Voiturette Type A
Проектувальником первістка марки був 20-річний Луї Рено, який працював над новинкою наприкінці грудня 1898 р. Особливістю машини була конструкція 3-ступінчастої трансмісії з прямою передачею. З її допомогою на очах у захоплених друзів Рено піднявся вгору крутою вулицею Лепік на Монмартре. Він не тільки виграв парі, а отримав перші замовлення на своє дітище. Кілька місяців потому Рено зареєстрував патент на коробку передач власної конструкції. У рух машину наводив одноциліндровий мотор De Dion Bouton потужністю 1,75 к.с. Конструкція Voiturette Type A була такою вдалою, що автомобіль зміг здобути цілу низку перемог у найпрестижніших перегонах.
Через кілька місяців після Type A Луї Рено представив перший у світі автомобіль із закритим кузовом. У створенні машини брало участь кузовне ательє Labourdette. І незважаючи на те, що шасі запозичили у Type A, автомобіль мав зовсім інакший вигляд. Об’єм одноциліндрового двигуна збільшили з 273 до 450 см куб., в результаті чого потужність зросла з 1,75 до 2,75 к.с. Так що машина могла розвивати швидкість до 35 км/год.
Автомобіль Renault 8 CV Type AG з'явився в 1905 р. Першими клієнтами стали таксомоторні фірми. У роки Першої світової війни завдяки 1300 червоним паризьким таксі генерал Галлієні перекинув до річки Марна 6000 солдатів французької армії, забезпечивши успіх битви за Париж. Після цього випадку Type AG отримав власне ім'я «Марнське таксі».
У 1937 році на автошоу в Парижі дебютувала компактна модель Juvaquatre. Її було оснащено 4-циліндровим мотором об'ємом 1003 см3 (24 к.с.), 3-ступінчастою механічною КП. Серед інновацій моделі – несний кузов і незалежна передня підвіска. Серійне виробництво Juvaquatre розпочалося в 1938 році. Автомобіль складали з кількома типами кузовів: дво- і чотиридверний седан, купе, універсал і комерційний фургон. Виробництво Juvaquatre тривало до 1960 року.
Дослідний зразок Renault 4CV склали 23 грудня 1942 року, а до кінця війни виготовили ще кілька прототипів. Публіці новинку представили на Паризькому автосалоні восени 1946 р. 4CV мав заднє розташування 748-кубового 17-сильного мотора і 3-ступінчасту механіку. Він став одним із наймасовіших французьких автомобілів і протримався на конвеєрі 15 років!
Наприкінці 40-х років керівництво Renault ухвалило рішення створити багатоцільовий автомобіль, здатний рівною мірою використовуватися і в місті, і за його межами. Так з'явилася модель Colorale, назва якої складалося з елементів французьких слів coloniale (колоніальний) і rurale (сільський). Сьогодні таку машину назвали б кросовером. Виробництво розпочалося незабаром після презентації на автошоу в Парижі у 1950 році. Модель пропонувалася в кількох кузовах з задньо- і повнопривідною трансмісією. Спочатку під капотом розташовувався 48-сильний мотор об'ємом 2,4 л, але у 1953 році його замінили потужнішим 2,0-літровим (58 к.с.). За 7 років було складено понад 40 тис. Colorale.
Післявоєнна Європа мала потребу в невеликих комерційних машинах. Тому наприкінці 50-х в КБ Renault розпочалася розробка сімейства компактних розвізних машин, які отримали назву Estafette. Передньопривідний фургон, який дебютував у 1959 році, мав 32-сильний 845-кубовий 4-циліндровий мотор і міг перевозити різноманітні вантажі вагою до 600 кг. Для зручності навантаження і розвантаження з обох сторін були встановлені зсувні дверцята, а задня зроблена тристулковою. Сімейство Estafette складали з незначними змінами до 1980 року.
У 1965 році було складено перший у світі автомобіль з кузовом хетчбек Renault 16. Це була передньопривідна машина з поздовжнім розташуванням мотора і незалежною торсіонною підвіскою всіх коліс. Спочатку автомобіль був оснащений 1,4-літровим 54-сильним двигуном і 4-ступінчастою механікою. Renault 16 постійно модернізовували, а гамма моторів і трансмісій розширювалася. У 1966 році Renault 16 першим з французьких авто був удостоєний титулу «Автомобіль року» в Європі. За 15 років було складено близько 1,9 млн екземплярів. Завдяки Renault в 60-ті роки став поширеним вираз voiture a vivre – автомобіль для життя, – що стало девізом компанії.
Хоч би яким популярним був хетчбек Renault 4, але і він з часом потребував заміни. У 1972 р. компанія представила Renault 5. Новинка викликала величезний інтерес у покупців. Пропонувалися різні варіанти для персоналізації, зокрема широка палітру яскравих кольорів та декорів. Крім привабливого дизайну автомобіль виділявся своїми інноваційними рішеннями у сфері безпеки. Вперше у світі центральна частина кузова була спроектована таким чином, щоб мінімізувати ризик травм, а посилені пластикові бампери, інтегровані в кузов, прийшли на зміну застарілим хромованим. Вже в дебютному році R5 зайняв 5% французького ринку, в 1974 р. став у Франції автомобілем з найбільшим продажем, а в 1977 р. його визнали №1 в Європі. Тираж Renault 5 перевищив 5,3 млн.
У 1984 році компанія Renault презентувала перший у Європі мінівен – Espace (фр. space – простір). Всередині машини могли розміщуватися до 7 пасажирів, для яких передбачалися 2 або 3 ряди індивідуальних крісел. Пропонувалося кілька бензинових і дизельних моторів потужністю 88-120 к.с. З метою зниження ваги кузовні панелі були виконані зі склопластику. У 1988 році в родині з'явилася повнопривідна версія Espace Quadra, а з 1990 року як опцію можна було замовити задню пневмопідвіску.
-
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні -
Ретро 11 квітня 2026 21:21Першим легковикам Toyota виповнилося 90 років -
Ретро 04 квітня 2026 17:00Як на всюдиходах Сitroen-Kegresse 95 років тому підкорювали Азію








