Этот редчайший как для Украины автобус – «Уралец-66» был замечен в Киеве в 1986 году. Его удалось снять Леониду Гоголеву прямо на ходу.
Эту машину выпускали на Механическом заводе в небольшом поселке «Уралец» неподалеку от Нижнего Тагила, и почти весь «тираж» уходил в азиатскую часть страны, до Дальнего Востока включительно. Оно и понятно: ведь автобус делали в 1966 – 1972 гг. на устаревшем шасси ГАЗ-51А. А к тому времени уже полным ходом выпускали грузовики нового поколения: семейств ГАЗ-52 и ГАЗ-53. Не сложилось и с дизайном автобуса. Угловатый кузов был предельно упрощенным, чтобы не сказать примитивным. Обращал на себя внимание острый козырек над абсолютно плоским ветровым стеклом. Облицовка радиатора у машины была незамысловатая – небольшая решетка квадратной формы. Зато над ней красовалась размашистая надпись «Уралец». Автобус имел 21-местный салон. Полная масса составляла 6 т. Максимальная скорость – 70 км/ч. Характерно, что у большинства автобусов этой модели, поставляемых в холодные, восточные регионы страны, вообще не имелось вентиляционных форточек. А кузов был утеплен. Правда, у машины, встреченной в Киеве форточки все-таки были, но лишь по две с каждого борта. Данная машина относится к более поздним годам выпуска, так как кузов имеет уже не гофрированные борта, а ровные, а прямоугольные колесные ниши заменены полукруглыми. Ежегодно на предприятии «Уралец» выпускали до 1200 автобусов. Они предназначались в основном для перевозки театральных работников и их реквизита. Любопытно, что где-то четверть из них производилась в виде автоклубов и комплектовались кинопроектором, радиоузлом, бензоэлектростанцией, а также складной палаткой.
Цей рідкісний для України автобус – «Уралець-66» був помічений у Києві в 1986 році. Його вдалося зняти Леоніду Гоголєв безпосередньо у русі.
Цю машину випускали на Механічному заводі в невеликому селищі "Уралець" неподалік Нижнього Тагілу, і майже весь "тираж" йшов в азіатську частину країни, до Далекого Сходу включно. Воно й зрозуміло: адже автобус робили у 1967 – 1972 рр. на застарілому шасі ГАЗ-51А. А на той час уже повним ходом випускали вантажівки нового покоління: ГАЗ-52 та ГАЗ-53.
Не склалося й із дизайном автобуса. Кутастий кузов був дуже спрощеним, щоб не сказати примітивним. Привертав увагу гострий козирок над абсолютно плоским вітровим склом. Облицювання радіатора у машини була нехитрим - невелика решітка квадратної форми. Зате над нею красувався розгонистий напис «Уралець». Автобус мав 21-місний салон. Повна маса становила 6 т. Максимальна швидкість – 70 км/год.
Характерно, що більшість автобусів цієї моделі, що поставлялися в холодні, східні регіони країни, взагалі не мали вентиляційних кватирок. А кузов був утеплений. Щоправда, у машини, яку зустріли у Києві кватирки все-таки були, але лише по дві з кожного борту. Ця машина відноситься до пізніших років випуску, тому що кузов має вже не гофровані борти, а рівні, а прямокутні колісні ніші замінені напівкруглими.
Щорічно на підприємстві "Уралець" випускали до 1200 автобусів. Вони призначалися переважно для перевезення театральних працівників та iхнього реквізиту. Цікаво, що десь чверть з них виготовлялася у вигляді автоклубів і комплектувалися кінопроектором, радіовузлом, бензоелектростанцією, а також складним наметом.
-
Подія 10 квітня 2026 20:20Як була відреставрована унікальна вантажівка КрАЗ-222Одна з найвизначніших дат в історії Кременчуцького автомобільного заводу та й усього українського автопрому – 10 квітня 1959 року. Саме в цей день виготовили два найперші автомобілі підприємства. Це були самоскиди КрАЗ-222 «Дніпро». А до кінця року випустили вже 394 такі машини. Як не сумно, але до початку 2000-х років в експлуатації вже не збереглося жодної з кременчуцьких вантажівок ранніх серій. І тому 2003 року керівництво Холдингової Компанії «АвтоКрАЗ» ухвалило рішення про відтворення історії підприємства у зразках автомобілів, які колись сходили з головного конвеєра заводу. Після цього розгорнулися напружені пошуки у різних куточках країни. І в результаті вдалося знайти самоскид КрАЗ-222, але, щоправда, він був весь розбитий і розукомплектований. До робіт з відновлення цієї вантажівки залучили найкращих фахівців Управління головного конструктора та експериментального цеху. Цілу низку вузлів довелося шукати на складах різних підприємств. А деякі деталі, яких знайти не вдалося, були виготовлені заново працівниками експериментального цеху. Зауважимо, що при цьому реставратори вимагали максимальної відповідності не лише конструкторській документації, а й навіть технологій виготовлення вузлів та деталей, які використовувалися у 60-ті роки. Скрупульозно відновили і інтер'єр, і екстер'єр машини, аж до найменших деталей. Цікаво, що на боковинах капота ранніх самоскидів КрАЗ-222 красувався хромований напис «Дніпро». Але вже 1960 року його довелося прибрати за «вказівкою згори». Очевидно, чиновникам не подобалося прив'язування марки автомобіля до України. Та й взагалі, тоді в СРСР не було прийнято давати вантажівкам власні імена, обходилися тільки сухими індексами. У повністю оновленому вигляді первісток марки – самоскид КрАЗ-222 був уперше показаний громадськості на Міжнародній виставці SIA-2006 у Києві, де викликав велику зацікавленість публіки. -
Подія 02 квітня 2026 21:00До 130-річчя Peugeot – як еволюціонували комерційні автомобілі -
Подія 01 квітня 2026 21:00Як зародився відомий виробник вантажівок DAF
