emira 3,5-літровим наддувним двигуном потужністю 406 к. с. і 420 Нм крутного моменту, який працює у парі з шестиступеневою механічною коробкою передач та системою заднього приводу. Спорткар може розганятися з місця до «сотні» за 4,2 секунди та розвивати максимальну швидкість до 290 км/ч. Тираж моделі обмежений 60 одиницями, вартістю 115 000 євро кожен.
-
Подія 12 липня 2026 21:00Як у Львові виготовили мікроавтобус із пластиковим кузовом (ФОТО) -
Ретро 11 липня 2026 20:48Як було знайдено експериментальний КрАЗ із незвичайним капотом -
Ретро 04 липня 2026 20:35Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобільУ День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"]
