Создание в Одессе автомобильного производства началось с правительственного постановления №7504 от 8 февраля 1945 года. В результате был создан Одесский автосборочный завод, которое поначалу занимался изготовлением грузовиков из машинокомплектов, поставленными по ленд-лизу из США. Это были машины марок Dodge, Studebaker, Ford и Сhevrolet. А уже в 1946-47 гг. начался выпуск одноосных прицепов-роспусков для автомобилей.
Важной вехой в истории завода стал выпуск автомобилей-самосвалов ГАЗ-93, который развернулся в конце 1948 года. Шасси самосвала было создано на базе бортового грузовика ГАЗ-51. Раму его укоротили на 320 мм, а взамен стандартного буксирного прибора сделали два крюка на концах продольных балок рамы. Вместо компрессора для накачки шин установили коробку отбора мощности для привода подъемного механизма. Для «запаски» на раме места на раме уже не оставалось и колесо закрепили вертикально на задней стенке кабины. Туда же перенесли задний фонарь и номерной знак.
Самосвал имел металлическую платформу коробчатого типа, с задней разгрузкой, полезный объем которой составлял 1,65 м куб. Но для перевозки легковесных грузов его можно было легко увеличить: ведь на боковых стенках имелись скобы для крепления дополнительных бортов. Задний борт открывался вверх, а при откидывании назад он позволял перевозить длинномеры.
Грузоподъемность самосвала ГАЗ-93 на дорогах с твердым покрытием достигала 2,25 т, а на грунте – 1,75 т. Время подъема кузова составляло 10 с, а опускания – на секунду меньше. Бензиновая «шестерка» (3,48 л; 70 л. с.) разгоняла машину до 70 км/ч.
Первоначально самосвал, как и базовый грузовик, имел деревометаллическую кабину типа ГАЗ-81Д, но позже ее заменили на цельностальную – ГАЗ-81Б, хотя двери сохранили деревянный каркас.
В 1955 году начался выпуск самосвала ГАЗ-93А. Он имел шасси, унифицированное с модернизированным грузовиком ГАЗ-51А. А на следующий год появилась и его версия – ГАЗ-93Б. Она имела грузовую платформу увеличенной емкости – 3,2 м куб., которая, что интересно, закрывалась специальной крышкой.
Еще в 1955 году изготовили юбилейный, 100-тысячный самосвал. А в 1957 году предприятие вышло на рекордный показатель, выпустив за этот год 21 530 таких машин. Однако 17 апреля следующего года вышло правительственное постановление № 422 о прекращении выпуска самосвалов в Одессе. Руководство отрасли решило перенести их производство на предприятие в городе Саранск.
Последний ГАЗ-93 вышел из ворот «ОдАЗа» в 1959 году. И завод получил новую специализацию – производство прицепной автотехники. В 1959 – 1964 гг. он выпускал полуприцепы-фургоны грузоподъемностью 7 т. После реконструкции, в период 1964 – 82 г. постоянно расширял гамму продукции и объемы производства. А настоящий «звездный час» наступил в 1989 году, когда предприятие начало изготавливать широкую гамму рефрижераторов и изотермической автотехники. Но это уже совсем другая история.
Створення в Одесі автомобільного виробництва почалося з урядової постанови №7504 від 8 лютого 1945 року. В результаті був створений Одеський автоскладальний завод, який спочатку займався виготовленням вантажівок з машинокомплектів, поставлених по ленд-лізу зі США. Це були машини марок Dodge, Studebaker, Ford і Chevrolet. А вже в 1946-47 рр. почався випуск одноосьових причепів-розпусків для автомобілів.
Важливою віхою в історії заводу став випуск автомобілів-самоскидів ГАЗ-93, який розвернувся наприкінці 1948 року. Шасі самоскида було створено на базі бортової вантажівки ГАЗ-51. Раму його вкоротили на 320 мм, а замість стандартного буксирного приладу зробили два гаки на кінцях поздовжніх балок рами. Замість компресора для накачування шин встановили коробку відбору потужності для приводу підйомного механізму. Для "запаски" на рамі місця на рамі вже не залишалося і колесо закріпили вертикально на задній стінці кабіни. Туди ж перенесли задній ліхтар і номерний знак.
Самоскид мав металеву платформу коробчатого типу, із заднім розвантаженням, корисний об'єм якої становив 1,65 м куб. Але для перевезення легковагих вантажів його можна було легко збільшити: адже на бічних стінках були скоби для кріплення додаткових бортів. Задній борт відкривався вгору, а при відкиданні назад він дозволяв перевозити довгоміри.
Вантажопідйомність самоскида ГАЗ-93 на дорогах з твердим покриттям досягала 2,25 т, а на грунті – 1,75 т. Час підйому кузова становив 10 с, а опускання – на секунду менше. Бензинова "шістка" (3,48 л; 70 к. с.) розганяла машину до 70 км/год.
Спочатку самоскид, як і юазова вантажівка, мав деревометалеву кабіну типу ГАЗ-81Д, але пізніше її замінили на суцільностальну ГАЗ-81Б, хоча двері зберегли дерев'яний каркас.
У 1955 році почався випуск самоскиди ГАЗ-93А. Він мав шасі, уніфіковане з модернізованою вантажівкою ГАЗ-51А. А на наступний рік з'явилася і його версія – ГАЗ-93Б. Вона мала вантажну платформу збільшеної ємності – 3,2 м куб., яка, що цікаво, закривалася спеціальною кришкою.
Ще в 1955 році виготовили ювілейний, 100-тисячний самоскид. А в 1957 році підприємство вийшло на рекордний показник, випустивши за цей рік 21 530 таких машин. Однак 17 квітня наступного року вийшла урядова постанова № 422 Про припинення випуску самоскидів в Одесі. Керівництво галузі вирішило перенести їх виробництво на підприємство в місті Саранськ.
Останній ГАЗ-93 вийшов з воріт «Одазу» в 1959 році. І завод отримав нову спеціалізацію - виробництво причіпної автотехніки. У 1959 – 1964 рр. він випускав напівпричепи-фургони вантажопідйомністю 7 т. Після реконструкції, в період 1964 – 82 р. постійно розширював гаму продукції та обсяги виробництва. А справжній "зоряний час" настав в 1989 році, коли підприємство почало виготовляти широку гаму рефрижераторів і ізотермічної автотехніки. Але це вже зовсім інша історія.
-
Подія 10 квітня 2026 20:20Як була відреставрована унікальна вантажівка КрАЗ-222Одна з найвизначніших дат в історії Кременчуцького автомобільного заводу та й усього українського автопрому – 10 квітня 1959 року. Саме в цей день виготовили два найперші автомобілі підприємства. Це були самоскиди КрАЗ-222 «Дніпро». А до кінця року випустили вже 394 такі машини. Як не сумно, але до початку 2000-х років в експлуатації вже не збереглося жодної з кременчуцьких вантажівок ранніх серій. І тому 2003 року керівництво Холдингової Компанії «АвтоКрАЗ» ухвалило рішення про відтворення історії підприємства у зразках автомобілів, які колись сходили з головного конвеєра заводу. Після цього розгорнулися напружені пошуки у різних куточках країни. І в результаті вдалося знайти самоскид КрАЗ-222, але, щоправда, він був весь розбитий і розукомплектований. До робіт з відновлення цієї вантажівки залучили найкращих фахівців Управління головного конструктора та експериментального цеху. Цілу низку вузлів довелося шукати на складах різних підприємств. А деякі деталі, яких знайти не вдалося, були виготовлені заново працівниками експериментального цеху. Зауважимо, що при цьому реставратори вимагали максимальної відповідності не лише конструкторській документації, а й навіть технологій виготовлення вузлів та деталей, які використовувалися у 60-ті роки. Скрупульозно відновили і інтер'єр, і екстер'єр машини, аж до найменших деталей. Цікаво, що на боковинах капота ранніх самоскидів КрАЗ-222 красувався хромований напис «Дніпро». Але вже 1960 року його довелося прибрати за «вказівкою згори». Очевидно, чиновникам не подобалося прив'язування марки автомобіля до України. Та й взагалі, тоді в СРСР не було прийнято давати вантажівкам власні імена, обходилися тільки сухими індексами. У повністю оновленому вигляді первісток марки – самоскид КрАЗ-222 був уперше показаний громадськості на Міжнародній виставці SIA-2006 у Києві, де викликав велику зацікавленість публіки. -
Подія 02 квітня 2026 21:00До 130-річчя Peugeot – як еволюціонували комерційні автомобілі -
Подія 01 квітня 2026 21:00Як зародився відомий виробник вантажівок DAF
